13.12.06 р. Справа № 19/376а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.
При секретарі Волошиної О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Бандурко П.В., за довіреністю
від відповідача: Булахова Л.І., за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» м. Донецьк
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області
про визнання рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, неправомірним та скасування його повністю
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Енерговугілля» м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про визнання рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, неправомірним та скасування його повністю.
Ухвалою від 19.10.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі №19/376а та призначено попереднє судове засідання.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії є неправомірним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників..., абз. 6 ч.6 ст. 20 Закону № 1058 встановлено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг), або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доход) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. Обов'язок свого роду контролю за виконанням положень зазначених статей, здійснюється зі сторони банків. Згідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу коштів для виплат заробітної плати ... лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних страхових внесків ... у разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів сплачують суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків.
Відповідно до абз. 1 ч.6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний звітний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно до змін у законодавстві, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» (надалі - Закон № 2103) стаття 97 Кодексу законів про працю України викладена у наступній редакції: “Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці», частина 3 статті 15 Закону України “Про оплату праці» наголошує наступне: “оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці».
Наполягає на тому, що при аналізі положень вище наведених нормативних актів можна дійти висновку, що терміни сплати страхових внесків неможливо прив'язати до конкретно визначеної дати, а лише до фактичної виплати заробітної плати. Вважає, що ч. 6 ст. 20 Закону 1058 суперечить змінам, внесеним Законом № 2103, та не в повній мірі узгоджена з деякими положеннями самого Закону № 1058.
Відповідно до п.п.4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» конфлікт інтересів - у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Пояснив, що нарахування страхових внесків відповідачем здійснюється вчасно, але фактична виплата заробітної плати не проведена Товариством на даний момент в зв'язку із скрутним фінансовим становищем, про що свідчать документи про виплату заробітної плати за зазначений період. Доповнив, що період, за який виникла зазначена заборгованість у рішенні ПФУ не конкретизується.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії, надав заперечення проти адміністративного позову ( № 1459/07-21 від 31.10.2006р.), в якому зазначив, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові, вважає необґрунтованими, безпідставними та заявленими з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що Олександрійська філія ЗАТ “Енерговугілля» зареєстрована в управлінні ПФУ м. Олександрії як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України, тому обов'язок щодо сплати страхових внесків до цільових державних фондів, відповідно до Положення “Про Олександрійську філію ЗАТ “Енерговугілля», покладається безпосередньо на підрозділ, тобто на вказану філію. Страхувальником в особі Олександрійської філії ЗАТ “Енерговугілля» за лютий-квітень 2005 р., березень-липень 2006 р. самостійно був визначений фонд оплати праці по підприємству та взято зобов'язання щодо розміру відрахувань по страхових внесках. Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону 1058, у разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному Правлінням Пенсійного фонду. Наполягає, що на відповідача, як на страхувальника, покладено обов'язок сплачувати страхові внески, нараховані ним із фонду оплати праці за відповідний базовий звітний період, а тому спроба позивача прив'язати терміни сплати страхових внесків лише до фактично виплаченої заробітної плати суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, пояснив, що відповідно до п.4 ст. 18 Закону 1058 страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, у зв'язку з чим вважає, що посилання позивача на відповідні положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є некоректним та безпідставним. Також, послався на те, що позивачем порушений строк оскарження рішення № 82, встановлений ст.ст. 17,106 Закону України № 1058.
Ухвалою від 06.11.2006р. закінчене підготовче провадження та справа передана до судового розгляду.
13.11.2006р. через канцелярію суду надійшло пояснення у справі (№1503/07-21 від 08.11.2006р.), в якому відповідач, посилаючись на рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2005р. у справі № 3/152 та постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2006р. у справі № 12/339, які набули чинності, просить закрити провадження в адміністративній справі № 19/376а на підставі ч.4 п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Додав до матеріалів справи копію рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2005р. у справі № 3/152 та копію постанови господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2006р. у справі № 12/339.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2005р. у справі № 3/152 задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії до Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» м. Донецьк від імені якого діє Олександрійська філія ЗАТ “Енерговугілля» м. Олександрія про стягнення заборгованості по страхових внесках в розмірі 1 892 394 грн. 83коп. заборгованості по страхових внесках.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2006р. у справі № 12/239 задоволено частково адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії до Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» м. Донецьк від імені якого діє Олександрійська філія ЗАТ “Енерговугілля» м. Олександрія про стягнення заборгованості по страхових внесках в розмірі 3 885 855грн. 46коп., стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» м. Донецьк від імені якого діє Олександрійська філія ЗАТ “Енерговугілля» м. Олександрія на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії 2 985 311грн. 46коп.
Відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими ж самими сторонами.
Предметом спору у справі № 19/376а, що розглядається господарським судом Донецької області є визнання рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, неправомірним та скасування його повністю.
Отже, підстави для закриття провадження у справі № 19/376а на підставі пп.4 п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» м. Донецьк підлягає розгляду господарським судом Донецької області по суті.
20.11.2006р. до матеріалів справи надійшло клопотання (№ 1536/07-21 від 14.11.2006.), в якому відповідач просить суд розгляд адміністративної справи № 19/376а, призначеної на 29.11.2006р., проводити без участі представника Управління ПФУ в м. Олександрії в зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження, за матеріалами, наявними в справі.
