04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-11/16205-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 10.04.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року (повний текст підписано 21.01.2013 року)
у справі № 5011-11/16205-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом приватного підприємства «Артек-Союз»
до Міністерства оборони України
про стягнення 4 063 191,19 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року у справі № 5011-11/16205-2012 позов задоволено повнстю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь приватного підприємства «Артек-Союз» суму заборгованості у розмірі 2 854 057,60 грн. та судовий збір у розмірі 57 081,15 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі № 5011-11/16205-2012 було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Приватним підприємством «Артек-Союз» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року у справі № 5011-11/1205-2012 відмовити, рішення залишити без змін.
Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та представник відповідача були присутніми в судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі і просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні, в якому надав свої пояснення і заперечив проти доводів, які викладені заступником прокурора в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - без задоволення.
20.03.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке розглянуто колегією суддів апеляційного господарського суду та відхилено за безпідставністю та недоведеністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того колегія суддів зазначає, що експертиза призначається у випадку необхідності спеціальних знань для встановлення фактів (обставин). Наявні матеріали справи містять достатньо письмових доказів для вирішення спору у даній справі, а тому немає необхідності у призначенні судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом травня 2007 - квітня 2012 року між Міністерством оборони України (замовник) та приватним підприємством «Артек-Союз» (виконавець) було укладено наступні договори про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин: договір № 251/4/2/07/15 від 03.05.2007 року; договір № 246/2/07/25 від 05.11.2007 року; договір №271/2/08/4 від 05.12.2008 року; договір №271/2/08/10 від 25.12.2008 року; договір №271/2/09/1 від 02.09.2009 року; №286/2/10/3 від 16.12.2010 року; договір №286/2/8/11/1 від 15.01.2011 року; договір №286/2/8/11/9 від 01.06.2011 року; договір №286/2/8/11/15 від 30.06.2011 року; договір № 286/2/12/6 від 01.03.2012 року; договір №2862/12/9 від 26.04.2012 року (далі - договори).
За умовами вказаних договорів виконавець зобов'язався надавати послуги з харчування особового складу визначених у них військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства, а замовник зобов'язався приймати послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами, згідно з умовами договорів.
Також положеннями договорів передбачено, що для організації надання послуг в стаціонарних та польових умовах представники замовника забезпечують виконавця за його погодженням своїм майном. Майно надається безоплатно у робочому стані для користування протягом встановленого строку відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України. При цьому, виконавець зобов'язаний прийняти об'єкти та майно військових частин, яке на період передачі не втрачає статусу військового, та використовувати його особисто за прямим функціональним та цільовим призначенням відповідно до мети користування протягом терміну дії відповідних договорів.
На виконання умов зазначених вище договорів та задля приведення переданого майна у відповідність до вимог гігієнічних та санітарних норм та можливості його використання за цільовим і функціональним призначенням, з урахуванням дефектних актів, посвідчених виконавцем та представниками замовника, позивач здійснив ремонт обладнання та приміщень майна відповідача, зокрема, проведені ремонтно-будівельні роботи протягом 2009 - 2012 років по солдатським їдальням: в/ч А4489, в/ч А1100, в/ч А2272, в/ч А2234, Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону, в/ч А4489Ф, в/ч А0235, в/ч А4416, в/ч А0156 Кіровське, в/ч А4515, в/ч А4515, в/ч А3009, в/ч А4519, СХО УВКР СБУ, в/ч А4489Ф, в/ч А4519, в/ч А0879, в/ч А4591, в/ч АВМС, в/ч А4408, АВМС, в/ч А1656 КП, в/ч А1656, в/ч А0801, в/ч А0669, в/ч А4408, в/ч А1051, в/ч А1370, в/ч А1100, в/ч А0666, в/ч А1620 Г, в/ч А1785, в/ч А3955, ВИОНПУ, в/ч А2238, в/ч А2171, в/ч А2171, в/ч А1319, в/ч А2571, в/ч А2613, в/ч А0749, в/ч А1559, в/ч А1836, в/ч А1088, в/ч А3767, в/ч А4465, в/ч А0831, в/ч А1604, в/ч А2488, в/ч А2428, в/ч А1890, в/ч А2183, в/ч А1594, в/ч А2899, в/ч А34763, в/ч А0224, в/ч А2734, в/ч А1795, в/ч А1088, в/ч А4489, в/ч А0235, в/ч А4368, Академії Військо-Морський Сил, Військового інституту Одеського Національного політехнічного університету, Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.
