ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
20 травня 2013 року 17 год. 31 хв. № 826/4376/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними рішень відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 20 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 29 березня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (також далі - відповідач) про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 лютого 2013 року № 0001242220 та № 0001252220 (також далі - оскаржувані рішення).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення складені відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим є нечинними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 05 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 15 квітня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку зі вставленням у ході перевірки порушення ним чинного податкового законодавства.
у судовому засіданні 22 квітня 2013 року, відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем, на підставі наказу від 24 січня 2013 року № 187, проведено перевірку позивача, за результатами якої 25 січня 2013 року складено акт № 40/1/22-20/35290201 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (також далі - ТОВ "ЕНВЦ "Фобос") за період із 01 по 31 жовтня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (також далі - ПДВ), що призвело до заниження сплати ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 2465079,00 грн., а також завищено від'ємне значення у розмірі 34921,00 грн., чим порушено п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 98.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).
На підставі акту перевірки, 08 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 2465079,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1232539,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001252220, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 34921,00 грн.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для скасування та визнання нечинними оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.
Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які б підтвердили правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за його взаємовідносинами з ТОВ "ЕНВЦ "Фобос".
Зокрема, як зазначено в акті перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, на адресу позивача направлено письмовий запит відповідача від 26 грудня 2012 року № 12415/10/22-20 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "ЕНВЦ "Фобос". Однак, як пояснили у ході судового розгляду справи представники відповідача, будь-якої відповіді, у тому числі пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "ЕНВЦ "Фобос", на адресу відповідача не надходило. Доказів, які б спростували твердження представників відповідача, представником позивача до суду не надано.
Посилання представника позивача на подану до відповідача заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) як на доказ правомірності формування податкового кредиту суд вважає необґрунтованими, оскільки до вказаної заяви, як зазначено в акті перевірки, позивачем не додано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Перелічених документів представником позивача до суду також не надано.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.п. 198.1, 98.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому факт ненадання представником позивача до суду інших, окрім копій укладеного між позивачем та ТОВ "ЕНВЦ "Фобос" договору від 31 жовтня 2012 року № 311012, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних (без підтвердження їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) та платіжних доручень, доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕНВЦ "Фобос", суд прийшов до висновку про правомірність складання оскаржуваних рішень.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання нечинними оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.
Так, нечинними (недійсними), за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.
Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.
Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.
Разом з тим, правові акти індивідуальної дії, до яких належать оскаржувані рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв'язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 лютого 2013 року № 0001242220 та № 0001252220.
2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2013 року