29.11.2006р. через канцелярію суду надано пояснення (вих. № 111-02/10 від 27.11.2006р.), в якому позивач послався на те, що відповідно до п.5.1.5 та п.5.1.6 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» передбачено, що у разі недостатності у страхувальника коштів на здійснення в повному обсязі виплат заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах; відповідно до пп.9.3.2 Інструкції, у разі несплати або несвоєчасної сплати страхувальником страхових внесків, тобто не сплачені в строки, визначені п.5.1,5.2,5.3 цієї Інструкції, нараховується штраф, з обов'язковим складанням рішення про застосування фінансових санкцій. Вважає, що при дотриманні вимог п.п.5.1.5, 5.1.6 Інструкції у ЗАТ “Енерговугілля» не має несвоєчасної сплати саме страхових внесків, тому штрафні санкції страхувальнику нараховані неправомірно.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Закрите акціонерне товариство “Енерговугілля» ( код ЄДРПОУ 32515954), зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сер. АОО № 300262, видане Виконавчим комітетом Донецької міської ради ( дата реєстрації 15.09.2003 р., номер реєстрації - 1 266 120 0000 000334). Діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ “Енерговугілля» (протокол Загальних зборів ЗАТ Енерговугілля» № 24 від 16.08.2005р.). Включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 101-225 з ЄДРПОУ).
Олександрійська філія ЗАТ “Енерговугілля» ( код 26505890) зареєстрована в якості платника страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області.
31.08.2006р. начальником Управління Пенсійного фонду в м. Олександрія було прийнято рішення № 82 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за яким на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля» від імені якого діє страхувальник в особі Олександрійської філії ЗАТ Енерговугілля» застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 392 898,20 грн. та нарахування пені в розмірі 102128,87 грн.
Суми, зазначені у рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення. Оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснено протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення, у порядку, визначеному ч.13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду неправомірним та скасувати його повністю по підставах викладених у позові.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України ( ст. ст. 67,68 Конституції України).
Невиконання цього обов'язку страхувальниками приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням Конституції України та Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За приписами ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду ( ст. 59 того ж Закону).
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Згідно пп. 6 п.2.2 вказаного Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Управління, зокрема, має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом (пп.6 п 2.3 цього ж Положення).
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, та ін.
Страхувальниками за Законом є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) та інш. ( ст. ст. 1, 14 Закону № 1058).
Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду (пп. 6 п.2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За приписами ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі ( п.1).
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду ( п.4).
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків( п.5).
За пунктом 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є:
для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;
для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Днем сплати страхових внесків вважається:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду ( п. 9).
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом ( п. 10).
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків ( п. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Базовим звітним періодом для Олександрійської філії Закритого акціонерного товариства “Енерговугілля», як страхувальника, визначеного ч.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є календарний місяць.
З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції та пеня, застосовані оспорюваним рішенням, нараховані відповідачем за період: лютий - квітень 2005р., березень - липень 2006р. на підставі картки особового рахунку позивача, враховуючи розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий-квітень 2005р., березень-липень 2006р., банківські виписки про перерахування ОФ ЗАТ “Енерговугілля» внесків до ПФ, керуючись приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р.
Згідно ч.1 статті 19 Закону № 1058, страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати ( ч.6 ст. 19 Закону № 1058).
Відносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються винятково Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 15 Перехідних положень даного Закону № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею ( п. 1).
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( п. 2).
Пунктом 2 частини 9 ст. 106 Закону встановлено, що виконавчими органами Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, до страхувальників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується ( п. 15 ст. 106 Закону).
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення ( п. 13 ст. 106 Закону № 1058).
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( п. 1.1. Інструкції).
Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати ( п. 5.1.3. Інструкції).
Згідно п.9.5 Інструкції, рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.
Перший примірник рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру страхувальника, банку чи фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення.
Другий примірник залишається в структурному підрозділі, на який покладено обов'язки з організації контролю за надходженням сум страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду.
Рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду отримано повноважним представником позивача 04.09.2006р., про що свідчить відповідний підпис цієї особи на зазначеному рішенні.
Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі ( п. 14 ст. 106 Закону № 1058).
Адміністративний позов датований 29.09.2006р., надійшов до суду 18.10.2006 р.
Отже, позивачем порушений строк оскарження рішення № 82 від 31.08.2006 р., встановлений п.13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що позивачем не додавалося до матеріалів справи повідомлення про поважність причин пропущення строку оскарження рішення № 82 від 31.08.2006 р., встановленого п.13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не наведено ніяких обставин, які об'єктивно заважали позивачу в установлений строк оскаржити рішення.
Позивач не навів доказів своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Надані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень про перерахування ОФ ЗАТ “Енерговугілля» заробітної плати, аліментів та внесків не підтверджують своєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Посилання позивача на положення пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним з огляду на наступне.
Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
За приписами ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Рішення № 82 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 31.08.2006р., прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням наданих повноважень; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Обґрунтованість прийняття відповідачем Рішення № 82 від 31.08.2006р. підтверджено документами, наданими відповідачем до матеріалів справи.
Тому, вимоги позивача про визнання рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду неправомірним та скасування його повністю, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 48, 49, 51, 69, 71, 86, 94, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити Закритому акціонерному товариству “Енерговугілля» м. Донецьк у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про визнання рішення № 82 від 31 серпня 2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, неправомірним та скасування його повністю.
В судовому засіданні 13.12.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.12.2006 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дучал Н.М.
Вик. Ч.В.В.
Надруковано в 3 екземплярах:
1 - позивачу;
1- відповідачу;
1- у справу.