ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/33
28.01.09
За позовом
Першої подарункової благодійної установи працівників товариства з додатковою відповідальністю «РСТд»
до
Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва»
про
стягнення 36 033 грн. неустойки
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача -
Митнюк В.І (довіреність б/н від 05.12.2008);
від відповідача -
Шиденко С.Ю. (довіреність б/н від 20.01.2009).
Перша подарункова благодійна установа працівників товариства з додатковою відповідальністю «РСТд»(далі - Позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва» (далі -Відповідач) про стягнення 36 033 грн. неустойки, нарахованої на підставі актового правочину від 10.01.2007, укладеного між сторонами.
Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову тим, що він не в змозі виплатити пеню через відсутність у нього коштів, а також тим, що, на його думку, стягнення з нього пені можливе лише за рішенням суду.
У судовому засіданні призначеному на 21.01.2009 оголошувалась перерва до 28.01.2009.
Під час проведення 28.01.2009 судового засідання Позивач змінив підставу позову, та просив стягнути з Відповідача вищевказану суму неустойки на підставі договору № 2, укладеного між сторонами 02.09.2008.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.11.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір у якості додатку до договору № 11 від 04.01.2005 «Про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування», додатку № 2 від 04.11.2005 до зазначеного договору № 11, договору «Про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування страховиком для страховика, страхового брокера, брокерська та агентська угода»від 30.10.2005 (далі -Договір від 05.11.2005).
Відповідно до вказаного Договору від 05.11.2005 Відповідач прийняв на себе зобов'язання перерахувати Позивачу протягом 2006 року за цим договором грошову суму у розмірі 400 млн. грн.
Станом на 10.01.2007 Відповідачем не було погашено заборгованість у сумі 360 339 078 грн., а тому цієї дати між Позивачем та Відповідачем було укладено актовий правочин до вище зазначених договору № 11 від 04.05.2005, додатку № 2 до договору № 11, договору від 30.10.2005, згідно з яким Відповідач домовився розрахуватись з Позивачем у строк до 01.06.2007 простим векселем та погасити його в строк (пункт 2).
Відповідно до пункту 3 вказаного актового правочину у разі невиконання договірного зобов'язання у вищезазначений строк Відповідач сплачує Позивачу неустойку у розмірі 0,01% від суми заборгованості.
На виконання актового правочину Відповідачем було емітовано 05.05.2007 простий вексель серії АА № 0964005 на суму 360 339 078,12 грн. зі строком погашення 05.11.2007 (далі -Вексель).
Як убачається з матеріалів справи, Позивач 02.09.2008 пред'явив («вдруге») зазначений Вексель до виконання (оплати), проте останній не був погашений, про що, свідчить складений 21.01.2009 акт звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, і не оспорюється сторонами.
Внаслідок несплати Векселя між сторонами 02.09.2008 було укладено договір № 2, згідно з яким Відповідач взяв на себе зобов'язання розрахуватися з Позивачем у строк зазначений у додатку до Договору № 11 від 04.01.2005 «Про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування», додатку до Договору від 01.11.2005, додатку № 2 від 04.11.2005 року до Договору № 11 «Про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування», «Договору страхування про надання фінансових послуг у галузі страхування, перестрахування та співстрахування страховиком для страховика, страхового брокера, брокерська та агентська угода»від 30.10.2005, простим векселем та погасити його в строк протягом 2008 року (пункт 1).
Пунктом 2 Договору № 2 від 02.09.2008 передбачено, що у разі невиконання договірного зобов'язання у вищезазначений строк Відповідач сплачує Позивачу неустойку у розмірі 0,01% від суми заборгованості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, виходячи зі змісту вказаних норм та пункту 1 Договору № 2 від 02.09.2008, Відповідач повинен був погасити Вексель у строк до 31.12.2008 (включно), щоб до нього не могло бути застосовано неустойку встановлену пунктом 2 Договору № 2 від 02.09.2008.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся з даним позовом до суду 25.12.2008, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії суду на позовній заяві.
Відтак, оскільки на час звернення Позивача з даним позовом до суду його права і охоронювані законом інтереси не були порушені, то суд не вбачає підстав для задоволення даного позову.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Сташків Р.Б.