№ 201/5615/13-а
провадження 2-а/201/181/2013
30 травня 2013 року м. Дніпропетровськ
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Антонюк О.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суді від 20 травня 2013 року було відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі. Відповідно до вимог ч. 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона народила дитину та перебуває на обліку, як особа застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, у відповідача та ним було призначено та виплачується одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Згідно наданої відповідачем довідки щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку складає 130 гривень, у зв'язку з цим позивач вважає, що даний розмір не відповідає ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року (Закон 2240-ІІІ). та дії відповідача щодо правильності нарахування та виплаті цієї допомоги є неправомірними, а тому просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за певний період у розмірі ніж передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» - неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за певний період виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідну дату, а також зобов'язати виплатити різницю між нарахованими та виплаченими сумами.
26 травня 2013 року представник відповідача подав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки зазначена допомога призначена та виплачується позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України.
У відповідності до положень ст. 1832 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного страхування і є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зв'язку з чим з вересня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, яким позивачу призначено та виплачується одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Тобто з урахуванням зазначеного на позивача розповсюджується також дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням».
Розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку позивачу, згідно довідки відповідача від 22 квітня 2013 року № 916/08-48-07, з листопада 2012 року по квітень 2013 року, складає 130 гривень.
Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено у 2012 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1017 гривень, з 1 квітня - 1037 гривень, з 1 липня - 1044 гривні, з 1 жовтня - 1060 гривень, з 1 грудня - 1095 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 липня - 917 гривень, з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1112 гривень, з 1 квітня - 1134 гривні, з 1 липня - 1144 гривні, з 1 жовтня - 1161 гривня, з 1 грудня - 1197 гривень;працездатних осіб: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні., а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1108 гривень, з 1 грудня - 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:дітей віком до 6 років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений забезпечення Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Тобто, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 1 статті 1 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.
Статтею 15 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 1 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" (далі - Закон № 2240).
Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно статті 2 Закону 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до статтей 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 107-VI) було внесено зміни до Закону № 2240-III та виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», не встановлювалось на 2012 рік та на 2013 рік іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.
Відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, а оскільки статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлений прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років, який складає: з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2013 рік установлений прожитковий мінімуму на дітей віком до 6 років, який складає: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні, а тому посилання позивача з приводу того, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку повинен враховувати саме: прожитковий мінімуму для працездатних осіб, є помилковими, оскільки вказана допомога нараховується позивачу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, а тому при нарахуванні та виплаті вказаної допомоги слід враховувати саме установлений прожитковий мінімуму на дітей віком до 6 років, також не можуть бути взяті до уваги наполягання позивачки на зазначеному, оскільки останнє спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, а саме: визнати неправомірними дії УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум державної допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 листопада 2012 року по 30 травня 2013 року у розмірі ніж передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»; зобов'язати УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за період з 1 листопада 2012 року по 30 травня 2013 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, який складає: з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня, з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні, а також зобов'язати УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради виплатити різницю між нарахованими та виплаченими сумами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 94 КАС України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з бюджету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 34 гривні 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ст. ст. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. ст. 6 - 11, 71, 1832, 186, 244-2, 254 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум державної допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 листопада 2012 року по 30 травня 2013 року у розмірі ніж передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за період з 1 листопада 2012 року по 30 травня 2013 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, який складає: з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня, з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованими та виплаченими сумами.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом десяти днів з моменту її отримання.
Суддя: О.А. Антонюк