01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2009 № 12/220
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Геращенко Т.Л. - представник за дов. № 01/09 від 08.01.2009;
від відповідача -Шапошнік А.О. - представник за дов. № 1-10/16-1399 від 26.02.2008;
Ядловський І.І. - представник за дов. № 1-10/1.6-4337 від 26.06.2007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2008
у справі № 12/220 (суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Дочірнє підприємство "Редакція газети "Київський телеграфъ"
до Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 38144,04 грн.
У судовому засіданні 24.02.2009 на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, тому постанова прийнята 03.03.2009.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Дочірнє підприємство “Редакція газети “Київський телеграфъ» (далі - позивач) у серпні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (далі - відповідач) про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, всього в розмірі 38144,04 грн. за договором № 34 купівлі-продажу друкованої продукції від 01.10.2003 року, 382 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Державне підприємство “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості у вересні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Дочірнього підприємства “Редакція газети “Київський телеграфъ» про визнання договору № 34 від 01.10.2003 між Державним підприємством “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» та Дочірним підприємством “Редакція газети “Київський телеграфъ» неукладеним, стягнення з Дочірнього підприємства “Редакція газети “Київський телеграфъ» на користь Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2008 позовні вимоги за первісним позовом задоволені, стягнуто з Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» на користь Дочірнього підприємства “Редакція газети “Київський телеграф» 24 000 грн. заборгованості, 1 865, 68 грн. інфляційних витрат, 12278, 36 грн. 3% річних, 382 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду щодо задоволення первісного позову обґрунтоване приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність порушень відповідачем його обов'язків за договором купівлі - продажу від 01.10.2003 № 34 шляхом невиконання своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк.
Крім того, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 1 865, 68 грн., та 12 278,36 грн. 3% річних суд першої інстанції визнав правомірними відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
В задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено.
Рішення суду щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог обґрунтоване приписами ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України та статтями 180, 181 Господарського кодексу України.
Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 по справі № 12/220 скасувати частково у частині задоволення позову Дочірнього підприємства “Редакція газети “Київський телеграф» та стягнення з Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» 38 144,04 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства “Редакція газети “Київський телеграф» повністю відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 у справі № 12/220 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач поставив товар на суму 28000 грн. в період з 03.06.2005 по 19.08.2005 поза межами трирічного строку позовної давності, оплата за який не підлягає примусовому стягненню через пропуск строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом лише у серпні 2008 року.
Таким чином, на думку апелянта, при прийнятті рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 у справі № 12/220 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів. Так, даною ухвалою було зобов'язано сторін надати суду платіжні доручення, яким перераховано кошти за поставлений товар (поставку товару) за спірний період (оригінал для огляду та копії для залучення до матеріалів справи).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 на підставі ст. 69 ГПК, п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України було продовжено строк розгляду апеляційної скарги по даній справі, розгляд апеляційної скарги було відкладено. Крім того, даною ухвалою було зобов'язано сторін надати всі видаткові накладні, рахунки, докази проплати за поставлену продукцію за період з 01.10.2003; зобов'язано сторін за місцем знаходження позивача за ініціативою відповідача провести акт звірки розмірів вартості поставленої продукції та розрахунки за неї за період з 01.10.2003.
24.02.2009 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 надав реєстр копій платіжних документів, сплачених відповідачем за поставлений товар за договором № 34.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 24.02.2009 на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.2009.
Представники сторін в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 03.03.2009 на вимогу суду надали письмове пояснення, в якому зазначили, що поставка та розрахунки за газету “Київський телеграф» здійснювались між позивачем та відповідачем за договором № 34 від 01.10.2003, в тому числі і за оспорюваний період, тоді як інших договорів щодо аналогічного предмету між сторонами не укладалось, яке залучено до матеріалів справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
Позивач в позовній заяві (вх. № 18182) зазначив, що за поставлену друковану продукцію - газету “Кіевскій телеграфъ» відповідач не розрахувався за наступними видатковими накладними : № № КТ -3705 від 28.10.2005, КТ -3976 від 18.11.2005, КТ -4157 від 02.12.2005, КТ -4335 від 16.12.2005, КТ -4535 від 30.12.2005.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, 01.10.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 34 купівлі-продажу друкованої продукції (далі - договір), за яким позивач зобов'язався продати, а відповідач зобов'язався прийняти друковану продукцію (газета “Кіевскій телеграфъ») в асортименті, що продається позивачем, і сплатити її вартість згідно ціни та кількості отриманого товару, вказаної у супровідних накладних ( п. 2.1.1 - договору). Отже, сторони обумовили, що ціна буде погоджуватись в супровідних накладних.
На видаткових накладних (наявних в матеріалах справи) містяться докази отримання товару відповідачем, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Згідно п. 3.1 договору відповідач здійснює 100% передоплату шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Отже, сторони договору узгодили строк оплати.
Відповідно до п. 7.1 договору він вступає в силу з моменту підписання і є дійсним до остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, з моменту набрання ним чинності.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, то положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються також положення Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), зокрема щодо форми та порядку укладання угоди та норми стосовно продажу за накладними, які були підписані до 01.01.2004 року.
Відповідно до статей 41, 42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Згідно статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 154 ЦК УРСР, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, умови договору виконувались сторонами належним чином до червня 2005 року. З червня 2005 року у відповідача перед позивачем, згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 07.11.2005 (аркуш справи 11) виникла заборгованість у сумі 44 800, 00 грн. Відповідач більшу частину боргу, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, сплатив, проте продовжував порушувати умови договору щодо своєчасної оплати отриманої продукції.
Крім того, як вбачається з акту звірки розрахунків від 07.11.2005 (аркуш справи 11), підписаним представниками обох сторін, відповідач визнав борг за видатковою накладною № КТ-3705 від 28.10.2005 в сумі 5600 грн., всього за актом звірки попередня заборгованість складала 44 800 грн.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, відповідач на підставі наступних видаткових накладних: № КТ -3705 від 28.10.2005 (газета Кіевскій телеграфъ» №43 (285)) у кількості 4000 примірників, на суму 5600 грн. - несплачена сума 1600грн.; № КТ -3976 від 18.11.2005 (газета Кіевскій телеграфъ» №46 (288)) у кількості 4000 примірників, на суму 5600 грн. - несплачена сума 5600 грн.; № КТ -4157 від 02.12.2005 (газета Кіевскій телеграфъ» №48 (290)) у кількості 4000 примірників, на суму 5600 грн. - несплачена сума 5600 грн.; № КТ -4335 від 16.12.2005 (газета Кіевскій телеграфъ» №50 (292)) у кількості 4000 примірників, на суму 5600 грн. - несплачена сума 5600 грн.; № КТ -4535 від 30.12.2005 (газета Кіевскій телеграфъ» №52 (294-295)) у кількості 4000 примірників, на суму 5600 грн. - несплачена сума 5600 грн., отримав від позивача товар на загальну суму 24 000 грн., про що свідчать видаткові накладні з проставленими підписами та печатками.
Позивачем неодноразово надсилались письмові попередження відповідачу щодо оплати заборгованості, а саме: лист № 068/06 від 20.04.2006; претензія № 154/06 від 31.08.2006; лист № 032/08 від 19.02.2008; претензія № 090/08 від 10.06.2008. Відповідач на час подачі позовної заяви за наданий товар частково не розрахувався, проте відмовлявся його сплатити (в суді першої інстанції) лише у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Відповідно до статті 151 ЦК УРСР, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК УРСР недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Київський апеляційний господарський суд в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не приймає як обгрунтоване твердження апелянта, що за спірні видаткові накладні останній розрахувався в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять належних доказів про перерахування коштів за продукцію, що була поставлена саме за період з 28.10.2005 по 30.12.2005, а не в рахунок попередньої заборгованості за договором № 34.
Так, за період з 03.10.2003 по 30.12.2005 позивачем було поставлено друкованої продукції за договором № 34 на загальну суму 456192, 80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №№ КТ-0002226 від 03.10.2003 на суму 5600 грн., КТ-235 від 03.10.2003 на суму 9680 грн., КТ-0002509 від 31.10.2003 на суму 5600 грн., КТ-240 від 31.10.2003 на суму 10560 грн., КТ-266 від 21.11.2003 на суму 10560 грн., КТ-0002719 від 21.11.2003 на суму 5600 грн., КТ-0002998 від 19.12.2003 на суму 5600 грн., КТ-294 від 19.12.2003 на суму 14256 грн., КТ-1 від 30.01.2004 на суму 22704 грн., КТ-273 від 30.01.2004 на суму 5600 грн., КТ-20 від 20.02.2004 на суму 22880 грн., КТ-483 від 20.02.2004 на суму 5600 грн., КТ-691 від 12.03.2004 на суму 5600 грн., КТ-35 від 12.03.2004 на суму 22880 грн., КТ-48 від 02.04.2004 на суму 22880 грн., КТ-902 від 02.04.2004 на суму 5600 грн., КТ-1115 від 23.04.2004 на суму 5600 грн., КТ-49 від 23.04.2004 на суму 22880 грн., КТ-63 від 14.05.2004 на суму 12848 грн., КТ-1254 від 14.05.2004 на суму 5600 грн., КТ-64 від 11.06.2004 на суму 12848 грн., КТ-1534 від 11.06.2004 на суму 5600 грн., КТ-1674 від 