79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.05.13 Справа № 914/1099/13
За позовом: Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради
позивач: Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 251, м. Львів
про стягнення заборгованості 49 073,49 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Довгополов А.О.
Представники:
Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення № 005508 від 24.09.2012р.;
Від позивача: Грицак Г.І. - представник за довіреністю від 23.01.2013р.;
Від відповідача: не з'явився.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, позивач: Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу № 251 про стягнення боргу в сумі 49 073,49 грн.
Ухвалою суду від 21.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 08.04.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за договором №910/А про постачання теплової енергії за період з 01.06.2010р. по 31.12.2012р., а саме 45 874,04 грн. основного боргу, 1 008,97 грн. - пені, 992,52 грн. - 3% річних та 146,15 грн. інфляційних втрат.
В судове засідання 20.05.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи повернулись з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористувався.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.
У судовому засіданні 20.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.
Між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ЖБК № 251 (сторонами у справі) укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №910/А від 01.07.2003р. (надалі - Договір).
За цим договором Енергопостачальна організація (ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором(п. 1 Договору).
Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 Договору.
Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води.
Так, зокрема, п. 3.2.2. Договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.3. Договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Обсягом постачання теплової енергії, який є додатком № 1 до договору від 01.07.2003р. № 910/А встановлено максимальне теплове навантаження в розмірі 0,32600 Гкал./год.
Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2010/2011рр. підтверджується актом від 19.10.2010р. та на опалювальний сезон 2011/2012рр. актом від 15.10.2011р.
На підставі показів теплового лічильника, відповідачу виставлялись рахунки про оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01.06.2010 р. по 31.01.2013 р. З матеріалів справи вбачається, що згідно отриманих відповідачем рахунків, та з врахуванням часткових оплат відповідач, в межах заявлених позовних вимог сума боргу становить 45 874,04 грн.
Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Так, пунктом 7.2.3. Договору встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.
За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 1 008,97 грн. - пені (згідно розрахунку поданого 17.05.2013р. вх.№17534/13), 992,52 грн. - 3% річних та 146,15 грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи).
Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Відтак, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить підприємство, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.
Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3. Договору, вимоги позивача про стягнення 45 874,04 грн. основного боргу в межах заявлених позовних вимог, в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.3. договору встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.
Згідно розрахунку поданого позивачем 17.05.2013р. пеня нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача в сумі 1 008,97 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем до стягнення сума трьох процентів річних 992,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 146,15 грн. нараховано правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (розрахунок в матеріалах справ).
Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п. 2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Оскільки прокуратура м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 720,50 грн. стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 29, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 251 (79066, м.Львів, вул. Освицька, 15 кв.1; ідентифікаційний код 20355910) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 45 874,04 грн. основного боргу, 1 008,97 грн. - пені, 992,52 - 3% річних та 146,15 грн. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 251 (79066, м.Львів, вул. Освицька, 15 кв.1; ідентифікаційний код 20355910) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 720,50 грн. судового збору.
4. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.05.2013 року.
Суддя Коссак С.М.