20.12.2012 справа № 2/1416/2973/12
Рішення
Іменем України
20 грудня 2012 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним
встановив:
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договору дарування недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23.04.1982 по 27.07.2010 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 Під час шлюбу ними було придбано 155/10000 частин нежитлового об'єкту, розташованого по вулиці 7 Слобідській, 70 в м. Миколаєві.
Після розірвання шлюбу, при вирішенні питання про поділ спільно нажитого майна дізналась, що відповідач без її дозволу 07.11.2003 подарував нежитловий об'єкт ОСОБА_6
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися.
У попередніх засіданнях відповідач ОСОБА_5 позов визнав.
Заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 23.04.1982 по 27.07.2010 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, реєстрація і розірвання якого підтверджена відповідними свідоцтвами (а/с 5, 6).
07.11.2003 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 4236.
Згідно пунктів 1 - 3 спірного договору ОСОБА_5 передав у дар ОСОБА_6 155/10000 частини нежитлового об'єкту, розташованого по вулиці 7 Слобідська, 70 в м.Миколаєві, до складу якого входять нежитлові приміщення №№ 1, 4 - 15 літ. «Ф-1», загальною площею 202,9 кв.м; навіс літ. «С'-1»; вагова літ. «Р'»; карантинний цех літ. «Ф' - 1»; сарай літ. «Щ'-1»; естакада літ. «Ю'-1»; споруда № 31; хвіртка № 23; частина покриття «І».
Нежитловий об'єкт належав ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному на Південній Товарній Біржі м.Миколаєва 29.11.2001 та зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.12.2001 за реєстраційним № 554 (а/с 60 - 61).
Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 36336874 підтверджується, що на дату її формування за відповідачем ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 07.11.2003, реєстраційний № 4236, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстровано право власності на 32/10000 частки.
З наведеної у Інформаційній довідці історії (запис 13) вбачається, що на підставі договору дарування від 12.11.2003, реєстраційний № 4443, посвідченого тим же приватним нотаріусом, ОСОБА_8 прийняла в дар 123/10000 частки спірного майна (32/10000 + 123/10000 = 155/10000). Відмітка про укладення з ОСОБА_8 нотаріально посвідченого договору дарування від 12.11.2003 міститься на звороті наданого позивачем ОСОБА_9 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Із копії спірного договору дарування, наданого приватним нотаріусом на запит суду разом з письмовими поясненнями від 13.12.2012 № 86/01-16, вбачається, що укладення договору відбувалося за участю позивача, яка особисто надала письмову згоду на дарування її чоловіком (ОСОБА_5О.) спірного майна в розмірі 155/10000 частки, скріпивши свою згоду власноручним підписом, справжність якого перевірено нотаріусом. Особу позивача ОСОБА_4 нотаріусом встановлено на підставі паспорту серії ЕО № 738399, виданим Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 05.07.1999.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно зі статтею 23 КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод з відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Таким чином, виходячи з положень статті 23 КпШС України, якою не передбачено посвідчення нотаріусом письмової згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна, та враховуючи надання позивачем письмової згоди на відчуження нерухомого об'єкту, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд критично ставиться до дій позивача з оспорювання договору дарування по збігу більше 9-ти років, після його укладення, та 2-х років після розірвання шлюбу з відповідачем.
На підставі наведеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 14, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 21.12.2012