22.05.13р. Справа № 904/2705/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мактешим-Аган Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім", м. Дніпропетровськ про стягнення 663 041 грн. 44 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Завада Д.С., дов. від 26.11.12р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мактешим-Аган Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім" (далі - відповідач) суму 619 890, 60 грн. основного боргу, 33 890,66 грн. пені, 2 482,04 грн. інфляційних, 6 778,14 грн. 3% річних, а всього суму 663 041,44 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором дистрибуції № 22/2012 від 28.02.12р.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника позивача.
Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого останній зазначає, що основна заборгованість на суму 619 890,60 грн. погашена відповідачем добровільно, що підтверджується платіжним дорученням № 22/2012 від 28.02.12р., у зв'язку з чим відповідач просить повернути позивачу судовий збір у розмірі 12 397,81 грн. в порядку п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені згідно п.3 ст. 83 ГПК України. До того, ж, на думку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 622,37 грн. задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
28.02.2012 року між позивачем (компанією) та відповідачем (дистриб'ютором) був укладений договір про Дитрибуцію № 33/227 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивач передає (поставляє) товар відповідачу, а відповідач приймає та оплачує товар (п.2.1Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 885 558,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними (а.с.55, 60) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с. 59,64).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Приписами п.2.4.2 Додатку 5 до Договору, передбачено спосіб оплати « 30% Передоплата/70% Кредит», згідно якого дистриб'ютор сплачуватиме 30% суми рахунку за будь-яку поставку товару (включаючи усі податки, збори, що застосовуються та були включені в рахунок) на зазначений компанією у рахунку-фактурі банківський рахунок в строк, вказаний у відповідному рахунку-фактурі. Решта 70% суми рахунку (включаючи усі податки, збори, що застосовуються та були включені в рахунок) сплачуватиметься дистриб'ютором на зазначений компанією у відповідному рахунку-фактурі банківський рахунок протягом 60 днів з дати поставки такого товару дистриб'ютору, якщо інші строки не вказані у Договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 619 890,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Між тим, 03.04.2013 року, після подачі позову (а.с.117), відповідачем сплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 22/2012 від 28.02.12р. про сплату заборгованості на суму 619 890,60 грн. (а.с. 133), отже ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Так, на підставі умов п.9.5 Договору та приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 33 890,66 грн. за період з 16.11.12р. по 28.03.13р. та, за цей же період, 3% річних в розмірі 6 778,14грн., а також 2 482,04 грн. інфляційних за період з грудня 2012 року по січень 2013 року.
Проте, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2013 р. №01-06/928/2012, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу; при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Оскільки заборгованість за поставлені товари у сумі 619 890,60 грн. виникла 16.11.12 р., то індекс інфляції має враховуватись за грудень 2012 року, січень 2013 року та лютий 2013 року.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити нарахування інфляційних на суму 1 859,67 грн. за період з грудня 2012 року по січень 2013 року, тоді як в решті нарахувань розміру інфляційних відмовляє за безпідставністю.
Щодо нарахування розміру пені та 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Між тим, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, суд відхиляє, як таке, що не підтверджено належними доказами.
Решту заперечень відповідача суд відхиляє за необґрунтованістю.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позовну.
Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам без врахування суми, щодо якої припинено провадження у справі, оскільки спір виник з вини відповідача..
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, буд.21; ЄДРПОУ 24984320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мактешим-Аган Україна" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14, офіс 404; ЄДРПОУ 36138418) суму 33 830,66 грн. (тридцять три тисячі вісімсот тридцять грн. 66 коп.) пені, 6 778,14 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 14 коп.) 3% річних, 1 859, 67 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 67 коп.) інфляційних, 13 248,39 грн. (тринадцять тисяч двісті сорок всім грн. 39 коп.) судового збору.
В частині позовних вимог щодо стягнення суми 619 890,60 грн. основного боргу провадження у справі - припинити.
В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано - 27.04.2013р.