провадження 2/762/1047/13
справа № 762/1321/13-ц
« 27» травня 2013 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,
при секретарі - Перчук Я.О.,
за участю:
позивачки -ОСОБА_1
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
25 квітня 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Балаклавського районного суду міста Севастополя із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства і просить суд :
- Визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яку відкрито після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 дядьки ОСОБА_2.
Позовні вимоги обґрунтовуються з підстав, передбачених частиною 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за правом представлення після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 рідного дядьки ОСОБА_2, проте пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини.
У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовної заяви з викладених підстав, проте не зазначила на поважні причини пропуску строку прийняття спадщини. Крім того, позивачкою не було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, копії спадкової справи (письмового підтвердження її відсутності) чи постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
Судом, який керувався положеннями частини 4 статті 10 ЦПК України, порушувалось питання про коло осіб, які братимуть участі у справі, проте позивачкою з підстав, передбачених статтею 33 ЦПК України не було заявлено відповідного клопотання про заміну відповідача або залучення до участі у справі в якості співвідповідачів.
Представник Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був оповіщений у встановленому процесуальним законом порядку.
За таких обставин, ураховуючи, що позивачка не заперечувала проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів за відсутності представника відповідача, суд, керуючись приписами ст. ст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивачки, заочно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про таке.
Копіями Свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого повторно 1 липня 1970 року, Свідоцтва про народження № 53, виданого 6 серпня 1933 року, Свідоцтва про одруження НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1, Свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого 20 січня 1961 року, Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4, виданого 1 квітня 1993 року і Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, беззаперечно підтверджується, що ОСОБА_1 доводиться племінницею ОСОБА_2, який є рідним братом її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
Як убачається з копії Свідоцтва про смерть НОМЕР_5, виданого 21 грудня 2000 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала, що про смерть дядьки вона довідалася у грудні 2000 року.
Відповідно до частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.
Отже, за змістом частини 1 статті 1222, статті 1262 і частини 3 статті 1266 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_2 (за правом представлення).
Право на спадкування здійснюється у відповідністю з положеннями ст. ст. 1268 - 1270 Цивільного кодексу України, тобто або спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, або спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У відповідністю з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що наведені у пункті 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами за позовами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Разом з тим, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивачка наведеного не врахувала, заявивши вимогу до неналежного відповідача - органу виконавчої влади Балаклавської районної державної адміністрації в м. Севастополі, а не відповідного органу місцевого самоврядування, повноваження якого, зважаючи на положення пп. 9, 10.42. Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (нова редакція), затвердженого Рішенням Севастопольської міської ради XVII сесії № 9128 від 26 січня 2010 року у відповідністю з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», у царині спадкових відносин покладені на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.
Крім того, пред'явлення позову не враховує змісту пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, яким встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
Сенс зазначеної норми для вирішення цієї справи полягає в обов'язковому визначенні, чи було реалізовано право на спадкування у спосіб прийняття спадщини спадкоємцями, до яких за Цивільним кодексом УРСР 1963 року належала і держава в особі відповідних фінансових органів, яка за змістом положень статті 555 ЦК УРСР 1963 року завжди приймала спадщину у випадку її неприйняття іншими спадкоємцями.
Позивачкою, на яку за змістом ст.ст. 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України покладений тягар доказування обґрунтованості заявлених вимог, не доведено, що з часу відкриття спадщини, у відповідністю з положеннями ст.ст. 555 і 560, 561 ЦК УРСР 1963 року права держави на прийняття спадщини не були реалізовані її оформленням, підтвердження чого взагалі виклює спадкування позивачкою, яка за цивільним законом 1963 року до кола спадкоємців за законом взагалі не належить.
Таким чином, заочно розглянувши справу в присутності позивачки, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись частиною 3 статті 1272, статтею 1277 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158, 174, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Роз'яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Дибець О.М.