"10" березня 2009 р.
Справа № 6-33/33-08-1433
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
позивача -Корнілова Л. І.,
відповідача -ПП «Олвей» -Соловйов В. В. (за дорученням), Олійник В. В. (керівник),
відповідача -Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області - Соловйов В. В. (за дорученням),
відповідача -ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» - не з'явився,
3-ї особи -не з'явився,
Одеської транспортної прокуратури -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПП «Олвей», с. Усатове Біляївського району Одеської області,
на рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2008 р.
по справі №6-33/33-08-1433
за позовом ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеській залізниці, с. Усатове Біляївського району Одеської області,
до ПП «Олвей», с. Усатове Біляївського району Одеської області, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», м. Київ,
за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеської залізниці, м. Одеса,
за участю Одеської транспортної прокуратури, м. Одеса,
про визнання договору оренди недійсним,
16.04.2008 р. (вх. №2204) ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеській залізниці (далі - позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ПП «Олвей» (далі - відповідач - 1), Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі -відповідач - 2) та Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,630 га, з них: 0,630 га інших відкритих земель з незначним рослинним покривом, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, укладеного 24.05.2007 р. між Відповідачем - 2 та Відповідачем - 1; зобов'язання Відповідача - 1 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,630 га, розташовану в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області; зобов'язання Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» виключити у встановленому порядку з Книги записів реєстрів земель запис від 25.05.2007 р. за №04.07.516.00007 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р. (далі - договір), укладеного між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 (а.с. 2-10, т.1). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є підприємством державної форми власності і вищезазначений договір укладено у порушення вимог чинного законодавства, і він (договір) порушує його права як законного користувача цією земельною ділянкою, на якій розташоване державне майно. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст. 13 Конституції України, ст.ст. 203,215,236 ЦК України, ст.ст. 21,68,83,84,123-124,126 ЗК України, ст.ст. 15,18,21,34 ЗУ «Про оренду землі», Постанову КМУ від 03.04.2004 р. №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».
08.05.2008 р. (вх. №9191) Одеський транспортний прокурор заявив, що згідно до статуту УДТЦС «Ліски» засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) та, з метою захисту інтересів держави, відповідно до ст. 29 ГПК України та ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», повідомив, що при наступному розгляді цієї справи візьме участь представник Одеської транспортної прокуратури (а.с. 141, т.1).
15.05.2008 р. (вх. №9782) Відповідач - 1 надав суду письмові пояснення (а.с. 1-4, т.2), в яких просив визнати дії Нерубайської сільської ради стосовно укладання довгострокового договору оренди з ним на земельну ділянку, площею 0,63 га, правомірними, оскільки земельна ділянка, площею 0,63 га, яка розташована на станції Усатове (Одеса-Ліски), була вилучена з земель Одеської залізниці та передана в землі запасу Нерубайської сільської ради ще на початку 2002 року, на цій земельній ділянці відсутні будь-які споруди та будівлі, що належать позивачу, а договір укладено у порядку та відповідності до вимог чинного законодавства і він ніяким чином не порушує прав позивача.
15.05.2008 р. (вх. №9781) позивач надав суду правове обґрунтування позову щодо Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с. 34-36, т.2), в яких він зазначив, що, згідно ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-XIV та ст. 125 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. №43, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах у Книзі записів реєстрів земель було зроблено запис від 25.05.2007 р. №04.07.516.00007 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р., укладеного між Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області та ПП «Олвей», загальною площею 0,630 га, з них: 0,630 га інших відкритих земель з незначним рослинним покривом за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована в ст. Усатове, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, згідно з планом та кадастровим планом земельної ділянки. Згідно ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. У відповідності до п.9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.1998 р. №2073, порушення вимоги ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-ХІУ є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України. Згідно ст. 6 ЗУ «Про оренду землі», Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007 р. по справі №22а-2035/2007 рішення за №556/24-ХХІУ від 25.01.2005 р. «Про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки ПП «Олвей» для розміщення та будівництва складських приміщень» та рішення за №69-У від 08.08.2006 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей» скасовані, а дії Нерубайської сільської ради визнані протиправними. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р. підлягає визнанню недійсним на майбутнє. Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. №43, у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою, документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2008 р. (а.с. 56, т.2) до участі в цій справі залучено в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Одеську залізницю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2008 р. (а.с. 69, т.2) виключено Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» зі складу відповідачів з цієї справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2008 р. (а.с. 93, т.2) зупинено провадження з цієї справи до закінчення касаційного перегляду справи №22а-2035/2007 Вищим адміністративним судом України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. (а.с. 116-119, т.2) апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Одеської області від 02.06.2008 р. задоволено, вказану ухвалу -скасовано, справу надіслано до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2008 р. (а.с. 8, т.3) до участі в цій справі залучено в якості іншого відповідача - ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ( далі -відповідач - 3).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2008 р. (а.с. 9, т.3) накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,630 га, інших відкритих земель з незначним рослинним покривом за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121084200:04:001:0234.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2008 р. (а.с. 11, т.3) зупинено провадження з цієї справи до закінчення касаційного провадження та повернення справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2008 р. (а.с. 39-41, т.3) касаційну скаргу ПП «Олвей» залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. -без змін.
