Справа № 1527/13678/12
(З А О Ч Н Е)
"29" травня 2013 р.
м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про її виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачка приходиться йому колишньою дружиною та вселилась до квартири без його згоди після розірвання шлюбу, квартира належить йому на праві особистої власності, свідоцтво про право власності на квартиру отримано після розірвання шлюбу, однак користуватися своєю власністю можливості не має через перешкоджання зі сторони відповідачки, котра проживає там без жодних правових підстав.
У судове засідання представник позивача подала письмову заяву, згідно якої підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу за їх відсутності, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку на випадок неявки відповідача. Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності не зверталась.
Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Оскільки позивач не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачеві у справі згідно свідоцтва про право власності від 30.08.2008 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Шлюб між сторонами був розірваний 23.04.1994 року, 12.05.1994 року відповідачка отримала свідоцтво про розірвання шлюбу.
Право власності на вказану квартиру виникло в листопаді 1996 року, тобто після розірвання шлюбу з відповідачкою, тому відповідачка не набула право користування спірною квартирою та права власності на ? чистки, оскільки на час набуття позивачем права власності на спірну квартиру не була його дружиною.
Зазначені обставини встановлені Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.11.2011 року (а.с.8-11) та згідно ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Отже, відповідачка мешкає за вказаною адресою без жодних правових підстав, перешкоджаючи у користуванні своєю власністю позивачеві.
Статтею 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок частину будинку), квартиру, користуються ним нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ст.391 ЦК України передбачає, що власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зі сторони відповідачки жодних вимог заявлено не було, заперечення та докази не надавались.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, оцінюючи представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ст.150 ЖК України, ст.ст.317, 319,
391 ЦК України, вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 158, 169, 197, 209, 212-215, 218, 222, 224-228 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення - задовольнити повністю.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: