Справа № 815/701/13-а
15 травня 2013 рокуОдеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Маковейчук Т.С.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування штучно створеної заборгованості, -
Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними дій щодо вимагання сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень - грудень 2010 року, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 у сумі 1288,80грн., скасування штучно створеної заборгованості, та зобов'язання видати довідку про відсутність заборгованості у ФОП ОСОБА_2 перед УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р. який діяв до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» №4014-VI від 04.11.2011р. Позивач зазначає, що згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких податків та зборів (обов'язкових платежів), як податок на доходи фізичних осіб та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також абз.5 п.2 зазначеного закону встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів сім'ї, сума єдиного податку є остаточною.
19.03.2013р. від УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника управління. У поданих до суду запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2, зазначивши, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» є нормативний правовий акт, сфера якого розповсюджується на податкові правовідносини. При цьому, відповідач зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яким встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а також те, що на ці внески не поширюється податкове законодавство. При цьому, відповідач зазначив, що сума страхових внесків встановлюється платниками самостійно та суму страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки позивач не здійснював доплату не менше мінімального страхового внеску за липень - грудень 2010 року позивачу було правомірно вимогу про сплату боргу у сумі 1288,80 грн.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області як платник страхових внесків та є платником єдиного податку.
Так, згідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) вказаний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
п.3 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
При цьому, ч.6 ст. 18 вказаного закону встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
У відповідності до пп.4 п.8 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного закону, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий вид оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження позивача відносно того, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів сім'ї
Так, сума страхового внеску встановлюється зазначеним особам самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перераховується до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподаткованого доходу, з якого сплачуються страхові внески.
ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
При цьому, згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку збору у розмірі 33,2%.
Так, відповідно до ст. 53 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 869грн., 1 квітня - 884грн., 1 липня - 888грн., з 1 жовтня - 907грн., з 1 грудня - 922 грн.
Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році становить: з 1 січня - 288,51грн. (869грн. * 33,2%), з 1 квітня - 293,49грн. (884грн. * 33,2%), з 1 липня - 294,82грн. (888грн. * 33,2%), з 1 жовтня - 301,12грн. (907грн. * 33,2%), з 1 грудня - 306,10грн. (922грн. * 33,2%)
Судом встановлено, що позивачем було подано до УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області звіт за 2010 рік про нарахування та перерахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок). (а.с.29-30) Так, згідно вказаного звіту, ФОП ОСОБА_2 визначено до сплати збору в складі єдиного податку у розмірі 42% за період квітень - грудень 2010 року у розмірі 84грн.
Так, відповідно до Закону України про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2461-VІ від 08.07.2010р. було визначено, що сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за відповідний місяць. У зв'язку із цим ФОП ОСОБА_2 повинен був донарахувати та сплатити страхові внески за період з липня по грудень 2010 року у сумі 1288,80грн. (липень - вересень у сумі 210,82грн., жовтень -листопад 217,12грн, грудень - 222,10грн.)
Відповідно до п.3 ст.11, п.5 ст.14, ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для зазначених внесків є квартал.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 вказаного Закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу.
Згідно до п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003, № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату боргу недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
З 01.01.2011р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкового державного соціального страхування». Відповідно до прикінцевих та перехідних положень цього Закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Враховуючи те, що позивач не здійснив доплату до мінімального страхового внеску за липень - грудень 2010 року у сумі 1288,80 грн. та відповідно у нього утворилась заборгованість у цій сумі, суд вважає, що УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області вимогу про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 у сумі 1288,80грн. прийнято правомірно.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість прийняття органами Пенсійного фонду двох вимог про сплату боргу на одну й ту ж суму оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 була сформована під новим номером у зв'язку з тим, що попередню вимогу від 03.03.2012р. №Ф-2514 було скасовано відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про результати розгляду скарги від 06.07.2012р. у зв'язку із порушеннями розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області вимогу про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 у сумі 1288,80грн. прийнято правомірно, у зв'язку з наявністю у позивача вказаної заборгованості, та підстави для її скасування відсутні, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо вимагання сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 у сумі 1288,80грн., скасування штучно створеної заборгованості та зобов'язання видати довідку про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 перед УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними дій щодо вимагання сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу від 05.10.2012р. №Ф-2542 у сумі 1288,80грн., скасування штучно створеної заборгованості та зобов'язання видати довідку про відсутність заборгованості у ФОП ОСОБА_2 перед УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2013 року
Суддя К.О. Танцюра