ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 32/14
17.02.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сократ»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ»
про визнання договору дійсним та зобов'язання виконати обов'язок в натурі
Суддя Хрипун О.О.
Від позивача Крайнік Д.В. -представник за довіреністю;
Від відповідача Таран Ю.С. -представник за довіреністю.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання дійсним Договору доручення від 26.11.2008 та зобов'язання відповідача виконати обов'язки в натурі по Договору № Б-2008/9690 від 26.11.2008, який укладено між ТОВ «Управляюча компанія «Сократ»та ТОВ «Фінансова компанія «Сократ»стосовно купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт. на умовах, визначених договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.11.2008 між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про укладення електронного документу та укладено договір доручення на купівлю цінних паперів завчасно визначеної кількості, ціни та визначеного емітента, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався від імені та за рахунок позивача вчинити правочин стосовно купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт. Позивач зазначає, що укладення Договору доручення від 26.11.2008 було погоджено між сторонами з використанням електронного цифрового підпису. 28.11.2008 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про виконання обов'язків за Договором доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 та передав відповідачу зазначений договір у формі електронного документу на лазерному носії інформації. Але відповідач листом від 01.12.2008 повідомив позивача про те, що Договір доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 укладений не в належній формі, оскільки його підписано та скріплено печатками не безпосередньо сторонами, а з використанням електронних цифрових підписів та печаток сторін, а тому зазначений договір не відповідає статті 207 Цивільного кодексу України та не тягне за собою жодних правових наслідків та не погоджує ні прав, ні обов'язків у його сторін. Позивач вважає, що Договір доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 є дійсним, його дійсність не суперечить вимогами закону, зокрема, Закону України «Про електронний цифровий підпис», і він підлягає виконанню відповідачем в натурі щодо прийнятих зобов'язань.
Наведені вище обставини, на думку позивача, є підставами для задоволення позову.
Відповідач у письмовому відзиві на позов в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що Договір доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, підписаний позивачем і відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису, не є укладеним з дотриманням форми правочину, встановленої чинним законодавством, оскільки підписання зазначеного договору за допомогою електронного цифрового підпису, а не власноруч представниками сторін, не є підставою для виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Листом № 745 від 21.11.2008 позивач, виходячи із попередніх домовленостей щодо надання відповідачем позивачу послуг повіреного для представлення інтересів ТОВ «УК «Сократ»при укладенні угод купівлі-продажу цінних паперів, зокрема, акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Азовсталь», з урахуванням ускладнень щодо фактичного підписання примірників договорів запропонував відповідачу укласти договір доручення у вигляді електронного документа з використанням електронного цифрового підпису. У разі виникнення заперечень позивач просив їх висловити до 25.11.2008 і у разі їх відсутності, зазначав про те, що він буде вважати, що відповідачем надається згода на укладення відповідного договору доручення у вигляді електронного документа з використанням електронного цифрового підпису.
Як зазначив позивач у позові, враховуючи те, що відповідачем відповіді на лист № 745 від 21.11.2008 надано не було, і відповідач не висловив свою згоду на укладення договору доручення у електронній формі, але відповідачем було направлено на адресу позивача підписаний з використанням електронного цифрового підпису Договір доручення № Б-2008/9690, позивач вважає, що 26.11.2008 між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про укладення Договору доручення за допомогою електронного цифрового підпису.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, відповідно до п. 2.2 якого відповідач, як повірений, зобов'язався за дорученням позивача, як довірителя, за винагороду надати довірителю послуги щодо вчинення правочину відносно купівлі цінних паперів від імені та за рахунок довірителя, а саме: акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт. Також, пунктом 3.1.2. Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 передбачено обов'язок відповідача укласти від імені позивача угоду, предметом якої є купівля пакету цінних паперів на умовах, передбачених п. 2.2 Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008.
Дослідивши долучену до справи копію Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, суд встановив, що вона не підписана уповноваженими представниками позивача і відповідача шляхом безпосереднього нанесення підписів та не посвідчена печатками сторін шляхом безпосереднього проставлення печаток підприємств, що сторонами в судових засіданнях по справі не заперечувалось.
Як зазначав позивач у позові, укладення Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 між позивачем і відповідачем було погоджено сторонами шляхом використання електронного цифрового підпису відповідно до умов Закону України «Про електронний цифровий підпис», і зазначений Договір доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 було підписано як позивачем так і відповідачем шляхом використання електронного цифрового підпису, що представниками сторін в судових засіданнях по справі не заперечувалось.
Позивач листом № 766 від 28.11.2006, направленим на адресу відповідача, вимагав від відповідача виконати умови укладеного Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 щодо укладення угод купівлі-продажу акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Азовсталь».