За результатами проведення ремонтно-будівельних робіт складені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, які підписані та скріплені печатками приватного підприємства «Артек-Союз» та представниками замовника на місцях. Загальна вартість виконаних підрядних робіт згідно актів приймання виконаних підрядних робіт складає 2 854 057,60 грн.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що він відповідно до умов договору прийняв майно та здійснив його капітальний ремонт, натомість відповідач не сплатив позивачу вартість капітального ремонту.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 854 057,60 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник прокурора зазначив, що судом першої інстанції не дано належної оцінки умовам договорів, не з'ясовані обставини справи щодо обов'язку відповідача здійснювати відшкодування вартості капітального ремонту майна.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача щодо стягнення коштів за проведений капітальний ремонт та за поставлені меблі, які відповідач відмовляється сплачувати у зв'язку з недостатнім фінансуванням та недосконалістю чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у дефектних актах сторонами було встановлено, що майно передане в користування позивачу не відповідає вимогам Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» та інших законодавчих актів, які регулюють питання у цій сфері та визначені умовами договорів (п. 2.2, п. 2.3 договорів).
Таким чином, відповідач в порушення умов договорів, передав приміщення, які не могли бути використані за його цільовим та функціональним призначенням, а саме надання послуг з харчування військовослужбовцям у відповідності до вимог гігієнічних та санітарних норм визначених спірними договорами, а тому для належного виконання своїх договірних зобов'язань про надання послу з харчування, на умовах, які було узгоджені між сторонами, позивач здійснив ремонт переданих йому приміщень військових частин.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем проведено відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, зокрема, відновлено зовнішні та внутрішні конструкції будівлі, прокладено трубопроводи водопостачання та каналізації, прокладено новий електричний кабель, прокладено нові електричні мережі, тощо. Вказані ремонтно-будівельні роботи, відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401 від 30.04.2003 року «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» відносяться до капітального ремонту.
Отже, позивачем здійснено не поточний ремонт в межах амортизаційних відрахувань, а капітальний, без проведення якого було б не можливо надавати якісні послуги з харчування особового складу.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з умов договорів № 251/4/2/07/15 від 03.05.2007 року, №246/2/07/25 від 05.11.2007 року, №271/2/08/4 від 05.12.2008 року, №271/2/08/10 від 25.12.2008 року, №271/2/09/1 від 02.09.2009 року, №286/2/10/3 від 16.12.2010 року, № 286/2/8/11/1 від 15.01.2011 року, №286/2/8/11/9 від 01.06.2011 року, № 286/2/8/11/15 від 30.06.2011 року, №286/2/12/6 від 01.03.2012 року, № 2862/12/9 від 26.04.2012 року, вбачається, що вказані договори за своєю правовою природою належать до змішаних договорів, оскільки містять елементи різних договорів, зокрема договору позички, договору про надання послуг та договору найму (оренди).
Положеннями ст. 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Крім цього, в силу ч. 2 ст. 628 ЦК України до правовідносин сторін за спірними договорами у відповідних частинах застосовуються норми глав 60, 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до умов договорів, що були укладені між сторонами, передачу майна позивачу здійснено з посиланням на норми права встановлені главою 60 ЦК України, якою не врегульований механізм реалізації права щодо відшкодування користувачу коштів за здійснення поліпшення майна, яке передано позичкодавцем в позичку.
Згідно зі ст. 8 ЦК, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, судова колегія вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування положення ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, підписані та скріплені печаткою дефектні акти та акти приймання виконаних робіт зі сторони представників замовника, які діють на місцях на підставі довіреності Міністерства оборони України, свідчать про надання згоди Міністерством оборони України на проведення капітального ремонту нерухомого військового майна, без якого неможливо надання якісних послуг по зазначеним вище договорам про закупівлю послуг з харчування особового складу.
Враховуючи той факт, що платником за спірними договорами про закупівлю послуг з харчування особового складу є Міністерство оборони України, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 854 257,60 грн. підлягають задоволенню.
Аналогічні правовідносини, що склались між сторонами, були предметом дослідження у справі № 6/193-45/132. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 року позовні вимоги приватного підприємства «Артек-Союз» в частині стягнення основного боргу задоволено. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2010 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 17.01.2013 року.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи заступника прокурора законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року у справі №5011-11/16205-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року у справі №5011-11/16205-2012 залишити без змін.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) в дохід Державного бюджету України 28 540,57 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №5011/16205-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Лобань О.І.
Федорчук Р.В.