22 травня 2013 року Справа № 876/4926/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоплачені кошти,
В січні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що передбачений ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу недоотриманої спірної грошової допомоги в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2012 рік.
Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.02.2013 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату позивачу такої допомоги за 2012 рік згідно із ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з врахуванням фактично виплачених сум.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить вищезазначену постанову скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином та відповідно до законодавства виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2012 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вказує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 щодо відповідності конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмірів соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Вважає свої дії з виплати позивачу спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач є інвалідом ІІІ групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. З врахуванням положень ст. 22 Конституції України і пріоритетності його норм та норм Законів України над урядовими підзаконними нормативно-правовими актами, розмір грошової допомоги на оздоровлення, що підлягав виплаті позивачу у 2012 році, необхідно обчислювати саме у кратному відношенні до законодавчо встановленого на цей рік розміру мінімальної заробітної плати, а не з розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірної допомоги. Розмір отриманої позивачем у 2012 році допомоги на оздоровлення суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенню Конституційного Суду України. Обов'язок щодо нарахування і виплати пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії, а тому відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічне одержання допомоги на оздоровлення.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак суд першої інстанції не взяв до уваги положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» №4282-VI від 22.12.2011 та наступні Рішення Конституційного Суду України.
Так, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» №4282-VI від 22.12.2011 року у 2012 році, зокрема, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та 25 січня 2012 року №3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі й на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, закону про Державний бюджет на відповідний рік та інших законів України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача по виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, яка була прийнята на виконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік відповідно до ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають залишенню без задоволення.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.9, 10 ст.183-2 КАС України).
Відповідно до п.4 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.02.2013 року у справі №2а/342/28/2013, 342/122/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.І.