17.12.2008 р. судом до справи була залучена заява позивача про доповнення позовних вимог (а.с. 50-59, т.3), в якій він просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р., укладений між відповідачем - 2 та відповідачем - 1; зобов'язати відповідача - 1 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,630 га, розташовану в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області; зобов'язати відповідача - 3 виключити у встановленому порядку з Книги записів реєстрів земель запис від 25.05.2007 р. за №04.07.516.00007 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р., укладеного між відповідачем - 2 та відповідачем - 1, загальною площею 0,630 га, з них: 0,630 га інших відкритих земель з незначним рослинним покривом за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, згідно з планом та кадастровим планом земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2008 р. (підписаним суддею Демешиним О. А. 22.12.2008 р.) з цієї справи позов задоволено, а саме визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,630 га, яка розташована в ст. Усатове Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, укладений 24.05.2007 р. між Відповідачем - 2 та відповідачем - 1; зобов'язано відповідача - 1 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,630 га; зобов'язано відповідача - 3 виключити у встановленому порядку з Книги записів реєстрів земель запис від 25.05.2007 р. за №04.07.516.00007 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р.; стягнено з Відповідача - 2 на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 42,5 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.; стягнено з відповідача - 1 на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 42,5 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн. (а.с. 63-66, т.3). Своє рішення суд мотивував наступним.
В ході розгляду справи, виходячи з пояснень представників сторін, було встановлено, що на межі земельної ділянки розташовані залізничні колії №11 та №31, зубчата рампа та вивантажувальний майданчик, які знаходяться на балансі філії УДЦТС «Ліски» та знаходиться у власності УДЦТС «Ліски». При чому при відведенні земельної ділянки не враховані габарити приближення до залізничної колії. За таких обставин, суд вбачив, що є всі підстави вважати, що договором оренди землі від 24.05.2007 р. порушено інтереси позивача. Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, площею 0,630 га, промислового транспортного призначення, яка була передана у 2007 році в оренду ПП «Олвей» за спірним договором, досі входить до складу земель, що знаходяться у постійному користуванні Одеської залізниці, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД №004008, виданого 26.03.1999 р. Біляївською районною радою Одеської області, що підтверджується податком на землю, який Одеська залізниця сплачувала за період 2002-2006 р.р., згідно з платіжними дорученнями відповідно до податкових розрахунків земельного податку, які здавала в Державну податкову інспекцію у Біляївському районі. Вказаним державним актом земельна ділянка віднесена до державних земель Міністерства транспорту та зв'язку України. Інших державних актів на право користування землею на дану земельну ділянку не видавалось. Крім того, на момент укладення договору, на межі зазначеної земельної ділянки були розташовані залізничні колії №11 та №31, зубчата рампа та вивантажувальний майданчик - об'єкти інфраструктури, які знаходилися на праві повного господарського відання ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», яке засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України, та знаходяться у її власності відповідно до свідоцтва про право власності від 11.09.2006 р. та рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2007 р. і занесені в реєстр КП «ОМБТІ та РОН» 19.06.2007 р. за №16008718, за яким визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, які розташовані в селищі Усатове, Біляївського району Одеської області по вулиці Залізничників №14. Тобто фактичним землекористувачем частини вказаної земельної ділянки є ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», які належать останньому на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 11.09.2006 р. Як встановлено судом, зі змісту спірного договору оренди, вбачається, що форма та зміст спірного договору суперечить вимогам ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-ХІУ та постанові КМУ від 03.04.2004 р. №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі». Так, в договорі не містяться відомості про об'єкти - споруди, розташовані на ділянці, тобто в п.3 договору оренди землі неправомірно зазначено, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти інфраструктури. Також зі змісту спірного договору вбачається, що в оренду здавалася земельна ділянка (вантажний двір з/ст. Усатово), визначивши призначення землі - для промисловості транспорту, для будівництва та експлуатації складських приміщень з послідуючим правом викупу даної ділянки, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 83,84 ЗК України, оскільки землі під державними залізницями не підлягають передачі у приватну власність. