ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/38
04.02.09
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «КІНТО»
до
Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
про
стягнення 1 600 000 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача:
Мельничук М.О. (довіреність № 4 від 26.01.2009);
Онуфрієнко О.І. (довіреність № 5 від 26.01.2009);
від відповідача -
Ключинський К.Л. (довіреність № 22/246 від 06.02.2006).
Відкрите акціонерне товариство «КІНТО»(далі -Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі -Банк) про стягнення 1 600 000 грн., що знаходяться на рахунку у Банку на підставі депозитного договору № 13-ДЮ-980-193 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту), укладеного 18.06.2008 між Товариством та Банком (далі -Депозитний договір).
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Банком вимог пунктів 1.1 та 3.4.3 Депозитного договору щодо видачі на вимогу Товариства частини депозиту.
Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову тим, що відповідно до пункту 3.1.1 Депозитного договору вкладник має право лише за згодою Банку достроково витребувати частину чи всю суму депозиту, а згідно з пунктом 3.4.3 Депозитного договору Банк зобов'язаний повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню депозиту або при його достроковому витребуванні, погодженому з банком. Отже, як зазначив відповідач, виходячи з умов Депозитного договору, дострокове повернення депозиту можливе виключно за згодою Банку, проте Банк такої згоди не надав.
Позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми у розмірі 1 600 000 грн., що знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540.
Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
28.01.2009 Позивач, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), змінив підставу позову, та просив повернути суму депозиту на підставі статей 215, 216, 1059, 1060, 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) виходячи з того, що, на його думку, Депозитний договір є нікчемним на підставі частини 2 статті 1059 ЦК України, оскільки при його укладанні не було додержано письмової форми, яка вимагається для договорів банківського вкладу згідно з частиною 1 статті 1059 ЦК України. При цьому, позивач зазначив, що жодного документа, який би підтверджував факт внесення грошової суми при укладанні Депозитного договору, Банком не було видано.
04.02.2009 Товариство збільшило розмір позовних вимог до 1 645 000 грн., позаяк на підставі Депозитного договору ним була перерахована Банку саме зазначена сума коштів.
Відповідач після зміни підстав позову, заперечив проти останнього посилаючись на те, що на його думку, до укладення договору банківського вкладу з юридичною особою вимога щодо видачі ощадної книжки, сертифікату чи іншого документу не застосовується взагалі, та відповідно видача ощадної книжки, сертифіката або іншого документу юридичній особі не є обов'язковим.
Крім того, Товариство також зазначило, що згідно зі звичаями ділового обороту, при укладанні депозитних договорів (договорів банківського вкладу) з юридичними особами, банками не видаються якісь документи, крім самого депозитного договору у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленими печатками. При цьому, при першій вимозі вкладника банком видається виписка з особового рахунку останнього, в якій зокрема вказується про суму коштів, що знаходиться на момент видачі цієї виписки на рахунку вкладника.
У судовому засіданні призначеному на 28.01.2009 оголошувалась перерва до 04.02.2009.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.06.2008 між Товариством (вкладник) та Банком було укладено Депозитний договір, за яким Банк приймає від Вкладника грошові кошти на депозит (далі -Депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику суму Депозиту і нараховувати проценти на умовах і в порядку, передбачених цим Договором (пункт 1.1). Даний договір посвідчує право Банку управляти залученими коштами Вкладника та право Вкладника отримати в обумовлений термін суму Депозиту і процентів по ньому (пункт 1.2).
Відповідно до пункту 2.1 Депозитного договору вкладник розміщує на депозитному рахунку № 265243145604 (далі -Депозитний рахунок) суму Депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.
Сума внеску на Депозит -860 000 грн. (пункт 2.2 Депозитного договору).
Додатковими угодами до Депозитного договору № 1 від 10.07.2008, № 2 від 18.07.2008, № 3 від 06.10.2008, № 4 від 08.10.2008, № 5 від 07.11.2008, № 6 від 10.11.2008 було внесено зміни до суми внеску на Депозит. За Додатковою угодою № 6 від 10.11.2008 вона склала 1 645 000 грн.
Зазначена сума коштів була повністю перерахована Товариством на вищевказаний рахунок, що, зокрема, підтверджується платіжними дорученнями №68 від 18.06.2008 на суму 860 000 грн., № 74 від 10.07.2008 на суму 1 180 000 грн., №78 від 18.07.2008 на суму 25 000 грн., № 96 від 06.10.2008 на суму 50 000 грн., та випискою від 04.02.2009 по особовому рахунку Товариства за період з 18.06.2008 до 03.02.2009 (щодо зарахування коштів за вказаними платіжними дорученнями).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане положення кореспондується зі статтею 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1).
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 218 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином, виходячи зі змісту умов Депозитного договору цей договір за своєю правовою (юридичною) природою є договором банківського вкладу на який поширюється дія параграфу 3 глави 71 ЦК України.
Форма договору банківського вкладу визначена статтею 1059 ЦК України. Так, згідно з частиною першою даної норми договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (абз. 2 частини 1 статті 1059 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, при укладанні Депозитного договору Товариством та Банком не було дотримано вищевказаних вимог частини 1 статті 1059 ЦК України щодо додержання письмової форми договору банківського вкладу, оскільки при укладанні Депозитного договору та станом на момент виникнення спору внесення грошової суми не було підтверджено видачею передбаченого цією статтею документа (ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа).
Суд зауважує, що вимоги статті 1059 ЦК України щодо письмової форми договору є імперативними, а тому сторони не мали права від них відступати.
При цьому, судом враховано, що у абзаці четвертому пункту 7 листа Національного банку України від 18.08.2004 №18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності»НБУ зазначено, що банки у своїй діяльності при укладенні договорів банківського вкладу мають керуватися нормами ЦК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (далі -Положення), виходячи з того, що перелік документів, якими підтверджується письмова форма банківського вкладу, не є вичерпним. Тому банки можуть випускати ощадні книжки при здійсненні вкладних (депозитних) операцій із фізичними особами або випускати інші документи, визначені ЦК України, Положенням та звичаями ділового обороту. Такими документами, що підтверджують письмову форму договору, зокрема можуть бути виписки по рахунках, прибуткові та видаткові ордери тощо.
Разом з тим, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутній будь-яких документ, крім Депозитного договору, який би підтверджував факт внесення грошової суми на депозит станом на момент виникнення спору (зміни підстав даного позову) /відповідачем додано лише банківську виписку датовану станом на момент винесення рішення, а саме -04.02.2009/.
Судом враховано, що матеріали справи містять платіжні доручення на перерахування сум грошових коштів на Депозит, проте суд, відповідно до статті 34 ГПК України, не може вважати ці докази за належні виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким розрахунковим документом, як платіжне доручення (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Отже, відповідно до вказаних норм згадані вище платіжні доручення є розрахунковими документами, які лише ініціювали переказ коштів з розрахункового рахунку Товариства в акціонерному товаристві «Український інноваційний банк»на депозитний рахунок у Банку.
При цьому, дане доручення адресовано банку позивача -акціонерному товариству «Український інноваційний банк».
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Таким чином, платіжні доручення самі по собі не можуть вважатися належними доказами про внесення грошової суми на депозит.
Відповідно до частини 2 статті 1059 ЦК України у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Щодо укладання між Товариством та Банком додаткових угод до Депозитного договору, якими були внесені зміни до останнього, то суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відтак, оскільки при укладанні вищевказаних додаткових угод до Депозитного договору сторонами також не було дотримано простої письмової форми у порядку встановленому частиною 1 статті 1059 ЦК України, то вони теж є нікчемними правочинами.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (частина 5 статті 216 ЦК України).
Згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін в зобов'язанні.
Таким чином, вимога позивача про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення внесених на депозит сум коштів є законною та обґрунтованою, і такою що підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що відповідно до звичаїв ділового обороту при укладанні договорів банківського вкладу з юридичними особами банками не видаються якісь ще документи, крім самого депозитного договору у формі єдиного документу, суд не бере до уваги, позаяк згідно з частиною 2 статті 7 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 300540, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «КІНТО» (01034, м. Київ, вул. Лисенка/Ярославів Вал, 2/1, ідентифікаційний код 16461855, п/р 26506009 в ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658) 1 645 000 (один мільйон шістсот сорок п'ять тисяч) грн., а також 16 450 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 04.02.2009.