ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/27
02.03.09
За позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Дабл ю Джей -Агро»
до Товариства з обмеженої відповідальністю «Зерноторгівельна компанія»
про стягнення 4025720,38 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Меланчук В. О., Мельник І. В.
Від відповідача: Слюзар Т. І., Фастовець В. В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей -Агро»(позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія»(відповідач) про стягнення 4 025 720,38 грн. Позивач також просить покласти судові витрати на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. у справі № 39/3322 за заявою ТОВ «Зерноторгівельна компанія»вжито запобіжні заходи шляхом витребування оригіналів документів та накладення арешту на майно та грошові кошти позивача та Відкритого акціонерного товариства «Азовське хлібоприймальне підприємство». Ухвалами Господарського суду м. Києва від 25.01.2006 р. та від 13.12.2006 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 заходи до забезпечення позову скасовані, а рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2008 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Зерноторгівельна компанія»відмовлено. Згідно ст. 43-10 Господарського процесуального кодексу України у випадку набрання законної сили рішенням щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжні заходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів. Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, та неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані вжиттям запобіжних заходів, а саме: витрати за зберігання арештованого майна, а саме сої; збитки від реалізації сої за ціною нижче ціни її придбання через погіршення якості в результаті довгострокового зберігання; неодержаний прибуток у зв'язку з невиконанням контракту № К119/069-05 від 04.02.2005 року; витрати за договором № 38/ЮП про надання юридичних послуг ВІД 23.06.2005 р.; суми державного мита за подачу апеляційної та касаційної скарг на судові рішення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.08 р. порушено провадження у справі № 39/27, розгляд справи призначено на 19.01.09 р.
16.01. 2009 року позивач через канцелярію Господарського суду м. Києва надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 43-3 ГПК України після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову, що також підтверджується відповідними ухвалами Господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. у справі № 39/3322, від 25.01.2006 р. та Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р., а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708, а відшкодування шкоди, завданої вжиттям заходів до забезпечення позову, ГПК України не передбачає. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 р. N 01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів»наявність та розмір шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів, потребує доказування за загальними правилами, визначеними розділом V ГПК. За таких обставин, відповідач вважає, що позивач не надав жодних доказів наявності шкоди, завданої майну останнього протягом дії заходів до забезпечення позову як запобіжних заходів, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні, призначеному на 19.01.2009 року, оголошено перерву до 02.02.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
30.01.2009 року позивач через канцелярію Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення, в яких зазначив, що арешт на майно позивача накладено Господарським суду м. Києва як запобіжні заходи, а отже позивач має право на відшкодування шкоди, завданої накладенням арешту на майно, а датою виникнення права для відшкодування шкоди є дата винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів, тобто 09.02.2005 р. Крім того, позивач уточнив, що шкодою, завданою йому вжиттям запобіжних заходів, є витрати на зберігання сої протягом терміну дії арешту, збитки, завданні невиконанням експортного контракту № К119/069-05 від 04.02.2005 року, втрати позивача від зниження вартості реалізації сої у зв'язку з погіршенням її якості та витрати на юридичні послуги.
02.02.2009 року відповідач через канцелярію Господарського суду м. Києва подав доповнення до відзиву на позовну заяву. У доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно ч. 1 п. 2 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6 та ч. ч. 3, 4 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»01.04.94 р. № 02-5/215 завдана шкода підлягає відшкодуванню за умови наявності вини особи, що завдала шкоди, неправомірних дій такої особи, а також наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями та шкодою. Крім того, відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»01.04.94 р. № 02-5/215 позивач повинен довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Враховуючи відсутність вини відповідача, зважаючи на те, що дії відповідача щодо вжиття запобіжних заходів були правомірними, а також у зв'язку з відсутністю та недоведеністю безпосереднього причинного зв'язку між ними та шкодою, позивач, на думку відповідача, не має правових підстав для відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів.
В судовому засіданні, призначеному на 02.02.2009 р., виникла необхідність витребування нових доказів. Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження терміну розгляду справи. Представник відповідача клопотання позивача підтримав.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 02.03.2009 р.
27.02.2009 року позивач через канцелярію Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до ч. 3 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»01.04.94 р. № 02-5/215 щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток із загального правила вини особи, яка завдала шкоди, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини. Позивач вважає, що ст. 43-10 ГПК України передбачає відшкодування шкода, завданої вжиттям запобіжних заходів, незалежно від наявності вини.