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007 р. по справі №22а-203 5/2007 за позовом ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеській залізниці до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, за участю третіх осіб - ТОВ «Термінал», ТОВ «Ресурс», фізична особа - підприємець Синянська В. Н., Міністерство транспорту та зв'язку України, ПП «Олвей» та Управління земельних ресурсів Біляївської райдержадміністрації Одеської області, про визнання дій протиправними та скасування рішень, яка набрала законної сили, скасовано рішення Нерубайської сільської ради за №556/24-ХХІУ від 25.01.2005 р. «Про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки ПП «Олвей» для розміщення та будівництва складських приміщень» та рішення за №69-У від 08.08.2006 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей», визнано дії Нерубайської сільської ради по прийняттю зазначених рішень противоправними. Крім того, зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області надати згоду ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеської залізниці, на розроблення проекту відведення земельної ділянки, площею 35,35 га, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», які розташовані в селищі Усатове Біляївського району Одеської області по вулиці Залізничників №14, та передати цю земельну ділянку в постійне користування ДП «УДЦТС «Ліски», згідно зі ст. 123 ЗК України. За таких обставин, суд вбачив, що є всі підстави вважати, що оскаржуваний Договір оренди від 24.05.2007 р. був укладений з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання цього договору недійсним. Згідно до ст. 236 ЦК України та ч.ч.1,2 п.3 Роз'яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 р. за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання. Винятком з цього правила є угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. Відповідно до ч.4 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. В той же час, враховуючи характер такого виду угоди як оренда, договір оренди належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне положення практично неможливо, оскільки факт користування майном - річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі неможливо, отже у такій ситуації припинення угоди, визнаної судом недійсною, відбувається на майбутній час. Статтею 34 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою, та враховуючи, що договір оренди землі від 24.05.2007 р. припинено на майбутній час і двохстороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача на підставі спірного договору, підлягає поверненню позивачу в стані, в якому передавалась, оскільки договір визнано недійсним і, таким чином, підстави користування орендованим за цим договором майном у відповідача відпали. В обґрунтування рішення суд також послався на ч.ч.1,3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач -1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та передати справу на новий розгляд, з тих же підстав, що були ним викладені у письмовому поясненні, а також враховуючи те, що висновок суду про те, що договором оренди землі від 24.05.2007 р. порушено інтереси позивача був зроблений лише з пояснень позивача щодо існування на межі земельної ділянки, яка була передана відповідачу - 1 відповідачем - 2 за вищезазначеним договором, колії №11 та №31, зубчатої рампи та вивантажувального майданчика. Однак, до суду позивачем, окрім пояснень, не було надано будь-якої документації, яка б підтверджувала існування саме цих об'єктів на межі земельної ділянки відповідача - 1. За таких обставин, для встановлення такого факту суд повинен був провести експертизу, на якій би було поставлено питання щодо існування вищезазначених об'єктів саме на межі ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача - 1, а не на будь-якій іншій земельній ділянці. До того ж, не зрозуміло яким чином знаходження на межі земельної ділянки цих об'єктів може порушувати права їх власників та чому під час передачі земельної ділянки відповідачу - 2 Одеська залізниця не заперечувала щодо габаритів приближення до залізничної колії. У чому конкретно полягає порушення прав позивача та якими саме діями порушено його права взагалі не відомо. Таким чином, суд зробив висновок, прив'язуючи існування зазначених об'єктів до земельної ділянки, що знаходиться у користуванні відповідача - 1 , лише на підставі пояснень, а не конкретних доказів. Те, що земельна ділянка, площею 0,63 га, яка передана в оренду відповідача - 1, досі входить до земель Одеської залізниці та підтверджується це сплатою Одеською залізницею податку на землю, який Одеська залізниця сплачувала за період 2002-2006 р.