10.03.09р.
Справа № 31/24(18/49-08)-09
За позовом
Державного підприємства «Виробничне об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», м.Дніпропетровськ
до відповідача
Державного конструкторського бюро «Південне ім. М.К. Янгеля», м.Дніпропетровськ
Третя особа
Національне космічне агенство України, м. Київ
про
95 819,53 грн.
Суддя Єременко А.В.
Представники:
Від позивача
Потуремець Т.І., дов. № 157/904 від 23.12.08 р.;
Від відповідача
Бунчучний В.А, дов. № 4/8522 від 08.12.08 р.;
Від третьої особи
не з'явився
Державне підприємство "Виробничне об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулось з позовом до Державного конструкторського бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за виконані роботи по контракту № 099 від 26.07.2000 року в сумі 71 981 грн. та нарахованих на цю суму 19 578,83 грн. інфляційних витрат; 4 259, 70 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.08 р., яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.08 р. залишено без змін, з відповідача на користь позивача стягнуто 71 981 грн. основного боргу; 19 578,83 грн. інфляційних витрат; 4 259, 70 грн. відсотків річних, 985,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.08 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.08 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.08 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Розпорядженням в.о. голови суду від 08.01.08 р. справу № 18/49-08 передано на новий розгляд судді Єременко А.В.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, з врахуванням оподаткування здійснених ним операцій податком на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечує, у заяві від 16.02.09 р. зазначає, що оплатив позивачу за виконані роботи по договору після надходження коштів від Генерального замовника.
Третя особа надіслала до суду пояснення, згідно яких зазначає, що спірне питання має вирішуватися у рамках правовідносин між головним виконавцем дослідно-конструкторських робіт та його співвиконавцем та просить суд розглядати справу за відсутності представника третьої особи.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.03.09 р. та до 10.03.09 р.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
26 липня 2000 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) був укладений контракт № 099 (з протоколом розбіжностей) (далі -Контракт), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання виконати роботи за темою «Січ-М»: Закупівля комплектуючих та запуск в виробництво товарних вузлів та апаратури КА «Січ-1М». Установчі випробування та експериментальне відпрацювання складових частин КА. Виготовлення товарних вузлів та апаратури КА (по узгодженому переліку). Проведення регламентних робіт БА, КВА», що є науково-технічною продукцією (НТП) за контрактом.
Згідно п. 3.4. Контракту розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно за договірними цінами, встановленими в межах попередньої ціни, виходячи з фактичної собівартості виконаних робіт по етапу, планової собівартості та прибутку в розмірі 20 % від власних витрат.
Датою виконання робіт за договором вважається дата підписання заявником акту здачі -приймання (п. 3.3. Контракту).
Проект договірної ціни виконавець подає на узгодження замовнику не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення відповідного етапу. До проекту додаються калькуляції планової та фактичної собівартості з розшифровками витрат за статтями видатків (пункт 3.5 Контракту).
Згідно п. 4.3. Контракту при завершенні робіт з кожного етапу або всієї роботи в цілому, виконавець подає замовнику акт здачі-приймання та додає до нього звітні документи, передбачені календарним планом робіт.
Відповідно до додаткової угоди № 11 від 03.12.03 р. до Контракту п. 3.12. сторони виклали у наступній редакції: «Остаточні розрахунки за виконані роботи замовник здійснює за узгодженими з Дніпропетровським представництвом Генерального замовника - НКАУ ( Дніпропетровський ПГЗ - НКАУ) фактичними витратами...», а пункт 8. Термін дії Договору -« Початок з дня підписання, кінець 31 грудня 2004 року».
За п.4.2. цієї додаткової угоди готова науково-технічна продукція приймається замовником та узгоджується з Дніпропетровським ПГЗ-НКАУ.
З урахуванням додаткової угоди № 13 від 23.04.04 р. до Контакту, підписаної сторонами з протоколом розбіжностей, сума договору становить 23 237 563,00 грн.
Джерелом фінансування робіт за договором є Державний бюджет України. На виконавця та співвиконавців поширюються пільги, передбачені чинним законодавством для виконавців ДКР за рахунок Державного бюджету (п.3.10. Контрату).
Відповідно до актів виконаних робіт № 6 від 05.09.05 р. та № 7 від 29.07.05 р. позивач запропонував відповідачу та Генеральному замовнику до прийняття виконані роботи на суму 451 548,00 грн. за актом № 6 та на суму 13 339,00 грн. за актом № 7. Між тим, як вбачається із зазначених актів, протоколів погодження ціни на науково-технічну продукцію, замовником та Дніпропетровським представником Генерального замовника - НКАУ були узгоджені роботи по акту № 6 на суму 349 510,00 грн. (без урахування ПДВ) та по акту № 7 замовником погоджено ціну 10 394, 00 грн. (без урахування ПДВ), представником Генерального замовника - НКАУ на суму 12 473,00 грн. (в тому числі ПДВ).
Позивачем була пред'явлена платіжна вимога № 529032 від 10.10.05 р. на суму 419 412,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 69 902,00 грн. (за виконані роботи згідно Акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 6 від 05.09.05 р.), а також платіжна вимога №529043 від 30.12.05 р. на суму 12 473,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2 078,83 грн. (за виконані роботи згідно Акту здачі-приймання науково-технічної продукції №7 від 29.07.05 р).
Вартість виконаних позивачем науково-технічних робот була сплачена відповідачем 26.01.06 р. по Акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 6 у розмірі 349 510, 00 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 58 251,67 грн. та по Акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 7 у розмірі 10 394, 00 грн., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 1 732,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за № 531 та № 532 від 26.01.06 р.
Предметом спору є наявність чи відсутність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання, з врахуванням оподаткування здійснених ним операцій податком на додану вартість.
Пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права і обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України "Про систему оподаткування", яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (ч.3 статті 1).
Таким чином, наявність чи відсутність підстав для сплати податку на додану вартість не може ставитися у залежність від будь-якої домовленості чи згоди сторін договору.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон). За статтею 3 Закону до об'єкту оподаткування відносяться, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1.1 пункту 3.1). Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Правило про те, що продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, міститься також у пункті 7.1 статті 7 Закону.
В постанові Вищого господарського суду України від 25.11.08 р., якою скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.08 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.08 р. зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про нарахування та документальне підтвердження податку на додану вартість по спірним операціям.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками, зокрема, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; її оригінал надається покупцю.
Позивач надав відповідачу податкову накладну № 550/6 від 30.09.05 р. та № 1769/4 від 30.07.05 р., в яких визначений податок на додану вартість у розмірі 69 902,00 грн. та 2 078,83 грн. відповідно.
За пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону, із змінами від 25.03.2005 р. база оподаткування операції з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Згідно пп.5.1.22 п.5.1 ст. 5, із змінами від 25.03.2005 р., встановлено, що звільняються від оподаткування операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунку Державного казначейства України.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 3.10 Контракту джерелом фінансування робіт за договором є Державний бюджет України.
Отже, отримані позивачем кошти згідно платіжних доручень за № 531 та № 532 від 26.01.06 р. є оплатою за виконані ним роботи, які надійшли з Державного бюджету України, та перераховані НКАУ, як генеральним замовником на рахунок відповідача для здійснення відповідного перерахування на рахунок позивача.
З огляду на те, що операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунку Державного казначейства України, в редакції Закону України від 25.03.05 р., звільняються від оподаткування, у відповідача, як покупця робіт за договором, відсутній обов'язок щодо сплати податку на додану вартість, нарахованого позивачем, як продавцем цих робіт.
Посилання позивача на платіжні доручення № 531 та № 532 , згідно яких оплата за виконані роботи за Контрактом була здійснення відповідачем з урахуванням визначення суми податку на додану вартість судом відхиляється, оскільки податок на додану вартість за спірними операціями був нарахований позивачем без достатніх правових підстав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання за Контрактом № 099 від 26.07.2000 року, а тому не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 71 981,00 грн. Оскільки суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача основного боргу, відповідно відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя А.В.Єременко