27 травня 2013 року справа № 919/366/13
За позовом Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
(01001, м. Київ, вул. Хмельницього, 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»
(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кВ. 3,ідентифікаційний код 32294088)
про стягнення 69708,18 грн.
Суддя О.С. Погребняк
Представники:
Позивач (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") - не з'явився;
Відповідач (ТОВ "СГС Плюс") - Магарра Н.М., довіреність № 17 від 02.04.2013.
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» про стягнення 69708,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Договору №0114/12-ПР від 30.09.2011 про закупівлю природного газу в частині своєчасної та належної оплати отриманого газу.
Ухвалою від 26.03.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.
У ході розгляду справи відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким зазначив про часткове непогодження з вимогами, викладеними у позовній заяві, а саме зазначив про невірний розрахунок позивачем інфляційних витрат, просив суд відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення суми інфляційних витрат, а також просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1,00 грн у зв'язку з відсутністю вини відповідача в неповному виконанні грошових зобов'язань.
У судове засідання 27.05.2013 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини нез'явлення не сповістив.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2013 у частині позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
23.01.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (покупець) був укладений договір №0114/12 про закупівлю природного газу (надалі - Договір, арк.с. 8-12), за змістом якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 Договору..
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 природний газ в обсязі до 29930 тис. куб.м.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3509,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 0%.
Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3884,78 грн. (ПДВ - 61,12 грн), всього з ПДВ 3945,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 118100787,00 грн. (з ПДВ).
Сторони домовилися, що ціна за 1000,00 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноважених державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.
Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.
- Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 4.3 Договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором, продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Звірення розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформлюється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору термін поставки газу - 3 01.01.2012 по 31.12.2012 включно.
За змістом п. 6.1 Договору, покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки.
Відповідно до п. 6.4 Договору продавець має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.
Згідно з п. 7.1-7.3. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором. У разі порушення покупцем умов п. 4.1 Договору покупець зобов'язується окрім сум заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно з п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому віданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
23.01.2012 між сторонами був укладений Додаток 1 до Договору про закупівлю природного газу №0114/12 ПР, у якому зазначені умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, а саме.
Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку, яку продавець до 25 числа місяця, що передує звітному, надає оператору єдиної газотранспортної системи України для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (заявка). Плановий обсяг вважається підтвердженим продавцем з моменту включення заявки до планового розподілу газу оператора ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.
Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пунктів приймання-передачі газу (п. 5.2 Договору) з урахуванням п. 1.5.1 Додатку.
Приймання передача газу поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.
Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу (п. 21, 2.2 Додатку).
Згідно з Додатковою угодою №1 від 27.06.2012 до договору про закупівлю природного газу від 23.01.2012 №0114/12-ПР (арк.с. 16-17), сторони домовилися викласти п. 1.2 Договору в такій редакції: «Продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 природний газ в обсязі до 5014,00 куб.м».
З 01.07.2012 п. 3.1 Договору викладений в такій редакції: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3509,00 без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн, а з ПДВ - 366,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн, з ПДВ - 4661,74 грн.
Ціна договору складається з сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї угоди становить 19478286,92 грн, а разом з ПДВ - 19784742,60 грн.
У виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня 2012 року - квітня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19786368,31 грн., обсягом 5014,412 тис.куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2012 (за січень 2012 року), від 29.02.2012 (за лютий 2012 року), від 31.03.2012 (за березень 2012 року), від 30.04.2012 (за квітень 2012 року) (арк.с. 18-21).
Однак, відповідач порушував умови оплати за договору, невчасно проводив розрахунки за отриманий газ.
Порушення умов договору в частині своєчасної та повної оплати за отриманий газ і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми пені за прострочення проведення розрахунків, штрафу в розмірі 7%, а також 3% річних та інфляційних витрат.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару (природного газу), тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору).
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення строку здійснення розрахунків за поставки газу, а саме несвоєчасно вносив повну оплату за отриманий газ, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач надав докази порушення умов договору відповідачем, яке виразилося в несвоєчасній оплаті отриманого газу (арк.с 26).
Враховуючи порушення умов договору відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 29439,74 грн. згідно з розрахунком (арк.с. 22-23).
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення оплати за отриманий газ, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає умовам договору, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 29439,74 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу за порушення виконання обов'язків у розмірі 7 відсотків від простроченого платежу, а саме 33695,78 грн. відповідно до представленого розрахунку (арк.с. 22-23).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, а саме, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналогічна позиція викладена у поставної Верховного суду України від 09.04.2012 по справі №20/246-08.
Пунктом 7.3 Договору передбачений обов'язок покупця за прострочення оплати понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Враховуючи вищенаведене, вивчивши розрахунки позивача та визнав їх обґрунтованими, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 33695,78 грн - такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно того, що відповідач вважає розмір нарахованих штрафних санкцій, а саме пені - 29439,74 грн та 7% штрафу в розмірі 33695,78 грн, таким, що не відповідає негативним наслідкам порушеного зобов'язання та просить зменшити судом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. З ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, суд вважає, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Крим того винятковість таких обставин повинна бути доведена з урахуванням положень статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України - належними та достатніми доказами.
Відповідачем в судовому засіданні не було представлено суду належних та достатних доказів, які б вказували на наявність таких виняткових обставин.
Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення. З аналізу наведених правових статей вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначена стаття передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:
- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;
- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У літературі зазначається, що такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.
У частині 2 зазначеної статті передбачено ще одну підставу для зменшення відповідальності: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд, з урахуванням інтересів боржника, може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У цій нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участі у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання боржником не потягло за собою відшкодування збитків кредитора перед цією третьою особою, то боржник сплачує, відповідно, менші збитки кредиторові; крім того, він може клопотати перед судом про зменшення штрафних санкцій.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 3.17.4. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Так, відповідач зазначає, що у зв'язку із несвоєчасним та неповним відшкодуванням з місцевого бюджету різници між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, він має заборгованість перед позивачем.
Однак зазначені доводи не можуть бути прийняти до уваги суду як докази наявності саме виняткових обствин, з огляду на таке.
В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Санкції за прострочу виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 ГК України.
При цьому, частина перша статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також несвоєчасне фінансування не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Отже, відсутність вини відповідача у виникненні боргу перед позивачем у зв'язку зі значними боргами населення, юридичних осіб та держави перед відповідачем, не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені та штрафу.
Зазначеної позиції дотримався Вищий господарський суду України у постанові від 23.02.2010 №37/134-09.
Суд також приймає до уваги, що позивач - "Нафтогаз України", є Національною акціонерною компанією, статутною метою діяльності якої є, в тому числі, підвищення рівня енергетичної безпеки держави.
«СГС Плюс» - Товариство з обмеженою відповідальністю, приватної форми власності, метою діяльності якого, згідно із Статутом, є здійснення підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи із профілю діяльності сторін у даній справі, слід зауважити, що позивач, для реалізації статутних цілей діяльності, вправі розраховувати на своєчасне отримання плати та поставлений газ, а відповідач, будучи суб'єктом господарювання, несе ризик, в тому числі, ризик несвоєчасного або неповного відшкодування з місцевого бюджету різници між затвердженим міською радою розміром тарифу і економічно обґрунтованими витратами на виробництво теплової енергії.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та пені в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 338,41 грн. та 3% річних у сумі 6234,25 грн. (арк.с. 22-23).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.
Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.
Також, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Позивачем нараховані інфляційні витрати за зобов'язаннями у період з 16.02.2012 по 15.04.2013 у розмірі 95,68 грн. та у період з 16.04.2013 по 15.01.2013 у розмір 242,74 (а..с. 23).
Вивчивши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що при нарахуваннв інфляційних витрат за зобов'язаннями квітня 2012 р. позивач не врахував наявність дефляції за період розрахунку (періоди, в яких індекс інфляції менше одиниці).
З огляду на означене, сума інфляційних нарахувань, на стягнення якої з відповідача позивач має право становить 95,68 грн. (за зобов'язаннями лютого 2012 року). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині 242,74 грн. вимоги щодо стягнення інфляційних відхиляються як необґрунтовані.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 6234,25 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 69465,45 грн., з яких: 29439,74 грн. - пеня, 33695,78 грн. - штраф, 95,68 грн. - інфляційні витрати та 6234,25 грн. - 3% річних.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кВ. 3, ідентифікаційний код 32294088) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Хмельницього, 6, ідентифікаційний код 20077720) 69465,45 грн., з яких: 29439,74 грн. - пеня, 33695,78 грн. - штраф, 95,68 грн. - інфляційні витрати та 6234,25 грн. - 3% річних., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1714,48 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 27.05.2013
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 27.05.2013