р. не може бути прийнято судом до уваги, так як чиясь помилка при сплаті податку на землю не може спростувати існування акту прийому-передачі Одеською залізничною колією Нерубайській сільській раді земельної ділянки, в якому вказано, що така ділянка виводиться з земель полоси відведення Одеської залізничної колії та передається в землі запасу Нерубайській сільській раді, а також звільняється від оплати податку на землю за цю ділянку. Тому така обставина, на думку скаржника, не може бути доказом існування права Одеської залізниці на цю ділянку, а лише підтверджує безвідповідальність та некомпетентність співробітників управління Одеської залізниці, які не перевіряють стан об'єктів, за які сплачують податки. Крім того, договір оренди укладався 24.05.2007 р., а суд при визнанні його недійсним посилається на строк оплати за 2002-2006 р.р. Суд зазначив, що на момент укладання оскаржуваного договору оренди на межі зазначеної ділянки знаходилися колії №11 та №31, зубчата рампа та вантажний майданчик, які знаходяться у власності ДП «УДЦТС «Ліски», а тому фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є ДП «УДЦТС «Ліски». Однак, яким чином суд встановив фактичне землекористування ДП «УДЦТС «Ліски» земельною ділянкою без встановлення конкретної відстані між зазначеними об'єктами та земельною ділянкою не зрозуміло. До того ж, суд посилається на рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2007 р., яким за ДП «УДЦТС «Ліски» визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, які розташовані в с. Усатове Біляївського району Одеської області по вул. Залізничників №14, та зазначає, що з цих підстав фактичним користувачем земельної ділянки є ДП «УДЦТС «Ліски». Однак судом не встановлено, що саме ці об'єкти нерухомого майна розташовані поряд із цією земельною ділянкою чи взагалі на ній, а не на будь-якій іншій ділянці. Також судом не зазначена ні площа цих об'єктів, ні призначення. Для з'ясування таких обставин одних пояснень позивача не може бути достатньо, а тому суд повинен був належним чином їх перевірити, а саме перевірити усю технічну документацію, виготовлену щодо цієї земельної ділянки, з'ясувати, де саме знаходиться ділянка, де знаходяться об'єкти та провести експертизу щодо існування саме цих зазначених об'єктів, саме на цій земельній ділянці. За таких обставин, про виникнення у позивача права на спірну земельну ділянку взагалі мови йти і не може. Якщо ж би ці обставини знайшли своє дійсне відображення у реальності, то ДП «УДЦТС «Ліски» мав би змогу звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування за реалізацією свого права саме на цю землю, як то передбачено законодавством України. Однак таких дій позивачем прийнято не було, а тому посилання суду на можливе виникнення права є безпідставним. У своєму рішенні суд не посилається на жоден технічний документ, який би підтверджував усі перелічені та встановлені судом факти. Головним обґрунтуванням суду щодо недійсності договору оренди є посилання на те, що у договорі відсутні відомості про якісь об'єкти, що начебто були розташовані на земельній ділянці, переданій в оренду відповідачу - 1, а тому форма та зміст спірного договору суперечать вимогам ЗУ «Про оренду землі» та постанові КМУ «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.04.2004 р. №220, однак, якщо цих об'єктів не було, яким чином вони могли знайти своє відображення у договорі не зрозуміло. Цей висновок суду був зроблений також лише на поясненнях позивача, який навмисно намагається ввести суд в оману, оскільки жодних споруд, зазначених судом, як таких, що існували під час укладання договору на земельній ділянці не існувало і існувати не могло, оскільки, якщо б вони були, то вони б знайшли своє відображення у проектній документації щодо відведення земельної ділянки відповідачу - 1. До того ж, не зрозуміло, яким чином суд лише на поясненнях позивача міг встановити існування споруд саме на цій ділянці. Така думка суду не лише спростовує відомості, зазначені у договорі, а також ставить під сумнів дії державних органів щодо погодження проекту відведення земельної ділянки. Стосовно посилання суду на те, що під час укладання договору оренди земельна ділянка відносилася до земель під державними залізницями, то відповідно до рішень відповідача - 2 ця земельна ділянка перебувала у числі земель запасу Нерубайської сільської ради, а тому перешкод, передбачених законодавством України, щодо укладання договору оренди не існувало. Також, земельна ділянка, до складу якої раніше входила земельна ділянка, площею 0,63 га, яка передана відповідачу - 1, знаходилася у постійному користуванні Одеської залізниці, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД №004008, виданого 26.03.199 р. Біляївською районною радою Одеської області, а тому до земель під державними залізницями не відносилася і, як слід, у державній власності не перебувала. Таким чином, посилання суду на те, що землі, які перебувають у віданні державних залізниць, не підлягають передачі у приватну власність, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. За таких міркувань суду, можливо зробити висновок, що усі земельні