83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.03.09 р. Справа № 37/4пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,
присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ, ідентифікаційний код 01125672
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк, ідентифікаційний код 34876370
про: стягнення заборгованості у сумі 32528,34 грн. та розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р.
та за позовною заявою Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса, ідентифікаційний код 20984091
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк, ідентифікаційний код 34876370
про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 134426,68грн., пені в сумі 9196,98грн., розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р. та зобов'язання Відповідача повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі.
за участю:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - не з'явився;
від Третьої особи - Сорокіна В.В. (за довіреністю № 19 від 20.01.2009р.)
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 27.01.2009р. на 10.02.2009р., з 10.02.2009р. на 03.03.2009р., з 03.03.2009р. на 10.03.2009р.
Державне підприємство «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (далі - Відповідач) за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 32528,34 грн. та розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №05/24 від 27.12.2007р., не реагування на пропозиції про розірвання спірного договору.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/24 від 27.12.2007р.; акт прийому-передачі від 27.12.2007р.; розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна наданого в оренду; рахунки №1/17536 від 31.10.2008р. на суму 8191,74грн., №1/19258 від 28.11.2008р. на суму 8314,62грн., №1/13539 від 29.08.2008р. на суму 7967,17грн., №1/15525 від 30.09.2008р. на суму 8054,81грн. з доданими розрахунками заборгованості та повідомленнями про їх отримання Відповідачем, листи № 25.1/4-566 від 01.10.2008р. та №251/4-603 від 20.10.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 13, 18, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані пояснення, викладені у заяві від 25.02.2009р. №20.3/7-164 (а.с.а.с.1-4 т.2) та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.52-81 т.1, а.с.а.с.5-18 т.2).
Ухвалою суду від 09.01.2009р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса (далі - Третя особа).
Третьою особою на виконання вимог ухвали суду від 09.01.2009р. надані пояснення № 10-11-00333 від 21.01.2009р. (а.с.а.с.47-49 т.1) про підтримку позовних вимог лише у частині стягнення заборгованості з орендної плати, а щодо вимоги про розірвання договору оренди зазначено про виключне право Орендодавця (за договором Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса) бути ініціатором розірвання договору.
27.01.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою із самостійними вимогами на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 134426,68грн., пені в сумі 9196,98грн., розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р. та зобов'язання Відповідача повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі.
Ухвалою суду від 27.01.2009р. позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса прийнято до провадження, а статус Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса з Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, змінено на статус Третьої особи яка заявляє самостійні вимоги.
В обґрунтування своїх позовних вимог Третя особа посилається на порушення Відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором, ігнорування Відповідачем надісланої претензії.
Нормативно свої вимоги Третя особа обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 19, 26, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 549, 550, 611, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 26, 54, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Третьою особою надані пояснення від 03.02.2009р. №10.11-00685 (а.с.а.с.113-115 т.1) відносно правомірності стягнення ПДВ відносно всієї суми орендних платежів на користь Балансоутримувача для подальшого їх перерахування останнім до бюджету, а також - на виконання вимог ухвал суду - додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.122-147т.1) і пояснення від 26.02.2009р. №10-11-01366 (а.с.а.с.28-30 т.2).
Крім того, у судовому засіданні 03.03.2009р. представник Третьої особи зазначив про підтримання позовних вимог Позивача у повному обсягу.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.25-27 т.2). Обізнаність останнього про судові засідання підтверджується і поштовими повідомленнями про отримання ухвал суду (а.с.а.с.44, 112, 151 т.1)
Представники учасників справи у судових засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає на таку кваліфікацію.
Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
27.12.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) за участю Позивача (Балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/24 (а.с.а.с.18-24, 96-102 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 1.2, 7.1. якого Відповідачеві передається в строкове оплатне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 281,4 кв. м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська, 43/12705, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, алкогольними та тютюновими виробами, строком до 30.11.2010р.
Об'єкт, в якому розташоване приміщення, згідно Свідоцтва про право власності від 29.01.2004р. (а.с.70 т.1) належить державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в управлінні Міністерства транспорту України і на балансовому обліку Позивача (а.с.41 т.1).
Відповідно до розділу 3 договору оренди №05/24 на Відповідача були покладені грошові зобов'язання із сплати орендної плати, визначеної згідно діючого законодавства у відповідності до розрахунку орендної плати, з розподілом: 70% - до Державного бюджету , 30%- балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Згідно із п.3.7 договору оренди №05/24, орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоотримувачу у зазначеному вище співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
27.12.2007р. об'єкт оренди згідно із п.п. 2.1., 2.4. договору №05/24 був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.25 т.1).
