79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.02.09 Справа № 18/51
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гунька О. П.
за участю представників сторін:
від позивача -Домецький О. І. - представник; Смоляр І. А. -сільський голова
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Рівненський райсількомунгосп», м. Рівне № 103 від 10.12.2008 р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р.
у справі № 18/51
за позовом Олександрійської сільської ради, с. Олександрія, Рівненський район, Рівненська область
до відповідача ВАТ «Рівненський райсількомунгосп», м. Рівне
про визнання недійсним договору
рішенням господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. у справі № 18/51 задоволено позов Олександрійської сільської ради, визнано недійсним договір на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія від 02.01.2007 р., укладеного між Олександрійською сільською радою та ВАТ «Рівненський райсількомунгосп», зобов'язано відповідача -ВАТ «Рівненський райсількомунгосп»повернути інженерні споруди та комунікації в с. Олександрія, які передавалися 27.03.2007 р. позивачем -Олександрійською сільською радою, за актом передачі від 02.01.2007 р., з відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір оренди нотаріально не посвідчений, відомості про державну реєстрацію відсутні, тому він є нікчемним і підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення повністю скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що суд при прийнятті рішення посилається на недодержання сторонами вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору, що передбачено ст. 220 ЦК України, і дійшов висновку, що такий договір є нікчемним. При цьому, якщо договір є нікчемним, то згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В разі подання такого позову він не підлягає розгляду судом. В той час, судом не досліджено фактичних правовідносин між сторонами, оскільки спірний договір містить положення не лише щодо оренди, а і щодо технічного обслуговування свердловини та водопровідних мереж і за своєю суттю, на думку апелянта, є договором про надання послуг, а не оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що всупереч вказаному в апеляційній скарзі твердженню, відповідач при поданні відзиву на позовну заяву доводив дійсність договору, посилаючись на те, що на його адресу було направлено 2 примірники проекту договору на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району від 02.01.2007 р. та акту прийому-передачі. Тобто, позивач зазначає, що факт наявності оригіналів документів апелянт підтвердив оригіналом акта прийому-передачі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 02.01.2007 р. Олександрійською сільською радою (орендодавець) та ВАТ «Рівненський райсількомунгосп»(орендар) укладено договір на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району.
Відповідно до п. 3.1 даного договору, передача майна в оренду здійснюється по акту передачі-приймання, підписаного сторонами.
Так, на виконання даного договору між сторонами 27.03.2007 р. підписано акт передачі (а. с. 30).
Згідно п. 4.1 договору, майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акту передачі-прийому майна, тобто з 27.03.2007 р., що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ст.ст. 759, 760 ЦК України та ст. 287 ГК України, особливості укладення і виконання договорів оренди державного та комунального майна визначаються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Договір від 02.01.2007 р. на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району, укладений між Олександрійською сільською радою та ВАТ «Рівненський райсількомунгосп»без врахування усіх істотних умов договору оренди майна, що перебуває у комунальній власності. Проте, матеріалами справи підтверджено факт вчинення дій сторонами по виконанню умов договору, а саме прийняття об'єкта оренди орендарем та тривале користування цим об'єктом.
Разом з тим, вищевказаний договір оренди нотаріально не посвідчений, відомості про державну реєстрацію відсутні, хоча відповідно до ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 1 рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на 3 роки, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту реєстрації.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору передбачені ст. 220 ЦК України. Так, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недісність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов'язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним. Однак, у ряді випадків потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним може виникати якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині.
В даному випадку на підставі договору від 02.01.2007 р. про передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району, укладеного між Олександрійською сільською радою та ВАТ «Рівненський райсількомунгосп», по акту прийому-передачі останньому 27.03.2007 р. передані в оренду інженерні споруди та комунікації в с. Олександрія, Рівненського району за актом передачі від 02.01.2007 р. При цьому, на час розгляду спору у суді апеляційної інстанції орендар продовжує користуватися об'єктом оренди.
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тому до дій учасників правочину, які вже були вчинені до моменту винесення судом рішення, застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ст. 216 ЦК України).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що договір на передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району від 02.01.2007 р. є нікчемним та підлягає визнанню недійсним з застосуванням правових наслідків таких як, зобов'язати ВАТ «Рівненський райсількомунгосп»повернути інженерні споруди та комунікації в с. Олександрія Рівненського району, які передавалися 27.03.2007 р. позивачем -Олександрійською сільською радою за актом передачі від 02.01.2007 р. згідно договору від 02.01.2007 р., ВАТ «Рівненський райсількомунгосп».
Апеляційна інстанція, як і суд першої інстанції, вважає, що доводи відповідача щодо відсутності оригіналу договору від 02.01.2007 р. про передачу в оренду свердловини та зовнішніх водопровідних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявністю у матеріалах справи належно засвідченої копії підписаної сторонами, а також твердженнями самого апелянта в апеляційній скарзі про те, що на його адресу було направлено 2 примірники проекту договору датованого 02.01.2007 р. та акт прийому-передачі, а фактичне підписання ним як договору так і акту прийому-передачі відбулося 27.03.2007 р. Факт наявності оригіналів документів представник відповідача підтвердив також оригіналом акту передачі інженерних споруд та комунікацій в с. Олександрія, які передаються Олександрійською сільською радою для технічного обслуговування ВАТ «Рівненський райсількомунгосп»згідно договору від 02.01.2007 р., підписаного 27.03.2007 р.
Також матеріалами справи спростовуються доводи представника відповідача, що на дане майно не поширюється Закон України «Про оренду державного та комунального майна»з огляду на те, що попередній проект договору на передачу в оренду свердловини та зовнішніх сантехнічних мереж і їх технічне обслуговування в с. Олександрія Рівненського району, який в грудні 2006 року відповідач направив на адресу позивача, був повернутий останнім з відмовою від підписання з мотивів невідповідності проекту вимогам саме даного Закону.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.11.2008 р. у справі № 18/51 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Рівненський райсількомунгосп», м. Рівне -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.