ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
02.02.2009 р.
Справа № 46/8
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група “Інтерпап»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Групп Плюс»
Про
стягнення 6 375,43 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
Від позивача
Небога О.П.-представник за довіреністю від 15.01.2009 р. № 44
Від відповідача
не з'явився
У січні 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група “Інтерпап» звернулося до суду з позовом від 26.12.2009 р. № 599-юр про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Групп Плюс» 3 961,80 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № ТГ-285 від 10.11.2008 р., 148,53 грн. пені, 2 265,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/8 від 13.01.2009 р., яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.
У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/8 від 13.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група “Інтерпап» підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 3 961,80 грн. боргу, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та відсотки за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, рахунок-специфікацію, видаткову накладну, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківську виписку.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
10.11.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю торгова група “Інтерпап» в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс Групп Плюс» в якості покупця уклали договір № ТГ-285, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупцеві (відповідачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити паперову продукцію, що перерахована в рахунках-специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Виходячи з п. 2.1 вказаної угоди ціна на товар є договірною, що визначається на підставі усної заявки покупця та встановлюється в рахунку-специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.3 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент його фактичної передачі.
У п. 5.1 та п. 5.2 сторони встановили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі або частинами у строк, вказаний в рахунку-специфікації.
Аналіз умов договору № ТГ-285 від 10.11.2008 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача (покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався прийняти у власність та оплатити належний позивачеві товар.
Асортимент товару, його кількість, ціну та строк оплати сторони погодили шляхом підписання з проставленням печатки рахунку-специфікації № ТГ-0005357 від 10.11.2008 р. на суму 6 961,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 10.11.2008 р. зобов'язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 6 961,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТГ-0007928 від 11.11.2008 р., оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні.
В свою чергу відповідач прийняв товар, що стверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Групп Плюс» на вищевказаній видатковій накладній згідно з довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПК № 640238 від 10.11.2008 р., виданою в порядку п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 (копії в матеріалах справи).
За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 3 961,80 грн. чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.
Як слідує з позовної заяви, пояснень представника позивача та виписки з його банківського рахунку від 04.12.2008 р. покупець частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 3 000,00 грн.
Виходячи з викладеного борг відповідача складає 3 691,80 грн.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, якими стверджується неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати прийнятого у власність товару, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № ТГ-285 від 10.11.2008 р. в сумі 3 961,80 грн. підлягають повному задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 148,53 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення та 1 % з простроченої суми боргу за користування чужими грошовими коштами у сумі 2 265,10 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 5.5 договору від 10.11.2008 р. передбачено, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, він зобов'язаний сплатити повну його вартість, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.
У разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, дійсної на період несплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, що нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленими угодою сторін є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за весь період прострочення з врахування часткового погашення боргу становить 139,32 грн. (з 16.11.2008 р. (дата, визначена в рахунку-специфікації) по 03.12.2008 р. (дата, визначена позивачем) на суму 6 961,80 грн. -82,15 грн. та з 04.12.2008 р. (дата часткового погашення боргу) по 25.12.2008 р. (дата, визначена позивачем) на суму 3 691,80 грн. -57,17 грн.), розмір 1 % з суми боргу за кожен день прострочення з врахуванням часткового погашення боргу становить 2 128,32 грн. (1 256,72 грн. за період з 16.11.2008 р. по 03.12.2008 р. та 87,60 грн. за період з 04.12.2008 р. по 25.12.2008 р.).
Зважаючи на встановлені судом обставини справи та проведений уточнений розрахунок пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - перерахуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Групп Плюс» (02088, м. Київ, вул. Промислова, 19-а, ідентифікаційний код 35426590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група “Інтерпап» (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8-а, ідентифікаційний код 35137937) 3 961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одну) грн. 80 коп. боргу, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 32 коп. пені, 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 32 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 66 коп. державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.В. Шабунін
Справа № 46/8
02.02.09