01.03.2013
Справа № 0818/9225/2012 2/335/237/2013
01 березня 2013 року місто Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Черненко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-тя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначав, що з 04.02.2006 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 Від даного шлюбу в них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням мирового судді судової дільниці № 107 м. Норильська від 22.11.2010 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач переїхав проживати до м. Запоріжжя, а їх син залишився проживати разом з матір'ю. Мати їхнього сина, відповідач по справі - ОСОБА_4 надала нотаріальну згоду на виїзд дитини до України разом з позивачем з 29.01.2011 року по 29.07.2011 року. Наприкінці квітня 2011 року позивач відвіз дитину відповідачці у Росію, де в м. Москва його забрали батьки ОСОБА_2, які проживають у Пензенській області. За два місяці перебування позивача у м. Норильську, він неодноразово дзвонив сину, проте батьки відповідачки перешкоджали йому у спілкуванні із сином, вимагали гроші за зустрічі із дитиною та повідомили, що його син буде проживати разом з ними у м. Пенза. У липні 2011 року позивач, з дозволу органу опіки та піклування адміністрації м. Пенза та правоохоронних органів, забрав сина у батьків відповідачки до України.
Протягом усього часу перебування хлопчика на Україні його мати - ОСОБА_2 майже не цікавилась життям сина, мало з ним спілкувалась, він і на даний час проживає разом з позивачем та його дружиною. Вважає, що проживання сина у його сім'ї буде більш сприятливим для розвитку дитини.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд встановити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1 в квартирі за адресою: Україна, АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2, громадянки Росії, яка проживає за адресою: РФ Красноярський край, АДРЕСА_2 на його користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, в розмірі ? частки від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з дня подання до суду даної позовної заяви і до досягнення сином повноліття.
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, 3-тя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивач та його адвокат підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові та запереченнях на зустрічну позовну заяву. Додатково позивач і його адвокат ОСОБА_6 пояснювали, що позивач не перешкоджав ОСОБА_2 спілкуватися із дитиною, постійно їй телефонував та відправляв телеграми в яких повідомляв місце їх знаходження, відповідачка ніколи не попереджала його про те, що збирається приїхати до м. Запоріжжя та побачитися із сином. З того часу, як син проживає у м. Запоріжжі і до того, як отримала повістку про виклик до суду, ОСОБА_2 не заперечувала проти проживання ОСОБА_3 з батьком. Позивач посилався на те, що графік роботи ОСОБА_2 з 10-00 год. до 20-00 год. у зв'язку з чим вона постійно відправляє своїх дітей до батьків у Пензенську область. Також зазначали, що в ході розгляду цієї справи відповідачка організувала викрадення сина, при цьому позивачу були спричинені тілесні ушкодження. В даний час хлопчик знаходиться в Російській Федерації, де саме їм невідомо.
Представники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснювали, що з метою врегулювання спору щодо місця проживання дитини мирним шляхом ними неодноразово обговорювались умови укладення між позивачем та відповідачем мирової угоди, проте ОСОБА_2 не погоджувалась ні на які умови, лише зазначала, що вона не заперечує проти того, щоб батько бачився із сином лише у її присутності і лише на території Російської Федерації. Крім того, зазначали, що ОСОБА_2 телефоном їм повідомила, що в даний час вона продала трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, у якій вона раніше проживала разом із сином і переїхала проживати у однокімнатну квартиру, яка також їй належить на праві власності.
Представник орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у судовому засіданні підтримав висновок щодо можливості проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком, просив вирішити справу на розсуд суд з урахуванням інтересів та прав малолітнього ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, вислухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стаття 18 Конвенції про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 151 СК України, стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» надає батькам переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини і одночасно зобов'язує повністю бути відповідальним за виховання дітей, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання.
Згідно ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
У відповідності до ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням мирового судді судової дільниці № 107 м. Норильська Красноярського краю Російської Федерації від 22.11.2010 року, про що 18.01.2011 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а. с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7). При розірванні шлюбу місце проживання малолітнього сина ОСОБА_1 судом не визначалось.
Після припинення шлюбних стосунків позивач ОСОБА_1 переїхав проживати до України, а син сторін у справі залишився проживати разом з матір'ю у м. Норильську Красноярського краю Російської Федерації.
20.01.2011 року ОСОБА_2 надала нотаріальну згоду на виїзд неповнолітньої дитини до України разом зі своїм батьком, тобто з позивачем на відпочинок, з 29.01.2011 року по 29.07.2011 року (а. с. 14). У квітні 2011 року ОСОБА_1 у м. Москва повернув сина батькам відповідачки, які проживають Пензенській області Російської Федерації. 19.07.2011 року знову забрав сина у батьків відповідачки, як пояснив позивач через перешкоджання останніми йому у спілкуванні з сином.
