29.05.2013
Провадження № 11кп/797/29/13 Головуючий у першій інстанції Василенко А.М.
Категорія: ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.
29 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Батрака В.В.,
суддів - Мудрової Є.Ю., Харченка М.С.,
за участю секретаря - Пасічник Г.В.,
прокурора - Клочко К.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_3,
потерпілого - ОСОБА_4,
обвинуваченої - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за апеляційною скаргою обвинуваченої на вирок Ленінського районного суду міста Севастополя від 15 березня 2013 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Севастополя, громадянка України, із вищою освітою, незаміжня, яка має малолітню дитину, працює продавцем в ПП «Іскрим», мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 510 гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 150 гривень, моральної шкоди - 500 гривень.
Вироком Ленінського районного суду міста Севастополя ОСОБА_5 визнана винною у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_5 30 січня 2013 року близько 19 годин, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин, під час конфлікту зі ОСОБА_4, діючи умисно, нанесла тому декілька ударів руками по обличчю і тулубу, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді подряпин на чолі та шиї, крововиливу верхньої повіки лівого ока та крововиливу на грудній клітці справа.
Не погодившись з постановленим вироком, обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції відносно неї та закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що районним судом не встановлено в її діях ознак умисної форми вини, направлених на заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, та фактично не дано ніякої оцінки діям з точки зору суб'єктивної сторони складу злочину.
Вважає, що при розгляді справи, навпаки, було встановлено, що її дії викликані протиправними діями самого потерпілого, із свідчень якого вбачається, що він намагався витіснити обвинувачену з ванної кімнати, після чого вона, захищаючись, нанесла йому легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, в її діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Також вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що між нею та потерпілим існують особисті неприязні відносини, які викликані спробою останнього висилити її із домоволодіння.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор відділу прокуратури міста Севастополя Махиня В.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5, а вирок суду першої інстанції, постановлений відносно неї - без змін по підставах його законності та обґрунтованості.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи учасників судового провадження:
- обвинувачену ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_3 про незаконність постановленого по справі судового рішення, необхідність його скасування та закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України,
- прокурора та потерпілого ОСОБА_4, які просили залишити без змін вирок суду першої інстанції,
- дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що остання не підлягає задоволенню по наступних підставах.
Допитана в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 винною себе в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала, за обставинами скоєного дала наступні свідчення.
В будинку АДРЕСА_1 вона проживає сумісно з малолітньою донькою, а також бабусею ОСОБА_7, тіткою ОСОБА_8 та її чоловіком ОСОБА_4, з якими у неї склалися неприязні стосунки з приводу житлової площі. Близько 19 годин 30 січня 2013 року у ванної кімнаті між неї та потерпілим виникнув конфлікт, в ході якого потерпілий побив її та почав душити. Захищаючись, ОСОБА_5 подряпала його. Після того, як до ванної кімнати зайшла бабуся, ОСОБА_4 відпустив ОСОБА_5
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах і кваліфікація її дій за ст. 125 ч. 1 КК України підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених і оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об'єктивності, зокрема:
- показаннями потерпілого, відповідно до яких, з серпня 2011 року з дружиною ОСОБА_8 вони проживають у АДРЕСА_1 - у матері його дружини ОСОБА_7 Разом з ними в цьому будинку проживає ОСОБА_5, з якою у них складися неприязні стосунки. Близько 19 годин 30 січня 2013 року він зайшов до ванної кімнати, щоб прийняти душ. Там знаходилася ОСОБА_5 Між ними виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_5 нецензурно висловлювалася на його адресу, ображала та погрожувала, тому він спробував її відтиснути з ванної кімнати, на що ОСОБА_5 почала розмахувати руками та наносити удари по обличчю і туловищу ОСОБА_4, порвала на ньому футболку, вдарила в ліве око, подряпала обличчя та шию.
- показаннями свідка ОСОБА_7, згідно з якими, 30 січня 2013 року близько 19 годин вона почула як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сваряться між собою, при цьому остання нецензурно висловлювалася на адресу ОСОБА_4, ображала його. ОСОБА_9 підійшла до ванної кімнати та побачила як ОСОБА_5, розмахуючи руками, завдала ударів по обличчю та туловищу потерпілого, подряпала йому обличчя, шию, порвала футболку.
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 30 січня 2013 року близько 19 годин вона знаходилася вдома. До кімнати, де вона перебувала, зайшов її чоловік - ОСОБА_4, на якому була порвана футболка та подряпане обличчя. Зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо, що між ним і ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого остання нецензурно висловлювалася, ображала потерпілого та нанесла йому тілесні ушкодження.
- висновком експерта № 199 від 01 лютого 2013 року, відповідно до якого, у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна на лобі та шиї, спричинені предметом з гострим краєм, можливо нігтями; крововиливів верхньої повіки лівого ока, спричинений твердим тупим предметом, можливо пальцем; крововилив на грудях справа, спричинений твердим тупим предметом. Судячи з морфологічних властивостей ушкоджень на момент огляду, вони могли бути отримані 30 січня 2013 року при обставинах, зазначених в постанові, та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, винність ОСОБА_5 грунтується на показаннях потерпілого, свідків, а також письмових матеріалах справи - висновку експертизи. Не довіряти свідченнями учасників судового розгляду або ставити під сумнів правильність висновків, викладених у експертизи, не має, так як вони узгоджуються між собою, а крім того, судом не встановлені мотиви для обмови ОСОБА_5 з боку потерпілого і свідків.
На думку колегії суддів, районний суд дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, а доводи обвинуваченої в цієї частині перевірені при апеляційному розгляді справи, однак свого підтвердження не знайшли, самі по собі є необґрунтованими і надуманими, висновків районного суду з приводу доведеності її вини і правильності кваліфікації дій не спростовують.
Викладені в апеляційної скарзі доводи про те, що районним судом не встановлено в діях ОСОБА_5 ознак умисної форми вини, направлених на заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, а також, що суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що між неї та потерпілим існують особисті неприязні відносини, суперечать мотивувальній частині оскаржуваного вироку, з якої вбачається, що ОСОБА_5, діючи умисно, нанесла потерпілому легкі тілесні ушкодження, а конфлікт між ними виник на ґрунті особистих неприязних відносин.
Судова колегія вважає, що невизнання з боку ОСОБА_5 своєї вини є метою захисту від обвинувачення, а також ухиленням від кримінальної відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення і вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності всі докази по справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, в повному обсязі доводять вину ОСОБА_5 Ці докази правильно покладені в основу постановленого у справі обвинувального вироку.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, а також роз'яснень, що містяться в Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, та належно мотивовано у вироку.
На підставі викладеного, а також того, що доводи апеляційної скарги обвинуваченої не знайшли свого підтвердження, законність постановленого вироку не спростовують, підстав для скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення не має.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду міста Севастополя від 15 березня 2013 року відносно неї - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ - ПІДПИС
СУДДІ - ПІДПИСИ
СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ В.В.БАТРАК