Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2866/13 Головуючий у 1 інстанції Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач Краснокутська О.М.
Іменем України
29 травня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В.
Суддів Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що на підставі укладеного 20 липня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 кредитного договору б/н на суму 2000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, відповідачка 14 липня 2006 року отримала в банку кредит в сумі 2000 гривень.
Належним чином ОСОБА_3 не виконувала свої зобов'язання .Станом на 31 січня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 33376, 00 грн., з яких : заборгованість за кредитом 9446, 72 грн., заборгованість за відсотками 21863, 76 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 1565, 52 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 33376, 00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно до вимог ст.. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до вимог ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із позовної заяви банку видно,що, посилаючись на договірні правовідносини між сторонами у даній справі і пред»являючи позов до ОСОБА_3 про стягнення з неї 33 376гр.00 коп. заборгованості за кредитним договором , позивач зазначив в позовній заяві про те,що ОСОБА_3 до укладення договору 14.07.2006року отримала кредит в сумі 2000гривень відповідно до договору від 20.07.2006 року , проте не виконала зобов»язання за договором, грошей не повернула.
Згідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,
встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів того,що між сторонами у справі склались договірні кредитні правовідносини,на підставі яких відповідачка отримала кредит у позивача, не довів того,що ОСОБА_3 в дійсності отримала від банку гроші в сумі 2000гривень , користувалась ними, на якій підставі до укладення кредитного договору від 20.07.2006 року вона 14.07.2006року отримала грошові кошти і порушила умови договору- не повернула кредит,не надав суду оригінал кредитного договору - заяви відповідачки про отримання кредиту, відомостей про те, на якій підставі заборгованість за кредитом підвищилась до 9446гр.72коп.,хоча за умовами договору від 20.07.2006року кредит мав надаватись у сумі 2000гривень,чи отримувала відповідачка додаткові кошти , не надав суду достовірних відомостей про отримання відповідачкою кредитної картки , зарахування банком грошей на цю кредитну картку і користування нею відповідачкою.
Між тим із заяви ОСОБА_3 до дирекції ПАТ КБ «Приватбанк»(а.с.26) видно,що вона взагалі не отримувала в банку кредитної картки і грошей і зверталась до банку з заявою про проведення службового розслідування щодо цього, проте позивачем не надані суду відомості про здійснення такої перевірки і її результати.
Із постанови слідчого СВ ГУ МВС України у Запорізькій області від 01.09.2011року(а.с.27),листа заступника прокурора Ленінського району м. Запоріжжя від 22.02.2013року №93-400-12 на ім.»я ОСОБА_3(а.с.32) вбачається,що на підставі заяв громадян, у тому числі ОСОБА_3, слідчими органами була порушена кримінальна справа №6581101 за фактом шахрайства шляхом заволодіння грошовими коштами,що знаходились в банківських установах ПАТ»Приватбанк» і ВАТ «Банк»Фінанси та кредит»,із якої виділені матеріали відносно ОСОБА_4 у провадження СВ Ленінського райвідділу внутрішніх справ м.Запоріжжя.
Згідно до вимог ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному,об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Оскільки суду позивачем не надані достовірні докази того,що відповідачка на підставі укладеного з банком договору отримала у нього кредит і не виконала свої зобов»язання з його повернення за умовами договору, чим порушила права позивача , не доведений і розмір як виданої суми кредиту,так і суми боргу, то наданий розрахунок заборгованості не може мати для суду наперед встановленого значення і бути підставою для стягнення з ОСОБА_3 будь-яких сум і у задоволенні позовних вимог банку належить відмовити.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову банку є правильним і справедливим ,хоча підставою відмови стали лише докази про те,що органами досудового слідства порушена кримінальна справа за статтею190 КК України у зв»язку із отриманням кредитних коштів не ОСОБА_3 а іншою особою і ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі.
Як вже зазначено, згідно зі ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги ,а висновки суду є справедливими і не суперечать вимогам закону, судова колегія, зважаючи на вимоги ч.2 ст..308 ЦПК України , погоджується з рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те,що порушення кримінальної справи стосується банку «Фінанси та кредит», а не ПАТ «Приватбанк» не дають підстав вважати позовні вимоги доведеними і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову.
Посилання апелянта на ту обставину,що оскільки кредитний договір не визнаний недійсним, позов підлягає задоволенню , є неспроможними, оскільки за вимогами ст..ст.10,60 ЦПК України позивач зобов»язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і сама по собі наявність кредитного договору не є безумовною підставою для стягнення будь-яких сум з відповідачки.
Інші доводи є також безпідставними і спростовуються матеріалами справи.
Судом повно і всебічно з»ясовані обставини справи,що мають для неї значення,висновки відповідають цим обставинам і матеріалам справи, постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: