04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 910/1583/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
секретар: Комок І.А.
за участю представників:
від позивача: Чеботарьова І.Г.;
від відповідача: Лебедєв Ю.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного
акціонерного товариства "Київгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 19.02.2013р.
у справі №910/1583/13 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання
боржником грошового зобов'язання, ціна
позову 472 291,22 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі - відповідач) 472 291,22 грн., нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №14/2110/11 від 30.09.2011р., з яких: 118 723,04 грн. - інфляційні втрати, 72 327,08 грн. 3% річних, 281 241,10 грн. - пеня.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи наступне:
- позивачем було здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивач застосував індекс інфляції до загальної вартості поставленого газу за кожен місяць, а не до суми заборгованості, внаслідок чого розмір інфляційних втрат було безпідставно збільшено майже на 20 000,00 грн.;
- здійснюючи розрахунок пені, позивач не врахував законодавчо встановленого строку позовної давності, а також невірно визначив початок періоду нарахування пені, у зв'язку з чим розмір пені було безпідставно збільшено майже на 50 000,00 грн.;
- до спірних правовідносин не можна застосовувати ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки 3% річних та інфляційні втрати підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу;
- застосування до відповідача пені є неправомірним, оскільки вини відповідача у виникненні заборгованості немає.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 118 723,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 72 327,08 грн. 3% річних з простроченої суми, 208 807,57 грн. пені, 7 997,15 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- до спірних правовідносин не може застосовуватись відповідальність, передбачена в ст. 625 Цивільного кодексу України;
- судом не було враховано відсутність вини відповідача у простроченні виконання грошових зобов'язань перед позивачем;
- з урахуванням обставин справи, суд міг звільнити відповідача від сплати пені відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013р.
В судовому засіданні 15.04.2013р. представник позивача заявив усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви.
Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосила в судовому засіданні перерву до 20.05.2013р.
23.04.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 21 558,06 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:
- судом невірно визначено дату подання позову;
- відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, поза увагою суду залишилось те, що пеня нараховується безпосередньо за кожен день прострочення виконання зобов'язання;
- позовна давність підлягала застосуванню лише щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 10.01.2013р. по 22.01.2013р., тобто правові підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 21 558,06 грн. пені, нарахованої за період з 23.01.2013р. по 29.01.2013р. були відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2013р.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
В судовому засіданні 20.05.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 21 558,06 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги. Проти здоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити вказану скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 20.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
30.09.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2110/11 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору (том справи - 1, аркуші справи - 6-9).
В п.2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 44 070,0 тис. куб. м.
Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами визначений в розділі 6 Договору, згідно з яким (п.п.6.1, 6.2) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної сплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання відповідачем (покупцем) умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.11.1 Договору останній набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
30.09.2011р. та 30.12.2011р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, згідно з якими скориговано ціну та кількість газу, про що внесено відповідні зміни до п.п.2.1, 5.2, 5.4 Договору (том справи - 1, аркуші справи - 10-12).
На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року передав відповідачу природний газ, загальна вартість якого становила 71 655 858,99 грн. Відповідач оплатив поставлений газ, але з порушенням строків, передбачених п.6.1 Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прострочення відповідача, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 118 723,04 грн. інфляційних втрат, 72 327,08 грн. 3% річних та 281 241,10 грн. пені.
Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, зменшивши належну до стягнення з відповідача суму пені до 208 807,57 грн. Решта позовних вимог були задоволені в розмірі, заявленому позивачем до стягнення.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 71 655 858,99 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані позивачем і відповідачем (том справи - 1, аркуші справи - 13-17).
Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідками позивача (том справи - 1, аркуші справи - 18-20).
В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як уже зазначалось вище, відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання відповідачем (покупцем) умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 281 241,10 грн., нарахована за прострочення оплати природного газу, переданого відповідачу в грудні 2011р. - лютому 2012р.
Місцевий господарський суд задовольнив вказані вимоги позивача лише в частині стягнення 208 807,57 грн. пені за прострочення оплати вартості газу, поставленого у січні-лютому 2012 року. В частині стягнення 72 433,53 грн. пені за газ, поставлений у грудні 2011 року, судом було відмовлено з посиланням на те, що позивач звернувся з позовом 28.01.2013р., тобто з пропуском встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позов було надіслано на адресу Господарського суду міста Києва 23.01.2013р., а не 28.01.2013р., як зазначено в рішенні суду, про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява (том справи - 1, аркуш справи - 39).
Пеня є різновидом неустойки, яка нараховується за кожний день прострочення зобов'язання.
Позивачем дійсно було пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення з відповідача 50 875,47 грн. пені, нарахованої за прострочення відповідачем оплати вартості газу, поставленого у грудні 2011р., починаючи з 11.01.2013р. по 22.01.2013р. Однак, враховуючи дату звернення з позовом до суду, позивач має право на стягнення з відповідача 21 558,06 грн. пені, нарахованої за період з 23.01.2013р. по 30.01.2012р., але вказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.
Відносно посилання відповідача на те, що у нього відсутня заборгованість по основному боргу перед позивачем, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені відсутні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Передумовою для застосування неустойки (штрафу, пені) є прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідачем не заперечується факт порушення порядку і строків здійснення розрахунків з позивачем за поставлений у спірному періоді газ.
Відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених у договорі, передбачена як у чинному законодавстві, так і умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору.
В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, укладаючи Договір сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, застосування відповідальності за порушення умов Договору.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 230 365,63 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 118 723,04 грн. та 3% річних у сумі 72 327,08 грн.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Натомість обставини, наведені в апеляційній скарзі позивача, підтвердились, що в свою чергу свідчить про невірне застосування норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи в частині вимог про стягнення з відповідача пені.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 72 433,53 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 21 558,06 грн. пені. В іншій частині рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.
Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. №5515-VI. Станом на 01.01.2013р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн.
Враховуючи оспорюваний відповідачем розмір майнових вимог (399 857,69 грн.), за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 3 998,58 грн. Натомість з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №43324 від 25.02.2013р. та квитанції №6945.16.2 від 01.03.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 76-77) вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме у сумі 4 080,00 грн. Тобто, в даному випадку загальний розмір надмірно сплаченого судового збору становить 81,42 грн.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 81,42 грн.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. у справі №910/1583/13 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 118 723,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 72 327,08 грн. 3% річних з простроченої суми, 230 365,63 грн. пені, 8 428,51 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовити".
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
5. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.
6. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код 03346331) з Державного бюджету України 81,42 грн. (вісімдесят одну гривню 42 копійки) судового збору, надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №43324 від 25.02.2013р. та квитанцією №6945.16.2 від 01.03.2013р.
7. Матеріали справи №910/1583/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.