04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" травня 2013 р. Справа№ 20/076-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Коротун О.М.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання: Натха М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Цибізова О.О. - за довіреністю
від відповідача: Бондар І.Г. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. (повне рішення складено 26.11.2012р.)
у справі №20/076-12 (суддя - Бабкіна В.М.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"
про стягнення 527 030,40 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення 527 030,40 грн., з яких 448 745,80 грн. основного боргу, 33 853,38 грн. пені, 22 400,17 грн. інфляційних втрат та 22 031,05 грн. 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений 20.12.2010р. з Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" договір №06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого позивач у січні - квітні 2011р. здійснив поставку природного газу відповідачеві на загальну суму 1 497 818,40 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 448 745,80 грн. основного боргу, 33 853,38 грн. пені, 22 400,17 грн. інфляційних втрат та 22 031,05 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 448 745,80 грн. основного боргу, 33 853,38 грн. пені, 22 400,17 грн. інфляційних втрат, 22 031,05 грн. 3% річних, 10 540,60 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних; зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. в оскаржуваній частині прийняте без врахування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі №20/076-12 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., поновлено Комунальному підприємству Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №20/076-12, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. - без змін.
Відповідачем через відділ документального забезпечення суду подані клопотання про прийняття до уваги судової практики та про прийняття доказів про погашення основної частини боргу в сумі 448 745,80 грн.
У судовому засіданні 15.04.2013р., на підставі ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 13.05.2013р.
Відповідачем через відділ документального забезпечення суду подані пояснення щодо наявних у справі доказів тяжкого фінансового становища відповідача та клопотання про прийняття доказів збитковості.
Позивач надав копію балансу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" станом на 31.12.2012р.
На підставі Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Тищенко А.І., Коротун О.М.
У судове засідання 13.05.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. - без змін.
Згідно ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (покупець) було укладено договір №06/10-2546БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно з п.1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 915,0 тис. куб.м, в тому числі по місяцях: січень - 170 тис. куб.м, лютий - 170 тис. куб.м, березень - 120 тис. куб.м, квітень - 50 тис. куб.м, жовтень - 85 тис. куб.м, листопад - 140 тис. куб.м, грудень - 180 тис. куб.м.
Пунктом 3.1 договору встановлено що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.
Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
20.12.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до договору №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р. про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п.2.2 якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
28.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р., згідно з п.1 якої було викладено назву договору в наступній редакції: "договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання"; п.3.1 договору №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р. викладено у новій редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 561,64 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 073,97 грн.".
04.04.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р., відповідно до п.1 якої з 01.04.2011р. п.3.1 договору викладено у новій редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 863,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 436,75 грн.".
03.10.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р., відповідно до п.1 якої сторони вирішили вважати договір №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011р.
На виконання умов договору від 20.12.2010р. №06/10-2546БО-17, позивачем було поставлено відповідачу у січні-квітні 2011р. природний газ на загальну суму 1 497 818,40 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, у тому числі - від 31.01.2011р. на суму 468 036,22 грн., від 28.02.2011р. на суму 503 061,01 грн., від 31.03.2011р. на суму 398 709,02 грн., від 30.04.2011р. на суму 128 012,15 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.
В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 1 049 072,60 грн., борг відповідача на час звернення з позовом становив 448 745,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи всупереч умов договору та наведених вимог законодавства, відповідач за отриманий протягом січня - квітня 2011р. природний газ розрахувався не повністю, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на суму 448 745,80 грн.
Відповідач в суді першої інстанції визнав позов в частині основного боргу в сумі 448 745,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений природний газ підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу визнана відповідачем, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 448 745,80 грн. основного боргу.
Відповідач під час апеляційного розгляду справи надав докази сплати ним основного боргу в сумі 448 745,80 грн. після прийняття рішення судом першої інстанції, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 21.12.2012р. (залучене до матеріалів справи).
Частиною 1 ст.104 ГПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості скасування (зміни) рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (п.32 листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році").
Колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем основного боргу в сумі 448 745,80 грн. має бути врахована на стадії виконання судового рішення у даній справі.
Позивач просив також стягнути з відповідача пеню відповідно до п.п.7.3.1 та п.9.3 договору від 20.12.2010р. №06/10-2546БО-17 в сумі 33 853,38 грн. за період з 28.03.2012р. по 28.09.2012р. (за 6 місяців, що передують зверненню з позовом), нараховану на суму заборгованості у розмірі 448 745,80 грн.
Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 33 853,38 грн. пені за заявлений позивачем період нарахування пені виходячи з наступного.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п.9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина 6 ст. 232 ГК України надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.
Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст.261 ЦК України.
Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, ч.2 ст.260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відтак, частиною 6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу мало виконуватись відповідачем на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 договору), а отже початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.
Положенням п.9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки на прострочену суму заборгованості, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що суперечить вимогам ч.2 ст.260 ЦК України, ст.261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.
Як вже зазначено вище, згідно із п.4.1. договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Зі змісту вказаного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.
Проте в період, заявлений позивачем до стягнення пені (з 28.03.2012р. по 28.09.2012р.), не входить жоден місяць поставки природного газу, оскільки, виходячи з положень ч.6 ст.232 ГК України, початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у квітні 2011р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 11.05.2011р. та закінчується 11.11.2011р., в той час як датою початку періоду нарахування пені, заявленого позивачем, є 28.03.2012р.
Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про те, що розрахунок пені є вірним та обґрунтованим, колегія суддів вважає помилковим, а вимоги позивача про стягнення 33 853,38 грн. пені за заявлений позивачем період нарахування пені - такими, що задоволенню не підлягають, тому рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові про стягнення 33 853,38 грн. пені.
З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 22 400,17 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011р. по квітень 2012р. та 22 031,05 грн. 3% річних за період з 11.02.2011р. по 28.09.2012р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №06/10-2546БО-17 від 20.12.2010р.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого природного газу підтверджується матеріалами справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок майнових вимог в цій частині, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 22 400,17 грн. інфляційних втрат та 22 031,05 грн. 3% річних.
Доводи скаржника щодо неврахування позивачем індексів інфляції за період з травня 2012р. по серпень 2012р. обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки при зверненні до суду позивачем було заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат по квітень 2012р. включно, а тому у суду відсутні підстави для обрахунку інфляційних втрат поза межами періоду, за який позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, в силу ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.
Оскільки приписами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 853,38 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення 33 853,38 грн. пені. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 448 745,80 грн. основного боргу, 22 400,17 грн. інфляційних втрат та 22 031,05 грн. 3% річних рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №20/076-12 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №20/076-12 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені в сумі 33 853,38 грн.
В цій частині прийняти нове рішення, яким у стягненні з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені у сумі 33 853,38 грн. відмовити.
3. В частині стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, ідентифікаційний код 24879282) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 448 745 (чотириста сорок вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 22 031 (двадцять дві тисячі тридцять одну) грн. 05 коп. 3% річних, рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №20/076-12 залишити без змін.
4. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, ідентифікаційний код 24879282) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 9 863 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три ) грн. 54 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
5. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19А, ідентифікаційний код 24879282) 369 грн. (триста шістдесят дев'ять) грн. 91 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
7. Матеріали справи №20/076-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Коротун О.М.
Тищенко А.І.