Справа № 1522/26632/12
Провадження № 2/522/4676/13
27 травня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Кравчук Т.С.,
за участю секретарів - Степанові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартиру, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просять визнати недійсним договір купівлі-продажу (реєстровий № 722) квартири АДРЕСА_1, який був укладений ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18 березня 2010 року.
Свої вимоги вони мотивують тим, що ОСОБА_1 не мала наміру продавати або іншим шляхом відчужувати квартиру та не наділяла ОСОБА_4 правом розпорядження належним їй нерухомим майном, в тому числі шляхом видання довіреності.
На підтвердження цих фактів ОСОБА_1 та її представник посилалися, що позивач ОСОБА_1 придбала спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Правовстановлюючі документи позивачка ОСОБА_1 передала своєму сину ОСОБА_4, оскільки у зв'язку із погіршенням здоров'я виїхала з вказаної квартири та оселилася у своєї доньки в селі Лабушне Одеської області.
В серпні 2012 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті у листопаді 2012 року позивачці стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, яка придбала цю квартиру 18 березня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 З тексту цього договору позивачка дізналася, що договір був укладений ОСОБА_4 від її імені на підставі довіреності (реєстровий № 121), посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18 січня 2007 року.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник стверджували, що позивачка ОСОБА_1 ніколи не наділяла ОСОБА_4 правом розпорядження належним їй нерухомим майном, в тому числі шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1 пояснили, що в 2001 році квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_4 по довіреності від імені ОСОБА_1; документів, які б підтверджували факт мешкання позивачки в спірній квартири до квітня 2010 року, немає; документи, які б підтверджували, що на ОСОБА_1 були оформлені особові рахунки для сплати комунальних платежів за будь-який період, немає; до нотаріальної контори позивачка прибула тільки для оформлення довіреності на розпорядження належним їй автомобілем; ОСОБА_4 не був присутній у нотаріуса в день посвідчення довіреності.
Позивачка ОСОБА_1 та її представники зазначали, що викладені ними факти свідчать, що оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить інтересам ОСОБА_1 та не відповідає її внутрішній волі, укладений без дотримання вимог ст.ст.203, 215 ЦК України, а тому повинен бути визнаний недійсним.
На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 та її представники просили задовольнити їй позов в повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 позов не визнав. Свою незгоду з позовом відповідача виклала в письмових запереченнях, а її представник в судовому засіданні пояснив, що відповідачка підшукувала для придбання квартиру у центрі міста. На початку 2010 року тітка повідомила їй, що ОСОБА_4, чоловік з яким вона проживала в цивільному шлюбі, продає у центрі міста квартиру. Відповідачка подивилася цю квартиру та вирішила її придбати.
18 березня 2010 року вона уклала із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу (реєстровий № 722) квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності (реєстровий № 121) від імені своєї матері ОСОБА_1, яка була посвідчена цим же приватним нотаріусом 18 січня 2007 року.
Перед укладенням договору купівлі-продажу нотаріус перевірила, чи зареєстрована ця довіреність в Єдиному реєстрі довіреностей станом на 18 березня 2010 року, тобто чи не скасована вона ОСОБА_1, перевірила правовстановлюючий документ, який підтверджував право власності на квартиру ОСОБА_1, відомості про зареєстрованих осіб в квартирі, витяг ОМБТІ та РОН для відчуження квартири. Документи не викликали у нотаріуса будь-яких зауважень і вона уклала угоду з ОСОБА_4
Після укладення договору ОСОБА_4 на вимогу відповідачки надав їй копію виданої йому довіреності для відомості.
27.05.2010 відповідачка отримала в КП "ОМБТІ та РОН" витяг № 26234391 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник зазначили, що ОСОБА_1, видала довіреність від свого імені ОСОБА_4, зміст якої свідчить про наявність у неї волевиявлення на розпорядження (зокрема відчуження) всього належного їй майна, реалізувала належні їй права власника, передбачені ст.ст. 317, 319 ЦК України.
Також представник відповідачки у судовому засіданні пояснив, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово видавала довіреності своєму сину ОСОБА_4, що підтверджується змістом дублікату договору купівлі-продажу спірної квартири, тобто була обізнана відносно наслідків, які виникають для неї на підставі довіреностей.
