33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" лютого 2009 р. Справа № 3/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіо Плюс»
про стягнення заборгованості в розмірі 80873 грн. 59 коп.
Суддя Мамченко Ю. А.
Представники:
від позивача : не з'явився;
від відповідача : Прихода О.В. (довіреність б/н від 01.07.2008 року)
Статті .20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД» звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіо Плюс» про стягнення заборгованості за отриманий товар в розмірі 74821 грн. 98 коп., 3042 грн. 90 коп. пені, 2630 грн. 90 коп. інфляційних нарахувань та 377 грн. 81 коп. трьох відсотків річних.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; крім того, повідомив, що станом на 25.02.2009 року відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу за отриману продукцію.
Відповідач в відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в частині стягнення пені в розмірі 3042 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 377 грн. 81 коп. та втрат від інфляції в сумі 1122 грн. 33 коп., просить відмовити позивачу в стягненні основного боргу в розмірі 10000,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 1055 грн.32 коп., припинити провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 64821 грн.98 коп. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, зменшити розмір штрафних санкцій зважаючи на ступінь виконання зобов'язання.
За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі позивача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При винесенні рішення суд
20 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіо Плюс»укладено Договір №ПрК-56/08, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.
Згідно з п.8.1.1 Договору оплата отриманого товару проводиться Покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.
На виконання умов Договору купівлі-продажу №ПрК-56/08 від 20.05.2008 року відповідачу поставлено товар на загальну суму 79821 грн. 98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №0000431 від 11.09.2008 року на суму 26182 грн. 39 коп., №0000454 від 22.09.2008 року на суму 27000 грн. 97 коп., № 0000470 від 29.09.2008 року на суму 26638 грн.42 коп., що містять відтиски печаток сторін та підписи уповноважених осіб.
До порушення провадження по справі відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 10000,00 грн. (платіжні доручення №910 від 23.12. 2008 року та №9709 від 25.12.2008 року).
На момент розгляду справи відповідачем оплачено основний борг в розмірі 74821 грн.98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Пунктом 9.7 договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань, винна сторона оплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.
За порушення строків оплати отриманого товару позивачем на суму боргу нараховано пеню в розмірі 3042 грн.90 коп., розмір якої визнано відповідачем.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар у строк встановлений нормою даної статті або договором.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу нараховано 3% річних в розмірі 377 грн. 81 коп., розмір яких визнано відповідачем.
Відповідач заперечив проти розміру нарахованих позивачем втрат від інфляції в розмірі 2630 грн. 90 коп., визнавши їх частково в сумі 1122 грн. 33 коп.; при цьому відповідачем надано розрахунок. Судом перевірено надані сторонами розрахунки втрат від інфляції, та встановлено, що стягненню з відповідача відлягають в втрати від інфляційних процесів в розмірі 1122 грн.33 коп..
Відповідачем подано суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, належних до стягнення, при цьому просить врахувати факт повного погашення заборгованості під час розгляду справи в суді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи повну сплату відповідачем заборгованості до закінчення судового розгляду справи, негайне добровільне усунення винною стороною порушення суд зменшує розмір стягуваної з відповідача пені на 50% від суми, що підлягає стягненню.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення оплачений, проте з простроченням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1521 грн. 45 коп., 377 грн. 81 коп. 3% річних, 1122 грн.33 коп. втрат від інфляції є доведеним, обґрунтованим, відповідачем не спростований, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки до порушення провадження у справі відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 10000,00 грн., то стягненню підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 678 грн. 44 коп..
Керуючись п.1-1 ст.80, ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 74821 грн. 98 коп..
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіо Плюс» (м.Рівне, пров.Робітничий, буд.5А, код ЄДРПОУ 13990636, р/р 260087779 в РОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 333227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД (48500, Тернопільська область, м.Чортків, пров.Гранична, буд.14, р/р 26005000111726 в ТФ ВАТ «Укрексімбанк»м.Тернопіль, МФО338829, код ЄДРПОУ 21154931) пеню в розмірі 1521 грн. 45 коп., 377 грн. 81 коп. 3% річних, 1122 грн.33 коп. втрат від інфляції, а також витрати на сплату державного мита в розмірі 678 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 70 грн. 71 коп..
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю.А.
Повний текст рішення суддею підписано “03» березня 2009 року.