04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" травня 2013 р. Справа№ 17/5026/1788/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Авдеєва П.В.
Куксова В.В.
при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради, м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 (суддя - Боровик С.С.)
за позовом Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради
до фізичної особи-підприємця Дишлевої Майї Олександрівни
про стягнення 274 206,60 грн.,
Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Дишлевої Майї Олександрівни 274 206,60 грн. заборгованості, з яких: 264 820,00 грн. основної заборгованості, 9 386,60 грн. пені.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Дишлевої Майї Олександрівни:
- на користь Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради 264 820,00 грн. заборгованості та 1 044,63 грн. пені;
- в дохід державного бюджету через ДПІ у м. Черкасах 5 317,30 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не вірно здійснено перерахунок пені, оскільки не застосовано ст. 129 Податкового кодексу України.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 17/5026/1788/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
08.04.2013 року апеляційна скарга Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року передано апеляційну скаргу Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року у справі № 17/5026/1788/2012 для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 17/5026/1788/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 відновлено строк на подання апеляційної скарги Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 21.05.2013 року.
19.04.2013 року від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Фізичною особою-підприємцем Дишлевою Майєю Олександрівною на підставі ст. 96 ГПК України не подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні апеляційного суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, договорі оренди та апеляційній скарзі, а саме: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 95, кв. 100, яка є адресою місцезнаходження відповідача.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі по адресі зазначеній у позовній заяві (а.с. 28).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи в апеляційному суді та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 - залишається без змін, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відносини, пов'язані з землею, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).
Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова серед іншого вирішує за дорученням відповідних рад питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку та вирішує відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 21.12.2006 року № 2-362 (а.с. 8) надано приватному підприємцю Дишлевій Майї Олександрівні земельну ділянку площею 8130 м2 по вул. Ярославській, буд.2 в м. Черкасах в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування та подальшу експлуатацію громадсько-торгівельного центру за рахунок земель Черкаської міської ради.
16.02.2007 року Черкаська міська рада, як орендодавець, і фізична особа-підприємець Дишлева Майя Олександрівна, як орендар, уклали договір оренди землі і підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з якими орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 21.12.2006 року № 2-362 надав орендарю, а останній прийняв в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 8130 кв.м. по вул. Ярославській, буд. 2 під розташування та подальшу експлуатацію громадсько-торгівельного центру (а.с. 10-13).
21.02.2007 року договір оренди землі від 16.02.2007 року був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040777500015.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2007 року № 97-гр.-2007 становить: землі, що зайняті поточним будівництвом - 452 516,00 грн..; землі комерційного використання - 2 262 416,00 грн. (п. 5 договору).
Пунктом 9. договору передбачено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою, встановлюється:
- на період нормативного терміну будівництва 31 календарний місяць з дати набуття чинності договору, згідно довідки ТОВ «Черкасархпроект» від 12.02.2007 року № 22, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію у розмірі 1% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення цього договору становить 4 525 грн.;
- за землі комерційного використання у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання цього договору становить - 67 872 грн.
Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).
Як вбачається з п. 11 договору орендна плата за землю вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним, а відповідно до ч. 2 п. 13 договору передбачено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
31.08.2010 року між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору (а.с. 18), якою пункт 9 договору виклали в наступній редакції: «Річна орендна плата за користування земельною ділянкою по вул. Ярославській, буд. 2 встановлюється:
- у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 17 025 грн.: землі, що зайняті поточним будівництвом на нормативний термін будівництва (до 31 грудня 2010 року), але не пізніше введення в експлуатацію;
- у розмірі 7% від її нормативної грошової оцінки, що становить 198 615,00 грн.: землі, для комерційного використання;
- у розмірі 8% від її нормативної грошової оцінки, що становить 226 989,00 грн.: землі комерційного використання, в разі торгівлі лікеро-горілчаними та/або тютюновими виробами;
- у розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки, що становить 340 483,00 грн.: землі комерційного використання, в разі, якщо на земельній ділянці (або її частині) розміщені ігрові автомати.
Таким чином, у разі використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства або умов договору оренди землі, орендна плата становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період часу з моменту вчинення порушення або його виявлення (якщо момент вчинення встановити неможливо) і до моменту його усунення).
Зазначені зміни 17.09.2010 року були зареєстровані у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 041080200143.
Як вбачається з 21.02.2007 року по 04.06.2007 року нарахування відповідачу орендної плати здійснювалося виходячи з одного відсотка від нормативної грошової оцінки землі, тобто, у розмірі 377,08 грн. щомісячно.
З 04.06.2007 року виходячи з двох відсотків від вартості земельної ділянки, тобто у розмірі 754,19 грн. щомісячно, а з 01.01.2011 року у зв'язку з закінченням терміну будівництва, зміною грошової оцінки землі та щорічною індексацією грошової оцінки землі розмір орендної плати становить 16 551,25 грн. у місяць (коефіцієнт індексації - 1,0).
Однак, в порушення умов договору відповідачем з 01.06.2011 року по 30.09.20112 року оплата орендної плати за земельну ділянку не здійснювалась, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 264 820,00 грн.
Рішенням Черкаської міської ради від 08.12.2011 року № 3-396 уповноважено департамент бюджетної політики Черкаської міської ради звертатися до судових органів з позовними заявами про стягнення заборгованості за договорами оренди землі, договорами (угодами) про відшкодування збитків (неодержання доходу), договорами (угодами) про оплату за користування частиною прибудинкової території, договорами оренди нежитлових приміщень комунальної власності, договорами пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою та за іншими договорами, у яких стороною договору виступає Черкаська міська рада, а кошти зараховуються до міського бюджету міста Черкаси (а.с. 9).
У зв'язку з зазначеним, 25.11.2012 року між Черкаською міською радою та Департаментом бюджетної політики Черкаської міської ради укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 20), згідно з яким Черкаська міська рада (первісний кредитор) передала належне йому право вимоги до приватного підприємця Дишлевої Майї Олександрівни за договором оренди земельної ділянки від 16.02.2007 року Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради (новий кредитор).
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору новий кредитор займає місце первісного кредитора в праві вимоги виконання боржником своїх грошових зобов'язань, що виникли з Основного договору, в тому числі шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.
У зв'язку з чим, Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Дишлевої Майї Олександрівни 274 206,60 грн. заборгованості, з яких: 264 820,00 грн. основної заборгованості, 9 386,60 грн. пені.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки, як було зазначено вище відповідачем не виконано умови договору в частині оплати орендної плати земельної ділянки, то судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення заборгованості у сумі 264 820,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 386,60 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 14 договору за несвоєчасне внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом частково обґрунтованими та задовольняються у розмірі 1 044,63 грн. відповідно до розрахунку здійсненого першою інстанцією та перевіреного колегією суддів апеляційного суду.
Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не вірно здійснено перерахунок пені, оскільки не застосовано ст. 129 Податкового кодексу України, то вони колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.
Відповідно п. 4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1, а саме: пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Отже, як вбачається з вказаної норми, 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України нараховується саме на суму податкового боргу, в той момент як предметом спору є стягнення орендної плати, таким чином до вказаних відносин застосовується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а не Податковий кодекс України.
Інші доводи скаржника внаслідок їх необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року у справі № 17/5026/1788/2012 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради, м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2013 року по справі № 17/5026/1788/2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/5026/1788/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Яковлєв М.Л.
Судді Авдеєв П.В.
Куксов В.В.