ділянки, якими користуються залізниці, є державною власністю. У своєму рішенні суд посилається на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007 р. по справі №22а-2035/2007. Договір оренди від 24.05.2007 р. був укладений на підставі рішення за №218-V Нерубайської сільської ради від 29.12.2006 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей», а тому скасовані рішення Нерубайської сільської ради не мають до договору ніякого відношення. У такому випадку, для визнання договору недійсним необхідно спочатку скасувати рішення, на підставі якого він укладався. Рішення за №218-У Нерубайської сільської ради від 29.12.2006 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Олвей» та надано останньому у довгострокову оренду земельну ділянку, досі залишається в силі, оскільки ніким не скасоване. 08.08.2006 р. було прийнято не рішення за №69-У «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей», а рішення №68-У «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та експлуатації складських приміщень». Таким чином, на думку скаржника, при постанові рішення господарським судом першої інстанції не було з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, а тому, як наслідок, суд припустився до порушень та неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2008 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду - без змін, оскільки воно відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представники позивача, відповідача - ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та Одеської транспортної прокуратури у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про відкладення розгляду справи на 10.03.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Представники відповідача - ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», 3-ї особи та Одеської транспортної прокуратури у судове засідання не з'явились (повторне нез'явлення), про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.
Судова колегія відхилила клопотання представника відповідача - ПП «Олвей» про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки частину з них (рішення сільської ради та акт приймання - передачі земельної ділянки) мав можливість надати суду першої інстанції і будь-яким чином не обґрунтував причину їх ненадання, а частина (апеляційна скарга на рішення суду по іншій справі без доказів прийняття її до провадження та касаційна скарга по іншій справі, подана та прийнята, відповідно, після ухвалення рішення судом першої інстанції, і не розглянуті по суті) не впливає на результати розгляду цієї справи.
Представники скаржника (відповідача -ПП «Олвей») в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримали скаргу і просили її задовольнити, а саме скасувати рішення місцевого суду, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції. При цьому, таку вимогу (щодо направлення справи на розгляд до суду першої інстанції) вони підтримали і після роз'яснення їм положень ст. 104 ГПК України, яка не передбачає направлення справи до суду першої інстанції на розгляд по суті.
Представник відповідача - Нерубайської сільської також просив задовольнити скаргу.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, у т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на межі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: селище Усатове на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області і яка передана у користування відповідачу - 1, згідно договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р. (а.с. 18-21, т.1), розташовані залізничні колії №11 та №31, зубчата рампа та вивантажувальний майданчик, які знаходяться на балансі філії УДЦТС «Ліски» та знаходяться у власності УДЦТС «Ліски», відповідно до свідоцтва про право власності від 11.09.2006 р., тобто земельна ділянка, на якій розташоване перелічене майно, знаходиться у фактичному користуванні позивача і на ній розташоване державне майно, яке є нерухомим майном. Також, при відведенні земельної ділянки не враховані габарити приближення до залізничної колії.
Однак, у спірному договорі оренди (п.3) зазначено, що «на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні», тобто вказані данні, які не відповідають дійсності.
Щодо вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що земельні ділянки, що передаються в оренду, повинні бути вільні від користування іншими особами і факт фактичного користування землею іншою особою та знаходження на ній нерухомого майна інших осіб унеможливлює укладання договору оренди.
За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що договором оренди землі від 24.05.2007 р. порушено інтереси позивача і, відповідно, він мав право і правомірно звернувся до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, судова колегія вважає хибними і такими, що не можуть бути підставою для скасування судового рішення, доводи скаржника, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно позивача і що укладенням спірного договору не порушуються його права.
