03 березня 2009 р.
№ 42/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С. -доповідача,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Житлово-будівельного кооперативу "ЖК-4"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 03 липня 2008 року
у справі
№ 42/134
господарського суду
міста Києва
за позовом
Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва
до
Житлово-будівельного кооперативу "ЖК-4"
про
стягнення 201 118 грн. 49 коп.
за участю представників сторін
від позивача -не з'явився
від відповідача -Купчик В.І.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва звернулося в господарський суд міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "ЖК-4" про стягнення заборгованості у сумі 201 118 грн. 49 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення у сумі 39 164 грн. 10 коп. та 3% річних у сумі 22 935 грн. 70 коп.
КП УЖГ Святошинського району м. Києва посилається на те, що всупереч умов договору ЖБК "ЖК-4" не в повному обсязі оплатило надані протягом квітня 2000 -жовтня 2005 років послуги за договором, заборгувавши 139 021 грн. 69 коп.
Ухвалою господарського суду від 04.10.2007 міста Києва у справі № 42/134 призначено судово-бухгалтерську експертизу з метою з'ясування питання щодо вартості фактично виконаних робіт.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2008 у справі № 42/134 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 у справі № 42/134 рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 змінено; резолютивну частину рішення викладено в редакції, відповідно до якої позовні вимоги КП УЖГ Святошинського району м. Києва задоволено частково; стягнуто з ЖБК "ЖК-4" на користь КП УЖГ Святошинського району м. Києва 20 870 грн. 63 коп. основної заборгованості, 3 % річних у сумі 418 грн. 55 коп. та інфляційних витрат у сумі 2 045 грн. 32 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
ЖБК "ЖК-4" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 у справі № 42/134 в частині стягнення з ЖБК "ЖК-4" на користь КП УЖГ Святошинського району м. Києва заборгованості у сумі 20 870 грн. 63 коп. за період з 27.08.2004 по 28.12.2004 та за період з 29.06.2005 по 29.09.2005, та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 у справі № 42/134.
В касаційній скарзі зазначено, що договір з КПУЖГ закінчився 01.08.2005 без пролонгації, розрахунки за спірний період відбулися в сумі 16500 грн., що не враховано судом, висновок експерта є помилковим.
Вищим господарським судом України ухвалою від 09.01.2009 у справі №42/134 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 02.02.2009 у справі № 42/134 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Плюшко І.А. - головуючий, судді Разводова С.С., Самусенко С.С. (доповідач).
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій 02.06.1997 між позивачем як правонаступником Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва та відповідачем було укладено договір №2 на обслуговування будинку (будинків) ЖБК житлово- експлуатаційною конторою № 1108.
За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по обслуговуванню кооперативного будинку і прилеглої території домоволодіння кооперативу та виконувати роботи, які забезпечують належний санітарно-технічний стан будинку по вул. Ірпінській, 66 у м. Києві площею 5775,63 м3, а останній -не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця оплачувати надані послуги та роботи, понад плату за обслуговування будинку проводити оплату комунальних послуг за встановленими тарифами.
01.11.2003 між тими ж сторонами було укладено договір на обслуговування будинку та прибудинкової території житлово-будівельного кооперативу, за яким позивач зобов'язався за завданням відповідача забезпечити виконання робіт по технічному обслуговуванню будинку та інженерного обладнання, сприяти забезпеченню комунальними та іншими послугами мешканців будинку у порядку та за тарифами, затвердженими КМДА, а відповідач -приймати та оплачувати вартість наданих послуг.
Термін дії договору сторонами встановлено з 01.11.2003 по 01.11.2009.
Місцевий господарський суд встановив, що укладенням договору від 01.11.2003 про той самий предмет, що і за договором від 02.06.1997, сторони за останнім договором відповідно до вимог ст. 220 ЦК УРСР припинили зобов'язання.
З урахуванням визначених позивачем підстав позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення оплати за послуги з обслуговування будинку, надані після 01.11.2003 задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про оплату послуг, наданих за період з 01.04.2000 до 01.11.2003, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений ст.71 ЦК УРСР, ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, відповідно до висновку судового експерта №13566 складеного за результатами судово-бухгалтерської експертизи, призначеної судом з метою з'ясування питання щодо вартості фактично виконаних робіт підтверджено виконання та прийняття робіт по технічному обслуговуванню будинку по вул. Ірпінській, 66 у м.Києві на суму 20870 грн. 63 коп. за період з 27.08.2004 по 28.12.2004 та з 29.06.2005 по 29.09.2005.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заборгованість ЖБК "ЖК-4" перед КП УЖГ Святошинського району м. Києва становить 20 870 грн. 63 коп. та підлягає стягненню, і що позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 418 грн. 55 коп. та інфляційні витрати у сумі 2 045 грн. 32 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянувши справу у касаційному провадженні, дійшла висновку про суперечливість висновків судів попередніх інстанцій та неповноту судової бухгалтерської експертизи.
Враховуючи те, що позивач не довів належними та допустимими доказами надання послуг за попередні періоди, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, апеляційний господарський суд взяв до уваги висновок судової бухгалтерської експертизи, не дослідивши та не витребувавши в повному обсязі документальні докази, що підтверджують визначену у висновку заборгованість.
Колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст.43 ГПК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України скасовує прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу направляє на новий розгляд до суду першої інстанції згідно п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за потрібне звернути увагу місцевого господарського суду при новому розгляді справи на вирішення питання про доцільність у даному випадку призначення повторної судової бухгалтерської експертизи для визначення дійсної суми заборгованості.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі у відповідності до норм процесуального та матеріального законодавства всі обставини справи в їх сукупності з призначенням судової експертизи, витребувати та дослідити додаткові необхідні матеріали, визначити дійсний розмір заборгованості та прийняти відповідне законне рішення.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "ЖК-4" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 у справі № 42/134 скасувати.
Справу № 42/134 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Разводова
С. Самусенко