Відповідач у відповідь на лист позивача № 766 від 28.11.2006 листом № 107 від 01.12.2008 повідомив про те, що ним було отримано 28.11.2008 повідомлення про прохання укласти Договір доручення шляхом використання електронного цифрового підпису. Відповідачем було проставлено на запропонованій редакції Договору доручення електронний цифровий підпис та направлено відповідну редакцію договору електронною поштою на адресу позивача, але незважаючи на вищевикладені обставини, відповідач вважає, що надісланий позивачем договір доручення підписаний з боку позивача також за допомогою електронного цифрового підпису, не є укладеним з дотриманням форми правочину, встановленої чинним законодавством України, зокрема статті 207 Цивільного кодексу України. Відповідач у листі № 107 від 01.12.2008 зазначав про те, що підписання договору за допомогою електронного цифрового підпису, а не власноручно уповноваженими представниками сторін ставить під сумнів дотримання вимог законодавства щодо форми правочину, у зв'язку з чим відповідач не має правових підстав для виконання зобов'язань за Договором доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочини вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»(зі змінами і доповненнями) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Вимогами статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»(зі змінами і доповненнями) встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»визначено, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Вимогами статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, судом встановлено, що укладення Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 шляхом вчинення на ньому позивачем і відповідачем електронних підписів (що сторонами по справі не заперечувалось) не є підставою для заперечення юридичної сили електронного документа виключно через те, що він має електронну форму, а враховуючи те, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), що встановлено, зокрема, статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»(зі змінами і доповненнями), судом відхиляється як необґрунтоване посилання відповідача на те, що укладення Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 суперечить статті 207 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, позивачем у позові заявлялось саме про дійсність Договору Доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, а також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання за зазначеним договором щодо купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на викладене, судом встановлено, що цивільне законодавство передбачає лише одну підставу визнання договору дійсним, а саме: при наявності письмових доказів щодо домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору і вчинення сторонами дій щодо повного або частково виконання, але ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, що зокрема передбачено частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України. А враховуючи те, що Цивільним кодексом України встановлено саме презумпцію чинності правочину, і правочин, укладений між сторонами, є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і такого способу захисту порушеного права як визнання договору дійсним статтею 16 Цивільного кодексу України не передбачено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки вимог про визнання недійсним Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 ні позивачем, ні відповідачем у встановленому законом порядку станом на момент вирішення спору не заявлялось, доказів визнання Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 недійсним станом на момент вирішення спору суду надано не було, а оскільки чинним цивільним законодавством, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільного права як визнання правочину дійсним, і враховуючи те, що дійсністю Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 жодних прав або охоронюваних законом інтересів позивача -не порушено, суд дійшов висновку, що посилання позивача про визнання Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 дійсним як на підставу зобов'язання відповідача вчинити певні дії за ним -не є обґрунтованими.
Також, розглянувши вимогу позивача про зобов'язання відповідача від імені та за рахунок позивача вчинити правочин стосовно купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт., судом встановлено, що пунктом 2.2 Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 визначалось, що відповідач, як повірений, зобов'язався за дорученням позивача, як довірителя, за винагороду надати довірителю послуги щодо вчинення правочину відносно купівлі цінних паперів від імені та за рахунок довірителя, а саме: акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт.
Суд зазначає, що предметом Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 є саме зобов'язання відповідача по наданню позивачу послуг щодо вчинення у майбутньому правочину відносно купівлі цінних паперів, що відповідає вимогам статті 1006 Цивільного кодексу України, а не зобов'язання відповідача при будь-яких умовах укласти правочин стосовно купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт.
Зобов'язанням позивача за Договором доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 є саме прийняття від відповідача, як повіреного, все виконане ним за даним Договором, і умовами зазначеного Договору не передбачено право позивача вимагати від відповідача укладення саме договору купівлі-продажу цінних паперів, оскільки позивач за даним Договором не наділений відповідним правом вимагати від відповідача саме укладення договору купівлі-продажу, а наділений лише правами надання йому послуг щодо вчинення правочину та прийняття відповідних послуг у випадку виконання їх відповідачем та погодження з ними.
Статтею 1006 Цивільного кодексу України визначено зобов'язання повіреного за договором доручення, які передбачають, не обов'язок повіреного укласти договір купівлі-продажу цінних паперів, а вчиняти дії щодо надання саме послуг щодо вчинення правочину на певних умовах, зокрема повідомлення довірителя на його вимогу відомостей про хід виконання його доручення, після виконання доручення повернути довіреність, передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
До того ж, суд враховує і те, що вимогами цивільного законодавства визначено, що укладеним є будь-який договір при умові досягнення його сторонами суттєвих умов, як то предмет, ціна, строки виконання зобов'язання, порядок виконання, тощо, а позивачем не надано суду станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів того, що між власниками (продавцями) цінних паперів, право власності яких на цінні папери є непорушним і охороняться Конституцією та законами України, та відповідачем було досягнуто усіх суттєвих умов, які необхідні для укладення відповідних договорів купівлі-продажу акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго» в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь» в кількості 476 шт.
Також позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що між відповідачем та власниками (продавцями) цінних паперів, право власності яких на цінні папери є непорушним і охороняться Конституцією та законами України, було досягнуто усіх суттєвих умов, передбачених у пункті 2.2. Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, на яких саме позивач погоджувався придбати відповідні цінні папери.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача саме про зобов'язання відповідача укласти правочин стосовно купівлі акцій ВАТ «ДЕК «Центренерго»в кількості 307 шт., акцій ВАТ «Західенерго»в кількості 11 шт., акцій ВАТ «Азовсталь»в кількості 476 шт. не є законною, обґрунтованою, не була доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, позивачем було заявлено письмове клопотання про призначення у справі № 32/14 судової експертизи для встановлення обставин щодо підписання відповідачем та відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 та належності здійснених на ньому електронних цифрових підписів сторонами по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, ухвалив заявлене позивачем клопотання про призначення у справі експертизи відхилити як необґрунтоване та таке, що задоволенню не підлягає, оскільки згідно позову предметом спору в справі № 32/14 є саме дійсність Договору доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008, підписання зазначеного договору як позивачем так і відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису - сторонами по справі не заперечувалось. До того ж, і позивачем у позові, і відповідачем у відзиві, і представниками в судових засіданнях не заперечувалась належність здійснених електронних цифрових підписів на Договорі доручення № Б-2008/9690 від 26.11.2008 позивачу та відповідачу.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 02.03.2009