Як також вбачається з матеріалів справі та встановлено місцевим судом, ДП УДЦТС «Ліски», згідно установчих документів, є залізничним підприємством. На підставі ст. 7 Статуту залізниць України і клопотання Одеської залізниці на базі філії УДЦТС «Ліски» на Одеській залізниці створена нова залізнична станція - Одеса-Ліски для виконання вантажних операцій за параграфами 1, 3, 4, 5, 6, 10 тарифного керівництва №4 залізниць України.
Відповідно до ст. 68 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Таким чином, земельна ділянка, яка знаходиться під будівлями та спорудами філії УДЦТС «Ліски» на Одеській залізниці відноситься до земель залізничного транспорту.
Крім того, як вірно встановлено місцевим судом, земельна ділянка, площею 0,630 га, промислового транспортного призначення, яка була передана у 2007 році в оренду відповідачу за спірним договором, досі входить до складу земель, що знаходяться у постійному користуванні Одеської залізниці, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД №004008, виданого 24.03.1999 р. Біляївською районною радою Одеської області (а.с. 62-63, т.2).
Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), при переході права власності на будівлю або споруду до юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі чи споруди.
Також зі змісту спірного договору вбачається, що в оренду здавалася земельна ділянка (вантажний двір з/ст. Усатово), визначивши призначення землі - для промисловості транспорту, для будівництва та експлуатації складських приміщень з послідуючим правом викупу даної ділянки, що свідчіть про порушення вимог ст.ст. 83,84 ЗК України, оскільки землі під державними залізницями не підлягають передачі у приватну власність.
Згідно зі ст. 84 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, і ці обставини також встановив та дослідив місцевий суд, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007 р. по справі №22а-2035/2007 (а.с. 49-59, т.1) за позовом ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеській залізниці до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, за участю третіх осіб - ТОВ «Термінал», ТОВ «Ресурс», фізична особа - підприємець Синянська В. Н., Міністерство транспорту та зв'язку України, ПП «Олвей» та Управління земельних ресурсів Біляївської райдержадміністрації Одеської області, про визнання дій протиправними та скасування рішень, яка набрала законної сили, скасовано рішення Нерубайської сільської ради за №556/24-ХХІУ від 25.01.2005 р. «Про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки ПП «Олвей» для розміщення та будівництва складських приміщень» (а.с. 23, т.1) та рішення за №69-У від 08.08.2006 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Олвей» (а.с. 24, т.1), визнано дії Нерубайської сільської ради по прийняттю зазначених рішень противоправними. Крім того, зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області надати згоду ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» на Одеської залізниці, на розроблення проекту відведення земельної ділянки, площею 35,35 га, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», які розташовані в селищі Усатове Біляївського району Одеської області по вулиці Залізничників №14, та передати цю земельну ділянку в постійне користування ДП «УДЦТС «Ліски», згідно зі ст. 123 ЗК України.
З викладеного вбачається, що рішення відповідача - 2 щодо укладення спірного договору скасовані, а перебування земельної ділянки без наявності цих рішень у користуванні (оренді) відповідача - 1 суперечить вимогам ст. 124 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, може здійснюватись лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, та ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), згідно якої відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно приписів ст. 215 ЦК України, на яку посилався позивач у позові, підставою для визнання правочину, у т.ч. договору, недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Стаття 203 ЦК України регламентує вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Вказані вище частини цієї статті, серед іншого, встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).
Оскільки спірний договір суперечить вищезазначеним нормам ЗК України та Закону України «Про оренду землі» та порушує права та законні інтереси позивача, місцевий суд, на думку судової колегії, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо визнання його недійсним.
Інші дві вимоги позивача, викладені ним у позові та доповненні до нього, є похідними від вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, тобто, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість думки суду першої інстанції щодо визнання недійсним цього договору, вимоги про повернення спірної земельної ділянки та про зобов'язання ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земель ресурсах» виключити у встановленому порядку з Книги записів реєстрів земель запис від 25.05.2007 р. за №04.07.516.00007 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2007 р. також мотивовано задоволенні місцевим судом.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. «Про судове рішення» (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення».
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією такими, що не можуть бути прийняті до уваги, скаржник не навів.
Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2008 р. у справі №6-33/33-08-1433 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Олвей», с. Усатове Біляївського району Одеської області, на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 11.03.2009 р.