ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
21 травня 2013 року 09 год. 15 хв. № 2а-17803/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Італмоторс Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування рішення відповідача, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Італмоторс Україна" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (також далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 листопада 2011 року № 015632/1508 (також далі - оскаржуване рішення).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 19 березня 2013 року та, відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2013 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю.
У судове засідання 17 квітня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 17 квітня 2013 року, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.
До суду 30 квітня 2013 року від представника позивача надійшли письмові докази, які судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи та врахування при постановленні судового рішення у справі по суті.
Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 07 листопада 2011 року складено акт № 12/1508/34495642 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (від 03 серпня 2011 року № 347423) (також далі - податкова декларація) позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 18822703,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 19159712,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (також далі - ПК України).
На підставі акту перевірки, 17 листопада 2011 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19159712,00 грн.
Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.
Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивачем до складу витрат ІІ кварталу 2011 року включено від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року у розмірі 19495957,00 грн., із врахуванням від'ємного значення у розмірі 19189459,00 грн.
У податковій декларації позивачем у рядку 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)" зазначено суму у розмірі 19495957,00 грн., а у рядку 07 "об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)" -19525632,00 грн.
Відповідно до п. 46.3 ст. 46 ПК України, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.
Таким чином, враховуючи, що податкова звітність з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, відповідач, за переконанням суду, прийшов до правильного висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування.
Згідно з п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Пункт 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Тобто, як вбачається з викладених положень, при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками І кварталу 2011 року.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року зазначено, що до складу витрат ІІ кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, розрахунок від'ємного значення об'єкту оподаткування за який здійснюється з урахуванням та без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, яке утворилось станом на 01 січня 2011 року, та тих, що виникли протягом 2010 року і не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.
При цьому, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12, при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо. У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.
Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (також далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які, за переконанням суду, складено у разі фактичного здійснення господарської операції.
Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.
Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року зазначено, що на вимогу суду позивачем не надано докази законності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що зазначено ним у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.
Слід зазначити, що у ході нового розгляду справи представниками позивача до суду також не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій, суми розрахунків по яких стали підставою для завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування.
Зокрема, до суду не надано доказів на підтвердження використання отриманих позивачем за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 010/08/3944 (також далі - кредитний договір) коштів за цільовим призначенням, а саме на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позивача, хоча вказане є умовою кредитного договору.
Згідно з п.п. 1.1, 1.3 ст. 1 кредитного договору, відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (також далі - кредитор) зобов'язалось надати позивачу кредит, а позивач - отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом і комісії.
Кредит надається позивачу на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю.
Представниками позивача не надано до суду копії генеральної кредитної угоди від 12 січня 2006 року № 010/08/3021, про укладання якої зазначено у п. 4.1 ст. 4 кредитного договору та якою забезпечено виконання зобов'язань позивача за кредитним договором.
У п.п. 10.14, 10.15 ст. 10 кредитного договору зазначено, що позивач зобов'язаний достроково анулювати гарантію на суму 100000,00 євро, випущену на користь Martorelli S.r.l.
Позивач зобов'язаний достроково припинити дію дистриб'юторських договорів з компанією Martorelli S.r.l. у строк до 05 травня 2008 року.
Доказів виконання позивачем прийнятих на себе вказаних договірних зобов'язань представниками позивача до суду не надано.
Видаткові накладні, виписки по банківських рахунках позивача та вантажно-митні декларації, копії яких представником позивача надано до суду 30 квітня 2013 року, за переконанням суду, не підтверджують використання отриманих за кредитним договором коштів за цільовим призначенням.
З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Італмоторс Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Італмоторс Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 листопада 2011 року № 015632/1508.
2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин