79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.05.13 Справа № 5015/2051/11
Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Волошин О.Я., розглянувши матеріали справи
за заявою:Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів;
про:розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2011 р.
у справі:№5015/2051/11
за позовом:Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ;
до відповідача:Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів;
про:стягнення 14 115 489,27 грн.
За участю представників:
від заявника (боржника): Грицак Г.І., представник (довіреність від 23.01.2013 р.);
від стягувача: Подшибякіна О.М., представник (довіреність від 14.12.2012 р.);
На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2011 р. у справі за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів про стягнення 14 115 489,27 грн.
В судових засіданнях представник боржника заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав, просив суд її задоволити з врахуванням поданого 12.04.2013 р. через канцелярію суду уточнення до заяви про розстрочку.
В судових засіданнях представник стягувача заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.
Заявник - Львівське комунальне підприємство „Львівтеплоенерго" в заяві про розстрочення виконання рішення суду просило суд розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2011 р. у справі №5015/2051/11 шляхом сплати 10 916 897 грн. 67 коп. рівними частинами по 60 649,43 грн. щомісячно на п'ятнадцять років, посилаючись на складне фінансове становище у зв'язку з відсутністю коштів.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9).
Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.
Заборгованість за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", та може призвести до негативних наслідків для нього.
На ДК „Газ України" покладено завдання з реалізації природного та скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим споживачам, енергогенеруючим компаніям Мінпаливенерго та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, забезпечення розрахунків за газ.
Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається позивач, як на підставу розстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.
Наведене підтверджується тим, що як вбачається із звіту про фінансові результати за І півріччя 2012 р., діяльність Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" у звітному періоді була збитковою.
Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 26.07.2012 р. №545 розпочато процедуру припинення діяльності Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України".
Посилання представника боржника на укладений між сторонами 28.05.2012 р. договір №14/12-221 про реструктуризацію заборгованості, як на додаткові підстави для розстрочення виконання рішення суду, судом до уваги не беруться, оскільки вказаним договором розстрочено заборгованість, яка виникла по договору №06/10-1213-ТЕ-21 від 14.10.2010 р., в той час як рішенням у справі №5015/2051/11 стягнуто заборгованість, яка виникла по договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р. Боржник також не позбавлений права звернутися безпосередньо до стягувача із заявою про реструктуризацію заборгованості, яка виникла по договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р., в тому ж порядку, що і по договору 06/10-1213-ТЕ-21 від 14.10.2010 р.
Викладені заявником у заяві доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду, не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №5015/2051/11 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося. Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі. Зокрема, як вбачається із звіту про фінансові результати заявника за 2011 рік, його діяльність є збитковою. Проте, ним не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.
Слід також зазначити, що заявник у заяві про розстрочку зазначає про рівень оплати послуг кінцевими споживачами понад 95%, однак, в той же час, позивачу сплачено за період від дати винесення рішення - 28.04.2011 р., тобто, за 2 роки, лише 3 224 327,60 грн. з 14 141 225,27 грн. боргу в цілому.
Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2011 р. у справі за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до Львівського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів про стягнення 14 115 489,27 грн. відмовити.
Суддя Мазовіта А.Б.