Враховуючи викладене, представник відповідачки ОСОБА_2 просив відмовити позивачці ОСОБА_1 у задоволені позову.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала до суду лист, в якому просила розглянути справу без її участі.
10 квітня 2013 року вона надіслала до суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в яких просила відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.
Свої заперечення проти позову приватний нотаріус Одеського нотаріального округу ОСОБА_3 мотивувала тим, що 18 січня 2007 року вона посвідчила довіреність від імені ОСОБА_1, зареєстровану у реєстрі № 121, якою остання уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися всім належним їй майном, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось, укладати всі передбачені законом угоди щодо керування та розпорядження майном (крім дарування): купувати, продавати, приймати в дар, обмінювати, здавати в оренду, закладати та приймати під заставу житлові будинки та інше майно, проводити розрахунки за укладеними угодами, розписуватися за власника, подавати будь-які заяви, в тому числі про належність їй майна на праві особистої приватної власності на приватизацію, постановку та зняття з реєстраційного обліку, вести справу по оформленню її спадкових справ, одержувати належне їй майно тощо.
В цей же день, тобто 18 березня 2007 року, вона посвідчила довіреність від імені ОСОБА_1, зареєстровану у реєстрі № 123, якою остання уповноважила громадян ОСОБА_7 або ОСОБА_8 представляти її інтереси в усіх компетентних органах, організаціях та установах з питань експлуатації, обслуговування, користування належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1, виданого Котовським МРЕВ ДАІ ГУ УМВСУ в Одеській області 05.06.200, автомобілем марки УАЗ 31512-01, 1987 року.
Кожна з цих довіреностей була видана строком на 10 (десять) років.
При посвідченні довіреностей вона діяла із дотриманням ст.ст.5,8,44,47,49 Закону України "Про нотаріат", та встановила дійсні наміри ОСОБА_1, попередила про наслідки вчинення нею нотаріальних дій, після бесіди з нею дійшла висновку, що будь-яка юридична необізнаність не може вплинути на її волевиявлення при видачі цих довіреностей, оскільки ОСОБА_1 раніше вже оформлювала довіреності.
18 березня 2010 року вона посвідчила договір купівлі-продажу (реєстровий № 722), який був укладений ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої нею ж 18 січня 2007 року.
ОСОБА_4 надав їй всі документи, необхідні для посвідчення цього договору купівлі-продажу. Перешкод для укладення угоди нею встановлено не було.
На підставі викладених у запереченнях фактів і доданих документів просила відмовити позивачці ОСОБА_1 у задоволені позову.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного
При цьому суд вважає встановленими такі факти та відповідні їх правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належала позивачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 4024), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28 серпня 2001 року.
Цей договір укладався ОСОБА_4 від імені позивачки ОСОБА_1 на підставі доручення (реєстровий № 80), посвідченого секретарем виконкому Лабушненської сільської Ради Кодимського району Одеської області 06.08.2001, що вбачається із тексту договору.
30 листопада 2003 року ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_1, отримав дублікат вищезазначеного договору (реєстровий № 3716) у зв'язку із його втратою, діючи від імені ОСОБА_1 за дорученням (реєстровий № 2556), посвідченим Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області 15 липня 2003 року, що вбачається із тексту договору (а.с.9-10).
18 січня 2007 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчила довіреність (реєстровий № 121) від імені ОСОБА_1, якою позивачка уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися всім належним їй майном, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось, укладати всі передбачені законом угоди щодо керування та розпорядження майном (крім дарування): купувати, продавати, приймати в дар, обмінювати, здавати в оренду, закладати та приймати під заставу житлові будинки та інше майно, проводити розрахунки за укладеними угодами, розписуватися за власника, подавати будь-які заяви, в тому числі про належність їй майна на праві особистої приватної власності на приватизацію, постановку та зняття з реєстраційного обліку, вести справу по оформленню її спадкових справ, одержувати належне їй майно тощо. Довіреність була видана строком на 10 (десять) років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 передала своєму сину ОСОБА_4 правовстановлюючий документ на квартиру, про що зазначила в позовній заяві. Відтак, відповідно до ст.61 ч.1 ЦПК України ця обставина, визнана нею, як стороною, що бере участь у справі, не підлягає доказуванню.
18 березня 2010 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчила договір купівлі-продажу (реєстровий № 722), який був укладений ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18 січня 2007 року.