В судовому засіданні, призначеному на 02.03.2009 року, за згодою сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія»(відповідач) звернулося до Господарського суду м. Києва з заявою про вжиття запобіжних заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей -Агро»(позивача) та Відкритого акціонерного товариства «Азовське хлібоприймальне підприємство». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. у справі № 39/3322 вжито запобіжні заходи, а саме: витребувано оригінали документів, а також накладено арешт на майно та грошові кошти позивача та ВАТ «Азовське хлібоприймальне підприємство».
17 лютого 2005 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції Дегтерьовою О.О. на підставі заяви ТОВ «Зерноторгівельна компанія»про примусове виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 17 лютого 2005 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Каховського районного управління юстиції Дегтерьовою О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження, якою накладено арешт на 772,18 т сої, що знаходиться на зерносховищах ТОВ «Геліос-1», Херсонська обл., м. Каховка, вул. Чаплинське шоссе, 19, та належить ТОВ «Дабл ю Джей -Агро», а також оголошено заборону її відчуження.
18 лютого 2005 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Новокаховського управління юстиції Дробінюк О.О. на підставі заяви ТОВ «Зерноторгівельна компанія»про примусове виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21 лютого 2005 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Новокаховського управління юстиції Дробінюк О.О. складено акт опису й арешту майна, а саме: 3100 т сої, що знаходиться на зерносховищах ВАТ «Новокаховський КХП»та належить ТОВ «Дабл ю Джей -Агро».
В межах строку, встановленого ст. 43-3 ГПК України, ТОВ «Зерноторгівельна компанія»(відповідач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Дабл ю Джей-Агро»(позивач) та Відкритого акціонерного товариства «Азовське хлібоприймальне підприємство»про визнання недійсною угоди та стягнення збитків. Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження в справі № 39/3322-39/158 за позовом ТОВ «Зерноторгівельна компанія»до ТОВ «Дабл ю Джей -Агро»та ВАТ «Азовське хлібоприймальне підприємство».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 квітня 2005 р. у справі № 39/3322-39/158 позовні вимоги ТОВ «Зерноторгівельна компанія»задоволені повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2005 р. у справі № 39/3322-39/158 рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 серпня 2005 р. у справі № 39/3322-39/158 рішення Господарського суду м. Києва від 14 квітня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 червня 2005 р. у справі № 39/3322-39/158 в частині позовних вимог ТОВ «Зерноторгівельна компанія»до ТОВ «Дабл ю Джей -Агро»скасовано, в цій частині справа направлена на новий розгляд, в решті судове рішення залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25 січня 2006 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 частково скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. у справі № 39/3322, частково скасовані заходи до забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13 грудня 2006 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. у справі № 39/3322, скасовані повністю.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2008 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Зерноторгівельна компанія»до ТОВ «Дабл ю Джей -Агро»відмовлено повністю.
При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої позивачу вжиттям ухвалою Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. у справі № 39/3322 запобіжних заходів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Згідно ч. 3 ст. 43-3 ГПК України заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову. Відповідач подав позовну заяву в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 43-3 ГПК України, отже, запобіжні заходи, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2005 р. у справі № 39/3322, почали діяти як заходи до забезпечення позову.
Судом також враховано, що передбачені ст. 43-2 ГПК України запобіжні заходи за своєю правовою природою -це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушення з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від від 23.08.94 р. № 02-5/611, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 25 січня 2006 р. та від 13 грудня 2006 р. у справі № 39/3322-39/158-21/708 у зв'язку зі зменшення розміру позовних вимог та погіршенням якості арештованої сої заходи до забезпечення позову були скасовані.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно ч. 4 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. У ч. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від від 23.08.94 р. № 02-5/611 зазначається, що з загального правила відшкодування шкоди є винятки, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини.
Ч. 1 ст. 43-10 ГПК України встановлено, що у випадку припинення запобіжних заходів або у випадку відмови заявника від позову, або у випадку набрання законної сили рішенням щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжні заходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям заходів до забезпечення позову, ГПК України не передбачає.
Крім того, у відповідності до ч. 4 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від від 23.08.94 р. № 02-5/611, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Така ж норма міститься в ч. 1 п. 2 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6, де зазначається, що відшкодування шкоди підлягає задоволенню за умови, що між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 р. N 01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів»наявність та розмір шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів, потребує доказування за загальними правилами, визначеними розділом V ГПК.
Статті 15 та 16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, які кожна особа сама визначає, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача матеріальних збитків в розмірі 4025720,38 грн. Збитками позивач визначає втрати по зберіганню сої -3100 т на ВАТ «Новокаховський КХП» з 18.02.2005 р. по 19.12.2006 р. в сумі 2209285,27 грн.; втрати по зберіганню сої - 772,18 т на ТОВ «Геліос-1»з 18.02.2005 р. по 31.06.2006 р. в сумі 248503,11 грн.; витрати на сплату державного мита в сумі 14450,00 грн.; витрати на оплату юридичних послуг в сумі 126250,00 грн.; втрати від зниження ціни реалізації 2530,86 т сої в сумі 489088,00 грн.; неотриманий прибуток від реалізації сої у зв'язку з невиконанням експортного контракту в сумі 522744,00 грн.
Збитками, у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
На підтвердження завданої шкоди позивач надав до суду копії договору складського зберігання № 112 від 10 листопада 2004 року, укладеного з ТОВ «Геліос-1», договору складського зберігання № 98 від 08 листопада 2004 року та договору складського зберігання № 39 від 01.08.2006 року з додатками до них, укладених з ВАТ «Новокаховський КХП», актів виконаних робіт до них і платіжних доручень позивача, які підтверджують витрати позивача на зберігання арештованої сої, відповідні копії договору № 510/22-1076/10/32/14/01/029 від 05 листопада 2004 року, договору № 510/22-1086/10/32/14/01/32 від 09 листопада 2004 року, контракту № 22/32/14/01/147 від 09 листопада 2004 року, контракту № 22/32/14/01/154 від 12 листопада 2004 року на придбання сої та контракту № 10/32/26/01/021 від 25 січня 2006 року, контракту № 1/19/12/06 від 19 грудня 2006 року на продаж сої, актів приймання-передачі товару та складської квитанції № 81/1 від 01.02.2006 року на підтвердження збитків позивача від реалізації сої за ціною нижче ціни придбання, копії контакту № К119/069-05 від 04.02.2005 року, укладеного з угорською фірмою “W.J. Grain LTD», листування між ТОВ «Дабл ю Джей -Агро» та “W.J. Grain LTD», банківської довідки про зарахування на валютний рахунок позивача грошових коштів в іноземній валюті згідно контакту № К119/069-05 від 04.02.2005 року та банківської довідки про перерахування грошових коштів з валютного рахунку позивача на рахунок “W.J. Grain LTD» на підтвердження збитків (втрачена вигода), завданих невиконанням експортного контракту, укладеного з угорською фірмою “W.J. Grain LTD». Також позивач надав копії договору № 38/ЮП про надання юридичних послуг з додатками до нього, акту виконаних робіт до нього та платіжного доручення, а також копії платіжних доручень про сплату державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг відповідно. Оригінали зазначених вище документів були надані позивачем суду для огляду в судовому засіданні.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправність дії чи бездіяльності відповідача, оскільки нормами ГПК України стороні надано право звертатися з заявою про вжиття запобіжних заходів та заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття запобіжних заходів та заходів до забезпечення позову здійснюється судом. Судом також враховано, що особа щодо якої вжито запобіжні заходи або заходи до забезпечення позову не позбавлена права звертатися до суду у встановленому порядку з заявами про їх скасування, а також права оскаржувати в апеляційному та касаційному порядку ухвали суду, якими вжиті запобіжні заходи або заходи до забезпечення позову.
Позивачем не доведено, що йому були заподіяні збитки саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача. Позивач не надав суду доказів того, що завдана йому шкода була спричинена безпосередньо під час дії саме запобіжних заходів, а не заходів до забезпечення позову.
Позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача.
Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність всіх чотирьох необхідних умов, сукупність яких є підставою для стягнення збитків з відповідача.
Судом також враховано, що витрати, понесені позивачем по договору № 38/ЮП про надання юридичних послуг та в зв'язку з поданням апеляційної та касаційної скарг, не є збитками, завданими вжиттям запобіжних заходів, оскільки пов'язані безпосередньо з розглядом справи № 39/3322-39/158 за позовом ТОВ «Зерноторгівельна компанія»до ТОВ «Дабл ю Джей -Агро»та ВАТ «Азовське хлібоприймальне підприємство», а не скасуванням запобіжних заходів. Не можуть ці витрати розглядатись і в порядку п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України як додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), на який посилається позивач, оскільки згідно п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України такі витрати мають бути понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, в даному ж випадку такі витрати не пов'язані з договірними правовідносинами.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Позивач доказів в обґрунтування позовних вимог не надав.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 4025720,38 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання рішення
11.03.2009 року