У зв'язку з несплатою Відповідачем орендної плати, виникла заборгованість, яка і заявлена до стягнення Позивачем - щодо періоду з серпня по листопад 2008р. включно, та Третьою особою - щодо періоду з 15.09.2008р. по 20.01.2009р. Поряд із цим, Третьою особою нарахована пеня як щодо попередньої суми заборгованості (в межах цієї справи не заявляється) - підтвердженою (заборгованості) рішенням Господарського суду Донецької області у справі №40/96/149 від 29.10.2008р. (а.с.а.с.136-142 т.1), так і щодо стягуваної в межах розглядуваної справи заборгованості за загальний період нарахування згідно розрахунку (а.с.106 т.1) з 09.09.2008р. по 20.01.2009р.
Листами № 25.1/4-566 від 01.10.2008р.(а.с.34 т.1) та №251/4-603 від 20.10.2008р. (а.с.37 т.1) Позивач повідомляв Відповідача про необхідність терміново погасити заборгованість, та здати приміщення за актом прийому-передачі адміністрації 5-го терміналу.
Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області була направлена претензія №11-11-07089 від 02.12.2008р.(а.с.а.с.107,108 т.1), на адресу Відповідача сплату заборгованості і пені та дострокове розірвання спірного договору оренди.
За вказаних обставин Позивач та Третя особа наполягають на задоволенні позовних вимог, викладених у позовних заявах.
Стосовно заявлених Позивачем та Третьою особою вимог про стягнення грошових коштів, розірвання договору та повернення об'єкту оренди суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування кожним із заявників цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням зобов'язань за спірним договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.
Позивач та Третя особа заявлені ними вимоги підтримали у повному обсягу
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача та Третьої особи до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди перед Позивачем та Третьою особою та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, розірвання договору та повернення об'єкту оренди.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/24 від 27.04.2007р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між учасниками спору договір оренди №05/24 від 27.04.2007р. є належною підставою для виникнення у Відповідача-орендаря грошових зобов'язань, визначених його умовами, перед заявниками розглядуваних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Позивачем та Третьою особою періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати (з їх відповідним пропорційним розподілом між Заявниками) щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до умов спірного договору (з подальшими змінами).
У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем та Третьою особою у досліджуваний період - серпень-листопад 2008р. та з 15.01.2008р. по 20.01.2009р. відповідно - підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу:
· щодо вимог Позивача - в сумі 32528,34грн. (з урахуванням ПДВ відносно всього розміру орендної плати, нарахованої за період стягнення, відповідно до наданих розрахунків - а.с.а.с.17, 29, 33, 38 т.1);
· щодо вимог Третьої особи - в сумі 134426,68грн.
Відносно вимог Третьої особи щодо стягнення пені суд зазначає наступне:
Як вже зазначалося, у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем із дотриманням встановленого договором строку щомісячного орендного платежу є порушенням зобов'язання.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Третьої особи та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.7. спірного договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Третьою особою у досліджуваний період нарахування пені (09.09.2008р. по 20.01.2009р.) підтверджується як преюдиціальним у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішенням Господарського суду Донецької області у справі №40/96/149 від 29.10.2008р. (щодо заборгованості станом на 09.09.2008р.) так і матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог Третьої особи і в частині стягнення пені в сумі 9196,98грн.
Відносно вимог Позивача та Третьої особи про розірвання спірного договору позиція суду полягає у наступному:
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи Позивач безпосередньо не визначений у якості сторони спірного договору-орендодавця, проте його статус балансоутримувача в орендних правовідносинах зумовлює виникнення у нього певних прав, зокрема - щодо отримання частини орендної плати із застосуванням пені у разі її прострочення (п.3.6.), нарахування амортизаційних відрахувань (п. 4.1.), доступу до об'єкту оренди з метою перевірки (п.5.5.), на набуття статусу вигодонабувача за договором страхування об'єкту оренди (п. 5.7.), отримання об'єкту оренди у разі припинення договору (п.5.10.), та інші, передбачені розділом 8 спірного договору.
Виникнення у Позивача вказаних прав внаслідок укладання спірного договору за його з урахуванням загальних положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, зумовлює висновок суду про те, що за спірним договором Позивач є кредитором, а Відповідач - боржником за зобов'язаннями перед балансоутримувачем.
Відтак, оскільки статус Позивача як балансоутримувача об'єкту оренди у спірних правовідносинах зумовлює виникнення у нього певних прав та майнових інтересів (наприклад - у збереженні об'єкту оренди), остільки наявність таких прав вказує на існування об'єкту судового захисту згідно приписів ст.55 Конституції України та ст. 6 ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
З наведених міркувань судом відхиляються первісні заперечення Третьої особи щодо неможливості Позивачем з огляду на його статус у спірних правовідносинах звертатися до суду з розглядуваним позовом.
При цьому суд також враховує, що право ініціювати розірвання договору для Позивача безпосередньо передбачені п. 8.2. спірного договору, а у судовому засіданні 03.03.2009р. представник Третьої особи зазначив про підтримання позовних вимог Позивача у повному обсягу.
Виходячи з підстав позовних заяв, у розумінні їх (підстав) визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач та Третя особа наполягають на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача 2 відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати орендної плати.
Стосовно вказаних заявниками вимог підстав для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:
З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача - обов'язок із спростування зазначених підстав.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи правову природу укладеного договору та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
У світлі приписів ч.1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Дотримання умов щодо внесення орендних платежів є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору, як на наслідку порушення, передбаченому ст. 611 Цивільного кодексу України, що, також, випливає і із змісту п.п. 8.2., 9.4. та 10.3. спірного договору.
Як було встановлено судом при оцінки обґрунтованості вимог щодо стягнення заборгованості, Відповідачем систематично порушує свої грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої, належний до отримання Позивачем та Третьою особою, був визначений судом вище.
Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз'яснення «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000р. №02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у тому числі - із своєчасного і повного внесення орендної плати.
Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. У світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482. Разом із тим, надане заявниками вимог до матеріалів справи листування із Відповідачем стосовно розірвання договору та повернення об'єкту оренди, свідчать про дотримання зазначеного вище порядку.
За таких обставин, вимоги Позивача та Третьої особи про розірвання спірного договору оренди підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.
Пунктами 5.10., 10.9., 10.10. спірного договору оренди встановлений обов'язок Орендаря у разі припинення договору повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування нормального фізичного зносу, протягом 3-х робочих днів шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» наслідком припинення договору оренди у зв'язку із розірванням договору є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відтак, позовні вимоги Третьої особи про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу об'єкт оренди - нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 281,4 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська 43/12705 шляхом підписання акту приймання-передачі, також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, розмір яких (щодо державного мита) визначається з урахуванням фактично розглянутих судом за кожною заявою немайнової (розірвання договору) і майнової вимоги (стягувані грошові кошти та балансова вартість спірного об'єкту оренди), підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача (відносно його вимог) та в доход державного бюджету (відносно вимог Третьої особи).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 26, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (ідентифікаційний код 01125672) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) про стягнення заборгованості у сумі 32528,34 грн. та розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р. задовольнити у повному обсягу.
2. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса (ідентифікаційний код 20984091) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 134426,68грн., пені в сумі 9196,98грн., розірвання договору оренди № 05/24 від 27.12.2007р. та зобов'язання Відповідача повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі задовольнити у повному обсягу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк ( ідентифікаційний код 34876370) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (ідентифікаційний код 01125672) заборгованість з орендної плати у сумі 32528,34 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) до Державного бюджету України (р/р 31116094700007, код 23213460, МФО 828011, банк одержувач УДК у м. Іллічівськ, РВ ФДМУ по Одеській області) заборгованість з орендної плати у сумі 134426,68 грн. та пені у розмірі 9196,98грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №05/24 від 27.12.2007р., а саме: нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 281,4кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська 43/12705, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса, Державним підприємством «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) протягом 3-х робочих днів повернути Державному підприємству «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (ідентифікаційний код 01125672) за актом приймання-передачі нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 281,4 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська 43/12705.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м. Іллічівськ (ідентифікаційний код 01125672) витрати по сплаті державного мита в сумі 410 грн.28 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера Україна», м. Донецьк (ідентифікаційний код 34876370) на користь державного бюджету державне мито в сумі 9785грн. 77 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
9. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою присутнього представника учасника справи у судовому засіданні 10.03.2009р. оголошено вступну і резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення підписано 10.03.2009р.
10. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя