04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" травня 2013 р. Справа№ 5011-4/16757-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників:
позивача: Дуду О.В. - пред. за дов. №08-03-29/495-12 від 28.11.2012;
відповідача: Пешков О.О. - пред. за дов. №9 від 02.01.2013.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р.
у справі № 5011-4/16757-2012 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 865,69 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. у справі №5011-4/16757-2012 позов задоволено повністю: підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" 2 865,69 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим відповідач не має заборгованості перед позивачем, але судом першої інстанції даний факт не враховано.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою від 13.04.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 15.05.2013.
В судове засідання 15.05.2013 представники сторін з'явилися.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 2 865,69 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив права позивача, не виплативши регресне відшкодування.
У відзиві на позов відповідач стверджує, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" заявою про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2012р. за вих. №1524/0/17-12 було заявлено зарахування зустрічних однорідних вимог Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та ПАТ "Страхова компанія "Нова" в односторонньому порядку на підставі зобов'язання сторін, згідно з заяви НАСК «Оранта» на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, подану в наслідок настання страхового випадку, який мав місце 06.10.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2008 року між Губайдулліною Марією Аркадіївною та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" укладений договір № 26-7/3-0152 добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО), предметом якого є страхування транспортного засобу "Hyundai Tucson", реєстраційний номер АА 1478 HP.
06.10.2011 року на вул. А. Ахматової, 14-А, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai Tucson", реєстраційний номер АА 1478 HP, під керуванням Губайдулліна Ігоря Расшитовича, та транспортного засобу "ЗАЗ-110206", реєстраційний номер АА 4734 ІН, під керуванням Гущина Миколи Володимировича.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2011 року у справі № 3-8799/11 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу "ЗАЗ-110206", реєстраційний номер АА 4734 ІН, Гущиним Миколою Володимировичем п. 15.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., тобто визнано винним у вчиненні правопорушення, яке передбачене ст. 124 КпАП України.
06.10.2011р. до HACK "OPAHTA" із заявою звернулася Губайдулліна Марія Аркадіївна з приводу виплати страхового відшкодування в зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно ю умов договору страхування № 26-7/3-0152 від 18.08.2008.
Позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі - 2 865,69 грн.
Цивільно-правова відповідальність Гущина Миколи Володимировича, як водія забезпеченого за договором ОСЦПВВНТЗ наземного транспортного засобу "ЗАЗ-110206", реєстраційний номер АА 4734 Ш, на момент скоєння вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "НОВА", поліс ОСЦПВ ВНТЗ № АА/3846809, франшиза дорівнює нулю.
27.02.2012 року HACK "OPAHTA", звернулася до СК "НОВА" із заявою вих. № 09-06-06/4870 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі - 2 865,69 грн.
Відповідачем не сплачено позивачу регресного відшкодування. Позивач, в свою чергу, звернувся до суду.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки позивачем доведено, що 27.02.2012 НАСК «Оранта», керуючись ст.ст. 993, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст.. 27 ЗУ «Про страхування», звернулася до СК «Нова» із заявою (вих.. №09-06-06/4870) на виплату страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 2 865,69 грн., з огляду на наступне:
Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України 2004 р. та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
HACK "OPAHTA" на підставі висновку Звіту № АА1478НР-19.10/1 про оцінку автомобіля Hyundai Tucson, держномер АА1478НР від 19.10.2011 року, рахунку-фактури ПрАТ "Алеко-Сервіс" них. № 1138 від 11.10.2011 року, на підставі страхового акту № СТО-11-19726/1 від 09.11.2011 року та розрахунку страхового відшкодування до нього, здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок, вказаний страхувальником в розмірі - 2 865,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 91594 від 22.12.2011.
Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Згідно п. 37.4. ст. 37 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки вина особи, яка керувала автомобілем "ЗАЗ-110206", реєстраційний номер АА 4734, встановлена у судовому порядку, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, а, оскільки, Цивільно-правова відповідальність Гущина М. В. застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "НОВА", поліс ОСЦПВ ВНТЗ № АА/3846809, до відповідача.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2 865,69 грн.
Відповідач стверджує в апеляційній скарзі, що звернувся до позивача в порядку ст. 601 ЦК України із Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 31.08.2012 №1524/0/17-12, яка надійшла позивачу 05.09.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГК України).
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.
Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК України.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. (див. в чинній редакції Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» №01-08/163 від 12.03.2009).
Як вбачається з матеріалі справи (а. с. 99), позивач в суді першої інстанції надав письмові заперечення на заяву відповідача щодо одностороннього зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на те, що на час її пред'явлення (31.08.2011) були неврегульованими розрахунки страхових відшкодувань за вказаними страховими випадками і, отже, зарахування вимог неможливе.
Відповідно до ст. ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що зарахування - це різновид способів виконання зобов'язань (Постанова ВГСУ від 23.08,06р. № 37/30-06).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зарахування вимог неможливе, оскільки заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, які вказані у листі від 31.08.2011 р., на час його пред'явлення були неврегульованими, тобто, по них не складені розрахунки страхових відшкодувань за вказаними страховими випадками та страхові акти, які б визначали дійсний розмір страхових відшкодувань (вирахування фізичного зносу, можливі попередні страхові випадки з даним транспортним засобом, франшиза і т. ін.) відповідно до укладених договорів ОЦВ.
Також, варто зазначити, що позивач своїми діями (поданням позовної заяви) заперечив проти здійснення такого зарахування.
Відповідачем до апеляційної скарги не додано доказів, що страхові справи, на які посилається скаржник в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2012 №1524/0/17-12, сформовані та врегульовані.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.
Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року є необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2012р. у справі №5011-4/16757-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-4/16757-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Ропій Л.М.
Рябуха В.І.