Київський районний суд м. Сімферополя
Справа № 123/3219/13-ц Номер провадження 2/123/1804/2013
23.05.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «Акцепт-Банк» про відшкодування збитків за невиконання зобов'язання,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 21 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2, був укладений усний договір купівлі-продажу товару, а саме метало-пластикових вікон, за умовами якого вона, позивач, має сплатити відповідачу суму у розмірі 9 875,00 грн.
Позивач стверджує, що оскільки в неї не було такої фінансової можливості відповідач вмовив її звернутися до банку для оформлення кредиту для чого ним було надано рахунок, згідно якому постачальник мав отримати на свій рахунок від банку суму 9875,00 грн. Вона, ОСОБА_1,. оформила відповідний кредит, кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Відповідача, але останній взяті на себе зобов'язання не виконав, не надавши оговорений товар та почавши переховуватися.
Зрозумівши, що відповідач ввів її в оману вона звернулася до Банку із вимогою повернення коштів перерахованих на рахунок відповідача, але її звернення було проігнороване. Більш того, з блоку Банку на її адресу почали надходити повідомленні про сплату суми кредиту з урахуванням відсотків, тому вона звернулася із заявою до правоохоронних органів, але в порушені кримінальної справи було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму невиконаного зобов'язання у розмірі 9 875,00 грн., а також збитки, тобто штрафи та пеню, що випливають з кредитного договору, які виникли у зв'язку з невиконанням Позивачем умов кредитного договору внаслідок неправомірних дій Відповідача, а також відшкодувати судові витрати
В ході судового розгляду справи позивач та її представник заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві. Наполягали на їх задоволенні.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не явилися, про дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач та його представник не заперечували проти заочного розгляду справи.
Вислухав позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі заяви позичальника № АN6SRX 60230031 від 21.09.2012 року ОСОБА_1 в ПАТ «Акцепт-Банк» було надано кредит в розмірі 9141,25 грн. з метою оплати товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 (а.с. 5), надано графік погашення кредиту (а.с. 6).
Позивач стверджує, що цьому перебувала укладення усного договору між нею та відповідачем щодо купівлі-продажу товару, а саме метало-пластикових вікон, за умовами якого вона, позивач, має сплатити відповідачу суму у розмірі 9 875,00 грн. на підтвердження чого надала суду копію рахунку № 294 від 21.09.2012 року.
Після отримання грошових коштів відповідач ухиляється від виконання умов договору та переховується від неї, з приводу чого вона зверталася до правоохоронних органів, але постановою о/у Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим Шаріним В.В. від 19.10.2012 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду ( ас.17).
Згідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.. 509 ЦПК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
В розумінні ЗУ "Про захист прав споживачів" ( ст..1) договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншим документам (розрахунковий документ).
Позивачем на підтвердження того, що між ним та відповідачем було укладено усний договір надання товару надав рахунок, з якого не вбачається чи був він оплачений, на загальну суму 9875 грн. та копію заяви позичальника № АN6SRX 60230031 від 21.09.2012 року ОСОБА_1 в ПАТ «Акцепт-Банк» за якою остання просила надати їй кредит в розмірі 9141,25 грн.
Проте суд не вважає ці документи безперечним доказом того, що між сторонами по справі дійсно було укладено договір, саме на суму в розмірі 9875 грн. та що такий договір досі не виконано.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які він посилається як на підстави своїх вимог.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка отримала в Банку кредит на суму 9141,25 грн. яку просила перерахувати на рахунок відповідача в рахунок оплати товару згідно з переліком, з чого саме він складався з наданих суду доказів не встановлено, а отже позивачем не доведено що її права було порушено з боку відповідача, суду не було надано доказів зворотного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову, в тому числі й в вимогах про відшкодування збитків, що складаються зі штрафу та пені, що витікають з умов кредитного договору.
На підставі викладеного, ст.. ст.. 11,13-16, 509 ЦК України, керуючись 1, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «Акцепт-Банк» про відшкодування збитків за невиконання зобов'язання відмовити в повному обсязі..
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Тонкоголосюк О. В.