В день укладення цього договору купівлі-продажу довіреність, видана ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_4, не була скасована та визнана недійсною. ОСОБА_4 діяв в межах повноважень, визначених довіреністю. Ця обставина підтверджується письмовими поясненнями приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, до яких додані копія інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 18.03.2010 та скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 18.03.2010. Також ОСОБА_4 надав всі документи, необхідні для вчинення правочину.
Ст.10 ч.3 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 та її представники не надали доказів, які б підтверджували, що позивачка не мала наміру продавати або іншим шляхом відчужувати спірну квартиру, не наділяла ОСОБА_4 правом розпорядження належним їй нерухомим майном, в тому числі шляхом видання йому 18.01.2007 довіреності, а оформлення довіреності на ім'я ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, виходячи з наступного.
Також ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що 18 березня 2010 року, тобто в день оформлення довіреностей, вона прибула до нотаріальної контори у супроводі жінки, ім'я та по-батькові якої вона в судовому засіданні не назвала. Її син ОСОБА_4 не був присутній в нотаріальній конторі, що виключає наявність примусу або вплив з його сторони або інших осіб на її волю під час вчинення нотаріальної дії.
Також судом встановлено, що в цей же день, тобто 18 січня 2007 року ОСОБА_1 видала довіреність (реєстровий № 123), якою уповноважила громадян ОСОБА_7 або ОСОБА_8 представляти її інтереси в усіх компетентних органах, організаціях та установах з питань експлуатації, обслуговування, користування належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1, виданого Котовським МРЕВ ДАІ ГУ УМВСУ в Одеській області 05.06.200, автомобілем марки УАЗ 31512-01, 1987 року.
Ці обставини підтверджуються також письмовими поясненнями приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в яких вона зазначає, що особи, зазначені у довіреностях, були визначені виключно самою ОСОБА_1, без будь-якого примусу або впливу на її волю під час вчинення нотаріальної дії. ОСОБА_4, як і будь-які інші особи, не були присутні під час оформлення нею довіреностей.
Крім того, суд встановив, що 18 березня 2010 року, крім видачі двох довіреностей, позивачка ОСОБА_1 вчинила іншу нотаріальну дію, а саме уклала договір дарування (реєстровий № 119), на підставі якого отримала в дар квартиру. Ця обставина підтверджується копію із реєстру нотаріальних дій, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Вчинення цієї нотаріальної дії спростовує довід ОСОБА_1, що її волевиявлення було направлено тільки на видачу довіреності на розпорядження автомобілем.
Також, з дублікату договору купівлі-продажу від 28.08.2001, який досліджений судом, вбачається, що за період з 2001 року по 2007 рік позивачка ОСОБА_1 двічі оформлювала у різних нотаріусів та видавала довіреності своєму сину ОСОБА_4, який діяв від її імені під час вчинення нотаріальних дій, що свідчить про її юридичну обізнаність відносно наслідків, які можуть настати для неї на підставі довіреностей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 під час оформлення нею довіреності (реєстровий № 121), посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, з відповідним обсягом повноважень на ім'я ОСОБА_4 було вільним і відповідало її внутрішній волі.
Ст.237 ч.ч.1,2 ЦК України передбачає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Ст.244 ч.3 ЦК України визначає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, під час укладення договору купівлі-продажу представником, що діє на підставі довіреності, нотаріус повинен встановлювати його волевиявлення на вчинення правочину, оскільки волевиявлення особи, яку він представляє, встановлюється на підставі довіреності.
Фактів та доказів, які б підтверджували відсутність волевиявлення у ОСОБА_4 на укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, судом не встановлено.
Відтак, договір купівлі-продажу від 18.03.2010, укладений ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, припиняє право власності позивачки ОСОБА_1 на спірну квартиру, а ОСОБА_2 набула право власності на квартиру на підставі цього договору, а тому відсутні підстави, передбачені ст.ст.203 ч.3, 215 ч.1 ЦК України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 61, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 237, 238, 239, 244, 328 ЦК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (реєстровий № 722), укладеного ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності (реєстровий № 121), посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18 січня 2007 року, з ОСОБА_2, та посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_3 18 березня 2010 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти дів з дня його проголошення.
Суддя
27.05.2013