25.06.2004 на суму 5600 грн., КТ-76 від 25.06.2004 на суму 12848 грн., КТ-1884 від 16.07.2004 на суму 4900 грн., КТ-88 від 16.07.2005 на суму 12848 грн., КТ-89 від 06.08.2004 на суму 13270,40 грн., КТ-2095 від 06.08.2004 на суму 5600 грн., КТ-106 від 10.09.2004 на суму 13270 грн., КТ-2431 від 10.09.2004 на суму 5600 грн., КТ-2715 від 08.10.2004 на суму 5600 грн., КТ-2855 від 29.10.2004 на суму 5600 грн., КТ-3135 від 19.11.2004 на суму 5600 грн., КТ-3415 від 17.12.2004 на суму 5600 грн., КТ-060 від 30.12.2004 на суму 5600 грн., КТ -201 від 21.01.2005 на суму 5600 грн., КТ-345 від 04.02.2005 на суму 5600 грн., КТ-495 від 18.02.2005 на суму 5600 грн., КТ-682 від 04.03.2005 на суму 5600 грн., КТ-860 від 18.03.2005 на суму 5600 грн., КТ-1120 від 08.04.2005 на суму 5600 грн., КТ-1833 від 03.06.2005 на суму 5600 грн., КТ-2102 від 24.06.2005 на суму 5600 грн., КТ-2451 від 22.07.2005 на суму 5600 грн., КТ-2541 від 29.07.2005 на суму 5600 грн., КТ-2802 від 19.08.2005 на суму 5600 грн., КТ-3251 від 23.09.2005 на суму 5600 грн., КТ-3341 від 30.09.2005 на суму 5600 грн., КТ-3524 від 14.10.2005 на суму 5600 грн., КТ-3705 від 28.10.2005 на суму 5600 грн., КТ-3976 від 18.11.2005 на суму 5600 грн., КТ-24157 від 02.12.2005 на суму 5600 грн., КТ-4335 від 16.12.2005 на суму 5600 грн., КТ-4535 від 30.12.2005 на суму 5600 грн.
В свою чергу, відповідачем, як вбачається з банківських виписок (знаходяться в матеріалах справи), сплачено за поставлену продукцію лише 432 192,80 грн. Банківські виписки частково містили посилання на відповідні рахунки, виставлені позивачем, а частково - на договір № 33 від 01.10.2003 та на договір б/н від 30.04.2005.
Таким чином, не приймаються, як належні, твердження апелянта, що спірна заборгованість утворилась за період з 03.06.2005 по 19.08.2005 і оплата саме за нею не здійснювалась, та не підлягає примусовому стягненню через пропуск строку позовної давності, зокрема, оскільки апелянт відповідно до банківських виписок (№1224 від 05.09.2005, №1262 від 12.12.2005) сплатив борг за поставлену продукцію за видатковими накладними № КТ -2451 від 22.07.2005 та № КТ-2802 від 19.08.2005 в повному обсязі. Щодо інших накладних, заборгованість за поставлену за ними продукцію була правомірно погашена позивачем за рахунок сплат за банківскими виписками, в яких помилково були вказані інші договори. Зокрема, в письмовому поясненні сторони зазначили, що поставка та розрахунки за газету “Київський телеграф» здійснювались між позивачем та відповідачем за договором № 34 від 01.10.2003, інших договорів щодо аналогічного предмету між сторонами не укладалось.
Крім того, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача борг за друковану продукцію саме за видатковими накладними в межах позовної давності, а саме за період з 28.10.2005 по 30.12.2005. Доказів сплати залишку заборгованості за спірними накладними суду апеляційної інстанції не надано та не обґрунтовано неможливість надання таких доказів з підстав, що не залежать від сторони.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач з позовом звернувся до суду першої інстанції 19.08.2008, тобто в строк, встановлений ст. 257 ЦК України.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження апелянта, що позивач звернувся з захистом своїх прав з пропуском трирічного строку звернення до суду, як необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 24 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14 144,04 грн. інфляційних та 1 865,68 грн. 3% річних в період з жовтня 2005р. по липень 2008р., нараховані позивачем за прострочення виконання зобов'язання по сплаті за продану продукцію за накладними: №№ КТ -3705, КТ -3976, КТ -4157, КТ -4335, КТ -4535, правомірно задоволені судом першої інстанції.
Керуючись нормами ст. 101 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Законодавець передбачив також в цих же частинах статей 16 ЦК України та 20 ГК України, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, заявлені способи захисту порушеного права чи охоронюваного інтересу повинні кореспондуватись із приписами статті 16 ГПК України чи ст. 20 ГК України.
Таким чином, при вирішенні питання про визнання договору купівлі- продажу неукладеним в судовому порядку, слід виходити з того, що визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.08 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"). Тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 у справі № 12/220 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 12/220 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.