Справа № 1001/1490/2012
Провадження № 2/355/37/13
29 травня 2013 року Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Єременка В.М.
при секретарі Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.05.1974 року у Киликиївській сільській раді Славутського району Хмельницької області за актовим записом № 14, було зареєстровано шлюб позивача з відповідачем. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2012 року шлюб між ними було розірвано. За період шлюбу сторонами було спільно набуте майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (сарай, гараж, погріб, погріб, прибудова), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю.
Позивач просить суд: визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0.205 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 уточнили позовні вимоги та просили суд постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0.205 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 заперечувала проти розподілу майна в рівних частинах та наполягала на розподілі будинку та земельної ділянки в натурі, однак з зустрічним позовом до суду про розподіл нерухомого майна в натурі та з заявою до виконкому Баришівської селищної ради про дачу згоди на переобладнання одноквартирного житлового будинку в двохквартирний не зверталась.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 03.05.1974 року у Киликиївській сільській раді Славутського району Хмельницької області. В період шлюбу 17.09.2005 року за договором купівлі-продажу був придбаний житловий будинок на відповідачку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 загальною площею 38.7 м.кв., а 25.10.2006 року відповідачка отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №187962 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0.205 га за адресою: АДРЕСА_1. 14 червня 2012 року згідно рішення Баришівського районного суду Київської області шлюб між ними було розірвано.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що розподілу між сторонами підлягає житловий будинок та земельна ділянка біля будинку за адресою: АДРЕСА_1, так як об,єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок договору купівлі-продажу.
В Постанові Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2 зазначено, що відповідно до положень статей 81, 116 Земельного Кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК та ст.377 ЦК України.
Встановлені судом обставини підтверджуються:
- ксерокопією паспорта позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2,
- ксерокопією свідоцтва про одруження сторін,
- ксерокопією рішення Баришівського районного суду від 14.06.2012 року про розірвання шлюбу,
- ксерокопією довідки ЖЄК про осіб, які зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1,
-ксерокопією договору купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 від 117.09.2005 року ,
-ксерокопією технічного паспорта на житловий будинок в АДРЕСА_1,
-ксерокопією Державного акту серія ЯГ №187962 від 25.10.2006 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0.205 га на ОСОБА_2
- іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. 70 СК України передбачає у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 ст.69 СК країни передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно із ст. 370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 Цивільного кодексу України, згідно якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з положення ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними і у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст.89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Таким чином, оскільки ніякого договору про набуте майно між сторонами не було укладено, то спірне нерухоме майно належить кожному з подружжя у рівних частках, тобто по 1/2 частці кожному.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 69 СК України ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст.ст. 81, 116 ЗК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", Закону України "Про внесення змін до ст. 61 СК України, щодо об,єктів права спільної сумісної власності подружжя" від 08.02.2011 року, Постановою Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки від загальної площі 0.205 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.
Суддя Баришівського районного суду В. М. Єременко