04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" травня 2013 р. Справа№ 5011-51/17508-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від позивача -Луценко С.О.,
від відповідача -Ковальчук-Відьмук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Пак» від 12.03.2013 № 57/5
на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013
у справі № 5011-51/17508-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алтрейд», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Пак», м. Київ
про стягнення 229 236грн.51коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2013 (суддя Гулевець А.Б.) частково задоволено позов ТОВ "Алтрейд" та стягнуто з ТОВ "Елко Пак" 175575грн.82коп. заборгованості за отриманий від позивача товар (алюмінієву фольгу) згідно договору №29Д від 01.11.2010 та поза договірно (за видатковими накладними по усній домовленості сторін), 1898грн.03коп. - 3 % річних та 3750грн.13коп. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15272грн.93коп. заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості після порушення провадження у справі. Судом відмовлено в стягненні з відповідача суми пені, враховуючи відсутність між сторонами письмового правочину щодо її стягнення, так як стягувана сума заборгованості виникла не на підставі договору, а на підставі видаткових накладних на поставку товару.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив його скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт стверджує про виконання зобов'язання за договором поставки №29Д від 01.11.2010, а щодо отриманого товару по видатковим накладним не наступив строк платежу так як позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
В письмових поясненнях представник позивача вказав на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність поданої скарги.
Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
01.11.2010 між ТОВ "Алтрейд" та ТОВ "Елко Пак" укладено договір поставки товару № 29Д, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти і оплатити товар (алюмінієву фольгу), асортимент, кількість, ціна, вартість та строки поставки якого визначається в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору його загальна сума складається із сум вартості отриманих відповідачем партій товару, вказаних в накладних, які є невід'ємними частинами договору. Ціна за одиницю та порядок розрахунків вказуються в специфікаціях до договору.
Як вбачається зі специфікацій № 1 від 01.11.2010 р. на суму 711960грн. та № 2 від 23.02.2011 на суму 741960грн. строк поставки товару визначено 44-48 неділя 2010 року та 09-14 неділя 2011 року відповідно та встановлено, що оплата товару здійснюється потягом 30 календарних днів з дати передачі товару, згідно ціни та загальної вартості товару, визначених в товарних накладних.
Вищевказані специфікації підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками та є невід'ємними частинами договору № 29Д від 01.11.2010.
Отже, згідно наведених специфікацій, ціна договору № 29Д від 01.11.2010 загалом становить 1453920грн.
Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 224 193грн.66коп., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідач розрахувався за отриманий товар в сумі 3048617грн.84коп.
Отже, обсяг та вартість фактично поставленого товару перевищує узгоджені сторонами у договорі № 29Д від 01.11.2010. Проте, товар прийнято уповноваженим представником відповідача, що останнім не заперечується.
Виходячи із визначеної сторонами ціни договору, що становить 1453920грн. та фактично прийнятого відповідачем товару на суму 224193грн.66коп., а також зважаючи на пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні суду першої інстанції 25.02.2013, поставка товару на суму 1770273грн.66коп. здійснювалась за межами договору № 29Д від 01.11.2010 та, відповідно, не врегульована ним.
Враховуючи те, що відповідач в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, відповіді на вимогу позивача про здійснення повного розрахунку не надав, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 190848грн.75коп. заборгованості, 36489горн.73коп. пені та 1898грн.03коп. - 3 % річних.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні є достатнім доказом факту передачі позивачем та отримання відповідачем товару. Вказані накладні підписані уповноваженою особою відповідача. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, сам відповідач не заперечує проти отримання товару від позивача та погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості та отримання товару як по обумовленим договором специфікаціям так і поза ними. Заперечення останнього зводяться до того, що зобов'язання за договором поставки №29Д від 01.11.2010 виконано, а щодо отриманого товару по видатковим накладним не наступив строк платежу так як позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. Проте, вказані заперечення останнього спростовуються наявною в матеріалах справи вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар (т. 1, а.с. 149). В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було додатково подано вказану вимогу та докази її надіслання відповідачу, а також її отримання відповідачем.
Враховуючи викладене відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.
За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 175575грн.82коп. основного боргу. При цьому судом припинено провадження у справі щодо стягнення з відповідача 15272грн.93коп. заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості після порушення провадження у справі.
Вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача, згідно вимог ст. 625 ЦК України, 1898грн.03коп. - 3 % річних за період з 23.11.2011 по 23.11.2012 за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі №5011-51/17508-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Пак» - без задоволення.
2. Справу №5011-51/17508-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Зеленін В.О.
Мальченко А.О.