03 березня 2009 р.
№ 16/122-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Суха Балка"
на рішення
та постанову
господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2008 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2008 року
у справі
господарського суду
№ 16/122-08
Дніпропетровської області
за позовом
до
відкритого акціонерного товариства "Суха Балка"
відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
про
стягнення 632 717 грн.
за участю представників сторін:
відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" Дзюби З.М.,
Відкрите акціонерне товариство "Суха Балка" (далі -ВАТ "Суха Балка") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі -ВАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення 632 717 грн., з яких 500 000 грн. заборгованості за простим векселем № 65305299220926, 88 478 грн. відсотків згідно ст. 48 Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 року №104/1341 (далі - Положення) та пені у розмірі 44 239 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2008 року (суддя Загинайко Т.В.) у справі № 16/122-08, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Стрелець Т.Г. -головуючий, Головко В.Г., Чус О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ВАТ "Суха Балка" 500 000 грн. заборгованості за простим векселем, 88 478 грн. відсотків, 5 884, 78 грн. витрат по сплаті державного мита та 109, 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2005 року судові рішення у даній справі скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час розгляду господарського спору, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, зокрема, позивач під час нового розгляду справи подав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 3 (т. 2, а.с. 3-7), заяву про уточнення позовних вимог № 4 (т. 2, а.с. 30-34), а також заяву про уточнення позовних вимог № 5 (т. 2, а. с. 62-64).
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 3% пені у розмірі 44 239 грн. позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права, просить оскаржувані рішення і постанову в цій частині скасувати, винести нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 44 239 грн.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 2 березня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Панової І.Ю. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановили попередні судові інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 березня 1999 року ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ім'я представництва фірми "Словенські обходні Дом" було емітовано простий вексель № 65305299220926 номінальною вартістю 500 000 грн. із застереженням "Без протесту"; строк платежу у векселі зазначений «за пред'явленням", але не раніше 10 березня 2005 року (а.с. 7).
Представництвом фірми «Словенські обходні Дом" на зазначеному векселі зроблено передавальний напис «Сплатити наказу ДСП «Метал Трейд Кривий Ріг", а в подальшому ДСП «Метал Трейд Кривий Ріг" зроблено напис «Сплатити наказу ВАТ «Суха Балка".
Вексельні правочини (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.
На момент емітування векселя відносини щодо вексельного обігу регулювалися вказаним вище Положенням, оскільки Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" був прийнятий лише 6 липня 1999 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний простий вексель строком за пред'явленням не міг бути пред'явленим до платежу раніше визначеного строку, тобто до 10 березня 2005 року.
11 березня 2005 року ВАТ «Суха Балка" було пред'явлено простий вексель № 65305299220926 до платежу, про що свідчить акт № 1 пред'явлення векселів до платежу (а.с.5), відповідно до якого векселедавець (відповідач) повинен був здійснити оплату векселя до 21 березня 2005 року, що ним до моменту розгляду справи зроблено не було.
З аналізу ст. 48 Положення випливає, що позивач має право вимагати від відповідача суму переказного векселя, неакцептовану або неоплачену; відсотки, в розмірі шести від дня строку платежу; витрати, пов'язані з протестом, з пересиланням повідомлення, а також інші витрати; пеню, в розмірі трьох відсотків, від дня строку платежу.
Судом першої інстанції було правомірно задоволено вимоги про стягнення з відповідача суми вексельного зобов'язання та відсотків по ньому на підставі ст. 48 згаданого Положення та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 44 239 грн., колегія суддів вважає її обґрунтованою, оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2006 року було порушено провадження у справі № Б 15/211-06 про банкрутство ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Місцевий господарський суд, розглядаючи господарський спір і приймаючи рішення у справі, та апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному провадженні, правомірно встановили, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вексельної суми, відсотків та пені на підставі вказаного Положення.
Норми вексельного законодавства України можуть бути застосовані до правовідносин, пов'язаних із вексельним обігом у тій частині, яка не врегульована нормами спеціального Закону.
Таким чином, даний спір регулюється також нормами спеціального Закону -Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно із ст. 1 цього Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Аналіз положень ст. 1 Закону щодо грошового зобов'язання свідчить, що відсотки, стягнення яких передбачено п. 2 ст. 48 Положення, є платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем у справі, а тому входять до грошових зобов'язань боржника.
Доводи касаційної скарги наведених вище обставин та висновків судів попередніх інстанцій, не спростовують. Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи, що оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суха Балка" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2008 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2008 року у справі № 16/122-08 залишити без змін.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
Л. Продаєвич