ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 травня 2013 року № 2а-10142/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадження
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", звернувся з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000144040 від 1 березня 2012 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0000154040 від 1 березня 2012 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками СДПІ по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» з питань правомірності визначення податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість підприємства по взаємовідносинах з ПП «Кремгесівське» та ПП «СВ-Інтерконтакт» за період з 01.09.2010 р. по 30.11.2010 р.
За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 р. за № 145/40-40/25394566 (надалі по тексту Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту за листопад 2010 р. в розмірі 386 850,59 грн.; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 р. в розмірі 386 850,59 грн., яка підлягає зменшенню та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР та п 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 2 306 395,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 30181,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 2 276 214,00 грн.
На підставі даного акту перевірки Податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000144040 від 1 березня 2012 року та податкове повідомлення-рішення №0000154040 від 1 березня 2012 року.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та ПП «СВ-Інтерконтакт» (Постачальник) з іншого боку, було укладено наступні договори поставки: №4500555091 від 30.09.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 144 869,52 грн.; №4500555708 від 04.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 149 693,40 грн.; №4500555431 від 04.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 746 508,78 грн.; №4500555954 від 06.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 289 938,31 грн.; №4500556183 від 07.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 227 121,78 грн.; №4500556318 від 08.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 1 057 115,00 грн.; №4500556477 від 13.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 353 358,40 грн.; №4500556922 від 14.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 518 403,82 грн.; №4500533063 від 15.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 1 160 798,35 грн.; №4500557467 від 18.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 257 664,72 грн.; №4500557680 від 19.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 139 323,70 грн.; №4500557908 від 20.10.2010 р. на поставку соняшника на загальну вартість Товару 133 143,02 грн.; №4500555657 від 05.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 138 487,96 грн.; №4500555788 від 05.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 164 974,88 грн.; №4500555963 від 06.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 368 406,76 грн.; №4500556091 від 07.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 536 572,13 грн.; №4500556192 від 08.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 416 868,06 грн.; №4500556584 від 11.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 274 025,57 грн.; №4500556661 від 12.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 130 308,13 грн.; №4500556091 від 07.10.2010 р. на поставку Ячмінь 3-го класу на загальну вартість Товару 536 572,13 грн.
Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та ПП «Кремгесівське» (Постачальник) з іншого боку, було укладено наступні договори поставки: №4500561389 від 16.11.2010 р. на поставку насіння соняшника на загальну вартість Товару 323 768,65 грн.; №4500561500 від 17.11.2010 р. на поставку насіння соняшника на загальну вартість Товару 81 975,56 грн.; №4500561814 від 19.11.2010 р. на поставку насіння соняшника на загальну вартість Товару 623 294 грн.; №4500561770 від 22.11.2010 р. на поставку насіння соняшника на загальну вартість Товару 161 758,28 грн.; №4500561990 від 23.11.2010 р. на поставку насіння соняшника на загальну вартість Товару 280 394,09 грн.; №4500562526 від 25.11.2010 р. на поставку Пшениця 2-го класу на загальну вартість Товару 49 694,40 грн.; №45005611961 від 21.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 46 132,80 грн.; №4500561987 від 23.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 67 939,20 грн.; №4500562090 від 24.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 127 108,08 грн.; №4500562242 від 25.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 178 550,40 грн.; №4500562527 від 26.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 99 926,40 грн.; №4500562636 від 27.11.2010 р. на поставку Пшениця 3-го класу на загальну вартість Товару 280 560,00 грн.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В матеріалах справи містяться докази належно виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується, видатковими накладними, рахунками-фактури, реєстром автомобілів відвантажених на ТИСІ, товарно-транспортними накладними, податкові накладні, Актами перерахунку цін, платіжні доручення (оригінали були досліджені в судовому засіданні копії залучені до матеріалів справи).
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «Згідно з матеріалами справи встановлено, що в слідчому відділі податкової міліції ДПА Кіровоградської області знаходиться кримінальна справа №69-0330 порушена відносно директора ТОВ «Омега ТМ» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та відносно встановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва, службового підроблення та умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205 та ч.2 ст.366. ч.3 ст.212 КК України.
В процесі слідства встановлено, що невстановлені особи, маючи на меті займатись незаконною діяльністю пов'язаною з метою прикриття незаконної діяльності направленої на умисне ухилення від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання організували утворення і реєстрацію ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «Кремгесівське», залучаючи для цієї мети малоімущих громадян, які за грошову винагороду або іншу особисту зацікавленість давали свою згоду на реєстрацію і перереєстрацію.
Згідно з поясненнями допитаних по справі ОСОБА_2 (засновник та колишній директор ПП «СВ-Інтерконтакт») та ОСОБА_3 (засновник та колишній директор ПП «Кремгесівське») встановлено, що вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані ними без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду на прохання їх знайомого ОСОБА_4 До діяльності ПП «СВ-Інтерконтак» та ПП «Кремгесівське» не причетні, договірні та первинні документи, щодо придбання продажу товарів, робіт, послуг не виписували і фінансово-господарських операцій з придбання продажу товарів, робіт, послуг не здійснювали. За зазначеними в реєстраційних документах юридичними адресами вказані підприємства не знаходяться
Так в ході допиту гр. ОСОБА_4 (Німця), встановлено, що він за вказівкою свого знайомого ОСОБА_5 за грошову винагороду систематично займався реєстрацією підприємств на підставних осіб, яких разом з ним назначали відповідальними директорами з метою прикриття незаконної діяльності, яка виражалась в сприянні, за матеріальну винагороду, різним суб'єктам підприємницької діяльності України, що реально діють, в проведені безтоварних операцій, в тому числі ОСОБА_4 (Німець) 20.08.10р. зареєстрував на підставну особу - ОСОБА_6 ПП «СВ-Інтерконтакт» та 18.08.10р. зареєстрував па підставну особу ОСОБА_3 ПП «Кремгесівське».
Інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів відсутня. За наявною інформацією у ПП«СВ-Інтерконтакт», ПП «Кремгесівське» трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні.
При відслідкуванні в ході досудового слідства діяльності вище перелічених, пов'язаних між собою в товарно-грошових потоках підприємств, відповідно до аналізу 5 додатків податкових декларацій з ПДВ, встановлено, що дії з ДП «Сантрейд» здійснювало формування свого податкового кредиту за рахунок відображення в звітності операцій із придбання (робіт, послуг) від суб'єктів фіктивного підприємництва ПП «СВ-Інтеркоитакт», ПП «Кремгесівське» тобто виступило вигодонабувачем - суб'єктом господарювання (платник ПДВ) - отримувач товарів, що здійснює господарські операції з використанням вигодо формуючих суб'єктів (у том числі по ланцюгу поставки товару), діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди
В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Оскільки на ПП «СВ-Інгерконтракт» та ПП «Кремгесівське» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадку, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Враховуючи те, що у ПП «СВ-Інтерконтракт» та ПП «Кремгесівське» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до ч.1. 5 ст.203. п.1,2 ст.215. ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.».
Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між Позивачем та його контрагентами не спрямовні на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договором.
Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договорів.
Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).
Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.
Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.
Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах містяться докази того, що товар, який було придбано позивачем у контрагентів в подальшому було реалізовано, а саме: закуплений у ПП «СВ-Інтерконтакт» ячмінь було завантажено ТОВ «Трансінвестсервіс», на підтвердження чого Позивачем надано, а судом залучено, відповідний договір та первинні документи на його виконання та надано лист від ТОВ «Трансінвестсервіс» № 0201/03 від 02.01.13 р., яким останній підтверджує надходження всього обсягу ячменю до порту «Південний» та його завантаження на судна для подальшого експорту. Щодо прийняття пшениці, закупленої у ПП «Кремгесівське», то Позивач зазначає, що завантаження пшениці відбувалося на підставі договору отримувача товару Bunge SA та ТОВ «Маршиппінг»,останній надав Позивачу послуги з митного-брокерського оформлення закупленої у ПП «Кремгесіввське» пшениці. На підтвердження цього Позивач надав копію Договору-доручення № 1/10 від 04.02.2010 р., актів виконаних робіт та рахунків-фактур на підтвердження його виконання, а також копії відповідних вантажно-митних декларацій, складених для митного оформлення експорту закупленої у ПП «Кремгесівське» пшениці.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Постанова ВАСУ 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12, Ухвалах ВАСУ від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000144040 від 1 березня 2012 року та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000154040 від 1 березня 2012 року.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук