ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/84
27.02.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»
про стягнення 17 969,30 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Шевченко Т. М. -пред. за довіреністю № 49-10 від 01.12.2008р.
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»заборгованості за Договором поставки № 54006 від 26.12.2006р. в розмірі 17 969,30 грн., в тому числі: сума основного боргу - 14 798,74 грн., пеня -3 170,56 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті товарів, поставлених за договором поставки № 54006 від 26.12.2006р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/84, розгляд справи призначено на 30.01.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 16.02.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, а також необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи було відкладено на 27.02.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 14 798,74 грн. Основного боргу та 776,33 грн. пені.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 08.01.2009р., від 30.01.2009р. та від 16.02.2009р. не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені, на запит позивача, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві № 21-10/391-2 від 24.01.2009р.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.12.2006р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 54006 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити у зумовлені строки Товар Покупцю (відповідач), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору зобов'язання щодо оплати товару виникає у покупця за умови надання йому постачальником наступних документів: накладної, на підставі якої отриманий товар, рахунку-фактури, податкової накладної.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За період з січня по квітень 2008 р. позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару за Договором належним чином, що підтверджується відповідними видатковими накладними (в матеріалах справи).
Покупець здійснює оплату товару щотижнево за фактично реалізований товар, як зазначено в п. 4.4 Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача вимогу № 0712 від 07.12.2008р. з питань несплати поставленої продукції на суму 14 798,74 грн. На доказ направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви належним чином завірену копію фіскального чеку від 09.12.2008р. № 6082 (оригінали досліджені в судовому засіданні).
Відповідач відповіді на претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 18.12.2008р. оплати позивачу поставлений Товар у сумі 14 798,74 грн.
Однак, відповідач, як у строк до 18.12.2008р. так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 14 798,74 грн. не виконав.
Сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 08.08.2008 р. заборгованість відповідача становить 14 798,74 грн.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 798,74 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 9.7 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Позивач надав суду розрахунок пені на суму 776,33 грн.
Однак, дослідивши наведений позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно визначає дату нарахування пені, оскільки якщо Договором строк виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару чітко не встановлений, а вимога про сплату боргу позивачем відповідачу направлена 09.12.2008р., то початком строку нарахування пені буде 18.12.2008р. (з урахуванням поштового перебігу) з урахуванням семиденного строку для виконання свого обов'язку відповідачем.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 698,94 грн. за розрахунком суду.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(03186, м. Київ, Чоколовський бульвар, 6, ідентифікаційний код 24362305 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс»(02230, м. Київ, вул. К. Маркса, 60, ідентифікаційний код 32769899) основний борг в сумі 14 798 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп., пеню в сумі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 94 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 97 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101(сто одна) грн. 77 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.