23.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/1120/2013р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 20 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
23 травня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
при секретарі: Пасічник Г.В.,
за участю: відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2008 року між сторонами по справі, витребувати у відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 447 448 грн. 32 коп.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач придбала у відповідача квартиру за названим вище договором, але при здійсненні продажу останній приховав від позивача той факт, що спірна квартира є предметом спору та на неї претендують треті особи.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року (з урахуванням ухвали суду від 18 березня 2013 року про усунення описки) позов ОСОБА_4 задоволений у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_3 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав його незаконності та необгрунтованості та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.82).
Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 квітня 2007 року (цивільна справа № 2-2259/09), яке в подальшому було скасовано ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 18 грудня 2008 року. Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 до Фонду комунального майна СМР, ПП «Адажіо», ДКП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР про визнання права власності на квартиру залишений без розгляду (а.с.18,75-77,78,79).
Таким чином, на час укладення спірного договору ОСОБА_3 не мав права відчужувати названу вище квартиру, про що ОСОБА_4 не знала та не могла знати.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2012 року (цивільна справа № 22ц-2790/1579/2012) залишено без змін рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ВАТ «Севастопольській маяк» до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння, виселення, яким за ВАТ «Севастопольській маяк» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка витребувана з володіння ОСОБА_4 шляхом виселення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог зокрема про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 на час вчинення спірного правочину право власності на названу вище квартиру у встановленому законом порядку не набував, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом визнання спірного договору недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 447 448 грн. 32 коп., що були отримані ним безпідставно.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова