04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-42/1230-2012-69/542-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
секретар: Комок І.А.
за участю представників:
від позивача: Мицько Р.М.;
від відповідача: Святюк С.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної
акціонерної компанії „Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.02.2013р.
у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної
акціонерної компанії „Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства „Київенерго"
про стягнення 129 419,25 грн.
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки природного газу №06/11/-1214БО-41 від 30.08.2011р. у загальному розмірі 129 419,25 грн. (з них: 122 344, 82 грн. - основний борг, 1 086,97 грн. - 3% річних, 367,03 грн. інфляційні втрати, 5 620,00 грн. - пеня), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються відповідно до особливого алгоритму розрахунків і регулюються державою. На думку відповідача, заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012р у справі №5011-42/1230-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р., позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 122 344,82 грн. основного боргу, 367,03 грн. інфляційних втрат, 1 086,97 грн. 3% річних, 5 620,43 грн. пені та 2 589,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012р. було скасовано вищевказані рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р., винесені у справі №5011-42/1230-2012, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 5 620,00 грн. пені, 367,03 грн. інфляційних втрат та 1 086,97 грн. 3% річних і в цій частині справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 у задоволенні позову про стягнення 5 620,00 грн. пені, 367,03 грн. інфляційних втрат, 1 086,97 грн. 3% річних було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 178, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 4-3, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2012р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.
В судовому засіданні 22.04.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 22.04.2013р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 22.04.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.05.2013р.
07.05.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд скаргу задовольнити.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення по справі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 20.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
30.08.2008р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір №06/11-1214БО-41 поставки природного газу заводу „Енергія" Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір).
За умовами Договору (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити покупцеві для ТЕЦ-5 Київенерго імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. Постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 27,317 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: серпень - 12,317 тис. куб. м.; вересень - 15,000 тис. куб. м. (том справи - 1, аркуші справи - 15-19).
Порядок здійснення оплати погоджений сторонами у розділі VI Договору, згідно з яким оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування газу територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: за серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення Договору; за вересень 2011 року - оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк поставки газу: з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. включно (п.5.1 Договору).
Згідно з п.7.1, 7.3.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 122 344,82 грн., однак відповідач не здійснив оплату газу в порядку та строки, передбачені Договором.
Внаслідок прострочення відповідача, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
За розрахунками позивача з відповідача підлягає стягненню 1 086,97 грн. 3% річних, 367,03 грн. інфляційних втрат та 5 620,00 грн. пені.
Як уже зазначалось вище, місцевому господарському суду було передано на новий розгляд позовні вимоги лише щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу, 3% річних та пені.
Господарським судом міста Києва було відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі з посиланням на наступні обставини:
- сторонами фактично була здійснена новація договору поставки природного газу у розумінні ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України в частині порядку та способу виконання зобов'язання, а отже, в результаті новації припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання;
- відповідач виконав зобов'язання по сплаті позивачу коштів за договором поставки природного газу в порядку та строки визначені умовами пункту 7 Договору № 312/517з-ГУ від 30.11.2012р.;
- заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки природного газу виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що підтверджується зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 „Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування" та фактом укладення договору №312/517з-ГУ від 30.11.2012р.;
- відсутність складу правопорушення позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на заборгованість, яка виникла внаслідок порушення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ, який використовувався для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України „Про теплопостачання", згідно зі ст. ст. 8, 20 якого державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
11.06.2012р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №517 „Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування", згідно з п.1 якої підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
30.11.2012р. між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" було укладено договір №312/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Договір №312/517з-ГУ від 30.11.2012р.). Предметом названого договору є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012р. "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (том справи - 2, аркуші справи - 33-36).
Відповідно до п.7 Договору №312/517з-ГУ від 30.11.2011р. відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 122 344,82 грн., у т.ч. ПДВ 2 035,53 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.08.2011р. №06/11-1214БО-41 у сумі 122 344,82 грн., у тому числі ПДВ 2 035,53 грн.
Згідно з п.11 (2) Договору №312/517з-ГУ від 30.11.2011р. з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. на рахунок відповідача надійшли бюджетні кошти в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, про що свідчить виписка з банківського рахунку відповідача за 30.11.2012р. (том справи - 2, аркуші справи - 28-32).
Вказані кошти були перераховані відповідачем на рахунок позивача, що останнім не заперечується та підтверджується платіжним дорученням №12860 від 30.11.2012р. (том справи - 2, аркуш справи - 37).
Укладання договору №312/517з-ГУ від 30.11.2012р. свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Таким чином, уклавши договір №312/517з-ГУ від 30.11.2011р., сторони у даній справі відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу №06/11-1214БО-41 від 30.08.2011р. новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 122 344,82 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.
Тобто, в результаті новації було припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відповідач виконав зобов'язання по сплаті коштів за договором поставки природного газу №06/11-1214БО-41 від 30.08.2011р. в порядку та строки, визначені в п.7 Договору №312/517з-ГУ від 30.11.2011р.
Окрім того, в ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Зібрані у справі докази свідчать про те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 „Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування", а також фактом укладення договору №312/517з-ГУ від 30.11.2012р.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-42/1230-2012-69/542-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.