83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.12.06 р. Справа № 43/333
Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. ЗубченкоПри секретарі Максимовій В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державної установи «Держгідрографія» м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства «ФАМ Балкерс» м. Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 12428 грн. 66 коп.
В судовому засіданні брали участь:
Представники сторін:
Від позивача: Работьова Є.М. за дов. № 14 від 18.09.2006р.
Від відповідача: Дегтярьов Ю.В. - директор
Згідно із ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 29.11. по 29.11.2006р.
Державна установа «Держгідрографія» м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства «ФАМ Балкерс» м. Маріуполь, про стягнення боргу по сплаті маякового збору в розмірі 12428,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 97 від 01.06.2002р., рахунки №№ 548-МR-05, 706-МR-05, 797-МR-05, 873-МR-05, 846-МR-05, витяг про надходження грошових коштів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 150 від 08.11.2006р. позов не визнав по викладеним у відзиві доводам.
Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд
01.06.2002р. між позивачем та відповідачем як «агентом» був укладений договір № 97, який визнає взаємні зобов'язання сторін в частині виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. № 391 щодо оплати маякового збору у повному обсязі безпосередньо позивачеві.
Відповідно до п.п. 2.2.2, 3.2 вказаного договору відповідач узяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати рахунки з маякового збору по суднах, що плавають під іноземними та українським прапорами.
Виставлені позивачем до сплати рахунки по маяковому збору із суден під іноземними прапорами №№ 548-МR-05, 706-МR-05, 797-МR-05, 873-МR-05, 846-МR-05 сплачені відповідачем частково, несплаченою залишилася сума у розмірі 2461,12 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 12428,66 грн.
На час розгляду справи судом встановлено, що спірним та несплаченим відповідачем залишився нарахований позивачем податок на додану вартість, чому суд вважає дати належну правову оцінку.
Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлені види цільових портових зборів, у тому числі маяковий, та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Відповідно із ст. 115 зазначеного Кодексу у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, ... сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту (ст. 117 Кодексу).
Нарахування позивачем маякового збору здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість.
Однак, як встановлено судом, у взаємовідносинах з позивачем відповідач діяв як «агент», який не є судновласником, а є представником судновласників в розумінні ст. 237 Цивільного кодексу України.
Також судом встановлено, що на суднах, по відношенню до яких відповідач виступав морським агентом, перевозився саме транзитний вантаж. Такі факти підтверджені коносаментами, наданими відповідачем.
Відповідно до частини 5 ст. 1 Закону України «Про транзит вантажів» транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
За ч. 6 ст. 1 Закону України «Про транзит вантажів» учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Таким чином, оскільки позивач відноситься до інших учасників транзиту, а надані відповідачем маякові послуги сприяли переміщенню вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані маякові послуги є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем.
У відповідності з п. 6.2.4 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 Закону.
Згідно з приписом п. 5 ст. 15 ст. 15 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Послуги з маякового забезпечення є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість.
Така позиція узгоджується з роз'ясненням Міністерства фінансів України, викладеної в листі № 31-17130-2-6/3844 від 02.06.05р.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем податку на додану вартість за надані фактично відповідачу маякового збору суперечить вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про транзит вантажів».
Відносно посилань позивача про те, що його маякові послуги неможливо віднести до послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) транзитного вантажу слід зазначити, що за чинним законодавством не визначено поняття операцій з поставки послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом, їх переліку, які окремо передбачені звільненими від оподаткування. Тому до таких операцій має відносити операції з надання послуг в межах транзитного змішаного перевезення, котрі є частиною повного маршруту перевезення вантажу.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Позивач не довів суду підстав нарахування на вартість наданих маякових послуг податку на додану вартість, відповідач надав достатньо доказів в обґрунтування того, що чинне законодавство передбачає звільнення від нарахування вказаного податку на транзитні вантажі.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи недоведеність позову позивачем, в задоволенні позову Державної установи «Держгідрографія» м. Київ до Приватного підприємства «ФАМ Балкерс» м. Маріуполь про стягнення боргу по сплаті маякового збору в розмірі 12428,66 грн., який є по суті нарахованим податком на дону вартість наданих послуг, слід відмовити за недоведеністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст..ст. 4, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову Державної установи «Держгідрографія» м. Київ до Приватного підприємства «ФАМ Балкерс» м. Маріуполь про стягнення боргу по сплаті маякового збору в розмірі 12428,66 грн. відмовити
У судовому засіданні 11.12.2006р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Зубченко І.В.