17 травня 2013 року 810/1688/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.02.2013 № Ф-121.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком з 2010 року і перебуває на обліку в УПФУ в Яготинському районі Київської області та отримує пенсію за віком відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 08.09.2010. Також позивач є приватним підприємцем на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).
УПФУ в Яготинському районі Київської області 25.02.2013 було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-121, згідно якої позивачем зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн.
Позивач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07.07.2011, яким ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Таким чином, на час прийняття спірної вимоги згідно з наведеною прямою нормою спеціального закону позивач була звільнена від сплати за себе єдиного внеску, починаючи з 06.08.2011. Враховуючи, що спірна вимога включає суму боргу, яка виникла після набрання чинності Законом України від 07.07.2011 № 3609-VІ, прийняття вказаної вимоги відповідачем на думку позивача не відповідає вказаним приписам закону.
Позивач та відповідач подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області як страхувальник, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Управлінням Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області 25.02.2013 складено вимогу про сплату боргу № Ф-121, згідно якої позивачем зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача та прийнятою вимогою, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 1 Закону № 1058 визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, умовами призначення якої є - мати інваліда з дитинства.
08.09.2010 позивачу було видано пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_2, в якому в графі "Вид пенсії" зазначено "За віком", у зв'язку з чим позивач - ОСОБА_1 вважається "пенсіонеркою за віком".
З огляду на зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону № 1058, оскільки законодавством, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення", встановлено чітке посилання на зменшення встановленого ст. 26 Закону №1058 пенсійного віку певної категорії громадян.
Оскільки ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин є пенсіонеркою за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому вимога Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про сплату боргу від 25.02.2013 № Ф-121 підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про сплату боргу від 25.02.2013 № Ф-121.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений нею судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять ) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.