Справа № 402/3073/12
2/171/58/13
"21" травня 2013 р. м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді А.П. Петренко при секретарі - Н.А. Ровній позивачки - ОСОБА_1 представника позивачки - ОСОБА_2 відповідачки - ОСОБА_3 представника відповідачки - ОСОБА_4 третьої особи - ОСОБА_5
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове, залі суду № 4 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житлом,-
09.10.2012 року до Апостолівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житлом.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що є власницею квартири АДРЕСА_1, дана квартира придбана на підставі договору купівлі - продажу. Її син - ОСОБА_8, 10 листопада 2010 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3.
Згідно із записом в домовій книзі на вказану квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та її доньки зареєстровані в цій же квартирі. Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 - розірвано. З 17.07.2011 року ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в квартирі за вказаною адресою не проживають, весь тягар по утриманню квартири в належному стані лежить на ній.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивачка просить: визнати ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.
Позивачка, в судовому засіданні, надала пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 обґрунтовуючи їх законність та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання з'явилася заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнала просить в їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 не визнав вказуючи, що з підстав зазначених в позовній заяві такі вимоги не підлягають задоволенню. Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засідання підтримала заявлені позивачкою позовні вимоги та надала висновок відповідно до якого громадянці ОСОБА_3 було запропоновано вирішити питання щодо реєстрації малолітньої доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_6за іншою адресою.
Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначили, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, відповідачі у вказаній квартирі не проживають, спільного побуту з позивачкою не мають. Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідачки та представника відповідачки, представника третьої особи, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15045797 від 26.06.2007 року (ар. с. 7-8), квартира придбана на підставі договору купівлі - продажу від 26.06.2007 року (ар. с. 6). ОСОБА_8 свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (ар. с. 76), 10 листопада 2010 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2, виданного 10 листопада 2010 року, актовий запис № 26 ( ар. с. 77). Відповідно до запису в домовій книзі на вказану квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1, талоном реєстрації за місцем проживання підтверджується реєстрація доньок ОСОБА_3 в цьому ж житловому приміщенні (ар. с. 9-17).
Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на підставі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2011 року в справі № 2-708/11 - розірвано, що підтверджується також відміткою в паспорті ОСОБА_8 (ар. с. 75).
З 17.07.2011 року ОСОБА_3 а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в квартирі за вказаною адресою: не проживають, що підтверджується актом депутатського обстеження від 30.09.2012 року № 38 (ар. с. 22).
Суд приймає показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як доказ, оскільки останні підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України передбачають право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість і добросовісність, яких повинна дотримуватись особа при здійсненні своїх прав із тим, щоб не порушувати права інших осіб (ст. ст. 12, 13 ЦК України). Разом з тим, згідно зі ст. 20 ЦК України кожна особа здійснює захист своїх прав на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ст.. ст. 213, 214 ЦПК України, суд розглядаючи позовні вимоги повинен визначитись з характером спірних правовідносин дати їм належну оцінку та вирішити, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Положеннями ст. 163 ЖК УРСР повинні застосовуватись до всіх осіб які не є членами сім'ї власника житлового приміщення.
Враховуючи положень ч. 2 ст. 3 СК України та беручи до уваги, що ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 (не будучи власником вказаного житлового приміщення) в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва по шлюб від 10.11.2010 року, копією свідоцтва про право власності, копією технічного паспорту вказаної квартири, талоном реєстрації за місцем проживання підтверджується реєстрація дітей ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вказаній квартирі, також враховуючи ту обставину, що відповідачі не є його рідними онуками той факту, що спільно з відповідачами позивачка не проживала, не була пов'язана спільним побутом та не мала взаємних прав та обов'язків на підставі чого суд приходить до висновку, що відповідачі не можуть бути членами сім'ї ОСОБА_1, в зв'язку з чим до даних правовідносин підлягає застосуванню ст. 163 ЖК УРСР з урахуванням строків установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 ЖК УРСР. Відповідачі з 17.07.2011 року (тобто понад рік) в квартирі за вищевказаною адресою не проживають, не отримують кореспонденцію, особистих речей не мають і, взагалі даним житловим приміщенням не цікавляться, перешкод в користуванні житлом позивачка не чинила, вказане підтверджується актом депутатського обстеження від 30 вересня 2012 року та може бути підтверджене моїми показаннями (ар. с. 22).
Той факт, що ОСОБА_3 - мати відповідачів з липня 2011 року виїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, але з реєстрації не знялась встановлено судовим рішенням в справі № 402/1612/12 від 03 липня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою що втратила право на користування житловим приміщенням, рішення набрало законної сили 07 серпня 2012 року (ар. с. 21), а відповідно до положень ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставин. Враховуючи положення ст. 160 СК України та ст. 29 ЦК України, які зазначають, що місцем проживання дитини є місце проживання її батьків, або одного з них, ту обставину що відповідачі не є біологічними дітьми, а також не були усиновлені ОСОБА_8 і в добровільному порядку не знялися з реєстрації в квартирі для того, щоб відповідно до положень чинного сімейного та цивільного законодавства зареєструватися за фактичним місцем проживання матері - ОСОБА_3, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1.
Слід заначити, що також Законом України від11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а саме ст. 7 вказаного Закону, передбачено що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку, покладення такого обов'язку на відповідний орган державної влади додатково законом не вимагається.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідності в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції") суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання осіб такими , що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житлом - задовольнити .
Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_7, ОСОБА_6 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1. На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:А. П. Петренко