Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
24.02.2009
Справа №2-22/18-2009
За позовом - ТОВ «Асканія Фроузен Фудс», 02121, м. Київ, Харківськешосе, 23 км
До відповідача - Фізичної особи - підприємця Сохань Олександра Олександровича, м. Сімферополь, вул. Джанкойська, 50
Про стягнення 73083,11 грн.
Суддя Калініченко А.А.
Представники:
Від позивача - Кравченко К.Ю., представник, дов. від 22 жовтня 2008 року
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи:
Позивач - ТОВ «Асканія Фроузен Фудс» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Сохань О.О., просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 64077,19 грн., пеню в сумі 8005,26 грн. та 3% річних у розмірі 1000,66 грн., всього - 73083,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість в сумі 64077,19 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причинив відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належними чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
Відповідно до накладних № 04210 від 26 червня 2007 року, № 04209 від 26 червня 2007 року, № 05892 від 07 серпня 2007 року, а.с. 9-11, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 82667,19 грн.
Як вказує позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 18590,00 грн.
Таким чином, сума боргу склала 64077,19 грн.
Крім того, суду надана копія акту звірки заборгованості за період з 01 січня 2007 року по 01 квітня 2008 року, а.с. 8, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 64077,19 грн.
Також, відповідачем на адресу позивача був направлений гарантійний лист вих. б/н від 01 березня 2008 року, відповідно до якого відповідач підтвердив існуючу заборгованість у розмірі 64077,19 грн. та гарантував оплату заборгованості до 12 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в 64077,19 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8005,26 грн. та 3% річних у розмірі 1000,66 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1000,66 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, позивачем здійснений розрахунок пені за період з 13 травня 2008 року по 18 листопада 2008 року, тобто за 190 днів, що складає 8005,26 грн.
Однак, суд не може погодитись з даним розрахунком враховуючи те, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, заявленої до стягнення, виходячи з кількості днів прострочки - 180, у зв'язку з чим обґрунтованим, на думку суду, є розмір пені у 7563,21 грн.
Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку пені, здійсненого судом.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 березня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сохань Олександра Олександровича (м. Сімферополь, вул. Джанкойська, 50, банківські реквізити невідомі, ІПН 2808300696) на користь ТОВ «Асканія Фроузен Фудс» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км, рахунок № 26009380714531 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, ЄДРПОУ 33882412) суму боргу у розмірі 64077,19 грн., пеню в сумі 7563,21 грн. та 3% річних у розмірі 1000,66 грн., всього - 72641,06 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сохань Олександра Олександровича (м. Сімферополь, вул. Джанкойська, 50, банківські реквізити невідомі, ІПН 2808300696) на користь ТОВ «Асканія Фроузен Фудс» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км, рахунок № 26009380714531 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, ЄДРПОУ 33882412) 726,58 грн. державного мита.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сохань Олександра Олександровича (м. Сімферополь, вул. Джанкойська, 50, банківські реквізити невідомі, ІПН 2808300696) на користь ТОВ «Асканія Фроузен Фудс» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км, рахунок № 26009380714531 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, ЄДРПОУ 33882412) 117,29 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця Сохань Олександра Олександровича пені в сумі 442,05 грн. - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.