У липні 2011 року ОСОБА_1 звертався до відділу освіти Камешкірського району Пензенської області, с. Русский Камешкір відділу опіки та піклування із заявою про перешкоджання йому батьками ОСОБА_2 у спілкуванні з сином, що підтверджується відповідною заявою (а. с. 15).
З огляду на зазначені обставини, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що позивач самовільно, без її згоди змінив місце проживання малолітнього сина шляхом викрадення дитини та перешкоджав їй у спілкуванні з сином, оскільки по-перше ні судом ні органом опіки та піклування не вирішувалось питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю, по-друге, позивач вивіз сина з Російської Федерації під час дії нотаріально посвідченої згоди, яка була надана ОСОБА_2, по-третє, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували те, що батько дитини перешкоджав відповідачці та її батькам спілкуватися з сином та не повідомляв їх про місце свого проживання разом з сином у м. Запоріжжі, а позивач, у свою чергу, надав суду телеграми, в яких він повідомляв мати сина про місце його знаходження ОСОБА_3 та роздруківку вхідних та вихідних дзвінків, з яких вбачається, що з телефону позивача здійснювались дзвінки на телефони ОСОБА_2 та її батьків та відправлялись смс-повідомлення, і як пояснював у судовому засіданні позивач зазначені дзвінки були здійснені з метою повідомлення про місце знаходження сина та його спілкування разом з матір'ю та її батьками. Відповідач та її представники зазначені доводи позивача не спростували.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 про те, що вона з метою з'ясування місця знаходження сина приїздила до м. Запоріжжя і звернулась до найближчого відділу міліції де написала заяву про те, що її колишній чоловік забрав дитину та скриває її від неї, оскільки як зазначали у судовому засіданні представники відповідачки під час заявлення клопотання про виклик свідків, ОСОБА_10 є працівником Заводського РВ ЗМУ УМВС, який розглядав заяву ОСОБА_2 про викрадення сина, проте, по-перше, Заводський РВ не є найближчою установою органів внутрішніх справ, а по-друге, згідно відповіді начальника Заводського РВ ЗМУ від 25.01.2013 року № 63/11-946, у період з червня 2012 року по теперішній час громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 із заявами до райвідділу не зверталась.
При вирішенні питання щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком, суд, крім вищезазначених обставини, виходить з наступного.
ОСОБА_3 з 08.10.2011 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 (а. с. 5), які проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надано висновок № 1582/01-10 від 02.10.2012 року про можливість проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1, 1978 року народження (а. с. 46).
Як зазначено у вказаному висновку, дитина, під час вирішення питання про можливість її проживання з батьком, проживала з позивачем по справі та його дружиною ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 В ході обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання дитини встановлено, що в квартирі створені всі умови для проживання та виховання дитини. З дитиною проведено бесіду, в ході якої вона висловила позитивне ставлення до проживання в родині батька. Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 у своїй заяві не заперечувала проти проживання сина чоловіка в їх родині.
Батько дитини, ОСОБА_1, має постійне місце роботи у ПП Малиш на посаді виконавчого директора, у зв'язку з чим отримує постійний заробіток (а. с. 10), позитивно характеризується за місцем роботи (а. с. 11), за місцем проживання позивача ні письмових ні усних скарг не надходило (а. с. 12).
З часу проживання дитини у м. Запоріжжі, з 02.09.2011 року, ОСОБА_3 відвідує навчальний дошкільний заклад № 281 комбінованого типу «Журавлик» Запорізької міської ради (а. с. 20). Згідно характеристики ОСОБА_3, наданої дошкільним навчальним закладом, який відвідує хлопчик, досить велику увагу ОСОБА_3 приділяють його батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_11, спілкування із сином надає позитивний результат, оскільки його поведінка направлена на досягнення взаєморозуміння, отримання від дорослих оцінки властивостей та якостей особистості, приклад батьків сприяє розвитку у хлопчика вольових та моральних якостей (а. с. 13).
Як пояснювали допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, яка є завідувачем ДНЗ № 281 «Журавлик», та вихователь ОСОБА_13 на час прийняття дитини до дошкільного закладу, він був фізично не розвинутий, замкнутий, пригнічений, ні з ким не спілкувався, знання були на низькому рівні. Через деякий час ОСОБА_3 фізично і розумово розвинувся, за дитиною дуже гарно слідкують як батько так і ОСОБА_11, яку він називає мамою, він став спілкуватися з дітьми. Відносини у сім'ї дуже гарні, до дитячого садку хлопчика приводять і батько і ОСОБА_14. ОСОБА_9 розповідав, що з мамою він не жив, а проживав раніше з бабусею, дідусем та сестрою, говорив про те, що йому з батьком дуже добре.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 також пояснювали, що в сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_11 дуже гарні дружні відносини, після того, як ОСОБА_1 привіз до м. Запоріжжя свого сина ОСОБА_3 він був у пригніченому стані, мало спілкувався, фізично не розвинутий, а з часом він став іншою дитиною, життєрадісний, веселий, став спілкуватися, ОСОБА_9 називає ОСОБА_11 мамою, а вона ставиться до нього як до своєї дитини, умови для проживання дитини дуже сприятливі. ОСОБА_1 турботливий батько, багато приділяє уваги своєму синові, його вихованню.
У судовому засіданні позивачем для огляду надавались фотографії, з яких вбачалися сприятливі умови для виховання сина у родині ОСОБА_1 та ОСОБА_11, хлопчик, як з батьком так і з його дружиною виглядає спокійною, усміхненою та щасливою дитиною. З наданих фотокарток також вбачалося, що сім'я постійно відпочиває, відвідує дитячі заклади, цікаві для дітей місця, що безперечно сприяє розвитку кругозору та світогляду дитини.
При вирішенні спору суд також враховує пояснення позивача, які не були спростовані ні відповідачкою, ні представниками відповідачки, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не зможе приділяти достатньої уваги сину, оскільки вона проживає одна із донькою від першого шлюбу, працює у магазині з 10-00 год. до 20-00 год., кожна субота та неділя у неї є робочими, має лише один вихідний протягом робочого тижня.
Суд вважає також за необхідне прийняти до уваги той факт, що 18.01.2013 року, в той час коли в провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовами як батька так і матері про визначення місця проживання дитини і спір з цього приводу судом не було вирішено, малолітню дитину було викрадено від батька, на очах у хлопчика батьку було нанесено тілесні ушкодження, у зв'язку з чим останній звернувся до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення і слідчим відділом розпочалося досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 в рамках якого призначено судово-медичну експертизу (а. с. 183-185).
Згідно повідомлення УМВС РФ по міському округу Домодедово, направленому на ім'я начальника Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 звернулась до їх управління та пояснила, що вона повернулась із України з м. Запоріжжя зі своїм сином і буде знаходитись на території Російської Федерації за адресою: АДРЕСА_2 у свого брата ОСОБА_18 (а. с. 182), проте телеграмою, відправленою на адресу суду 22.01.2013 року про неможливість з'явитися у судове засідання та розгляд справи у її відсутність відповідачка повідомила суд, що вона в даний час знаходиться у м. Москва РФ разом зі своїм сином, але сама телеграма відправлена із с. Руский Камешкир Камешкірського району Пензенської області (а. с. 179), що на думку суду, свідчить про переховування ОСОБА_2 сина від батька, який має рівні права на спілкування та побачення з дитиною.
Суд критично відноситься до доводів представників відповідачки щодо того, що позивач не зможе створити належні для дитини умови проживання, оскільки квартира у якій вони проживають належить на праві власності його дружині ОСОБА_11 і сам позивач у цій квартирі не зареєстрований, оскільки позивачем надано суду договір купівлі-продажу, укладений 29.12.2011 року (у період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у зареєстрованому шлюбі) житлового будинку літ. К, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 258,1 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га (а. с. 186-187).
Оцінюючи у сукупності вищевикладені обставини і взаємний зв'язок доказів, враховуючи висновок органу опіки і піклування, виходячи з того, що вирішальне значення в кожній справі мають інтереси дитини, суд доходить висновку, що проживання ОСОБА_3 з батьком було тривалим і достатнім, щоб дитина сприймала свою приналежність до сім'ї батька, а місце проживання як сімейне помешкання, тому інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання з батьком. Оскільки у відповідності до ст. ст. 9, 18 Конвенцій про права дитини одним із основоположних принципів вирішення спорів щодо дітей є найкращий інтерес дитини, та виходячи з рівності прав батьків, визначення місця проживання з батьком за викладених обставин не буде порушувати принцип 6 Декларацій прав дитини.
Суд вважає передчасними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання сина, оскільки відповідно до норм Сімейного Кодексу України аліменти стягуються у судовому порядку в разі ухилення одного з батьків від утримання дитини. Судом при розгляді цієї справи не встановлено обставин, з якими законом пов'язує стягнення аліментів у судовому порядку, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою на час ухвалення рішення: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: К.В. Гашук