04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-1/19096-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача:Дзюба І.М., довіреність № 13/753 від 08.04.2013;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»
на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013
у справі № 5011-1/19096-2012 (суддя: Мельник В.І.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 6049,49 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 6049,49 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 5011-1/19096-2012 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 4320 грн. 91 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1221 грн. 55 коп. - судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 5011-1/19096-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 № 5011-1/19096-2012 у справі № 5011-1/19096-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-1/19096-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 20.05.2013 об 11:30.
23.04.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.
20.05.2013 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
20.05.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 5011-1/19096-2012 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
10.09.2007р. між ТдВ "СК "Кредо" та Корж Є.В. як страхувальником, було укладено договір страхування DN81AR03110017, який в подальшому було пролонговано, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "ГАЗ31105", державний номерний знак АІ 8028 АК.
31.03.2011 в м. Києві на вул. Волинська сталася ДТП за участю транспортного засобу "ГАЗ31105", державний номерний знак АІ 8028 АК, під керуванням Корж Є.В., та транспортного засобу "МЕН 19.343", державний номерний знак АХ 6498 АМ, що належить Предєїній Л.О., під керуванням Турлучова О.Б., який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "СК "Провідна".
Згідно постанови Солом'янського районного суду м.Києва № 3-3989/11 від 18.04.2011р., встановлено вину гр. Турлучова О.Б. у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту № 1390 від 14.04.2011р. про визначення матеріальної шкоди, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу "ГАЗ31105", державний номерний знак АІ 8028 АК, внаслідок ДТП склав 6385,09 грн., проте позивачем було виплачено 6069,49 грн. згідно меморіального ордеру № 27 від 26.04.2011р.
В полісі № ВВ/7398210, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 50 000,00 грн., а франшизу встановлено у розмірі 1000,00 грн.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 1000,00 грн.
Таким чином, заявлена позивачем сума зменшується на суму франшизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив дану суму виплати в розмірі 6069,49 грн. згідно меморіального ордеру № 27 від 26.04.2011р., проте відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про встановлення розміру матеріальної шкоди № 1390 від 14.04.2011р., згідно якого власнику ТЗ "ГАЗ31105", державний номерний знак АІ 8028 АК завдано збитків на суму 6385, 09 грн., що без ПДВ становить 5320,91 грн., про що також вказано у зазначеному звіті. Згідно чинного законодавства України, страхувальник виплачує збитки на підставі оціненої шкоди.
Згідно матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив суму страхового відшкодування на рахунок безпосередньо страхувальника (в рахунок зарахування кредитної заборгованості - згідно платіжного доручення № 526 від 22.04.2011р.), який не є платником ПДВ (доказів цього позивач суду не надав), про що також свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер № 27 від 26.04.2011р., в якому зазначено, що одержувачем коштів є Корж Є.В. (страхувальник), тобто позивач здійснив перерахунок коштів особисто страхувальнику, а не на технічну станцію, яка є платником податку на додану вартість.
Так, відповідно до узагальнення судової практики Верховним судом України щодо питань, які виникають з договорів страхування зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.
З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було враховано зазначене вище, а тому пришов до обґрунтованого висновку про відмову в частині стягнення 748,58 грн. податку на додану вартість, оскільки в даному випадку до виплати заявлена сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ), так-як позивачем надано докази перерахування страхового відшкодування не станції технічного обслуговування а безпосередньо постраждалій особі, яка не є платником ПДВ, а доказів того, що ремонт автомобіля було здійснено, взагалі суду не було надано.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції частково.
Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 5011-1/19096-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 5011-1/19096-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-1/19096-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Шевченко Е.О.