ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/41
09.02.09
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
До відповідача Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом підписання та повернення позивачу акту приймання-передачі газу від 30.11.2008 р. за договором № 06/08-2047 БО-41 від 16.10.2008 р.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Комісар С.П. (за дов.)
Від відповідача Левченко О.Є. (за дов.)
Рудовський В.О. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом підписання та повернення позивачу акту приймання-передачі газу від 30.11.2008 р. за договором № 06/08-2047 БО-41 від 16.10.2008 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності підтвердження обсягу газу, що поставляється позивачем, шляхом складання та скріплення печаткою акту приймання-передачі газу.
Ухвалою суду від 26.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/41 та призначено розгляд останньої на 09.02.2008 р..
Представник відповідача позовні вимоги відхилив та просив суд припинити провадження у справі. На думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту прав суб'єктів господарювання суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів та є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання і, як наслідок, порушенням його вільного волевиявлення.
Суд погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав та законних інтересів.
З положень вказаних норм матеріального права не випливає спосіб захисту права, обраний позивачем.
Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу за договором поставки (який за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України одним з загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Отже, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1, 86 ГПК України, суд
Припинити провадження у справі.
Суддя С.А. Ковтун
Ухвала підписана 06.03.2009 р.