Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
03.03.2009
Справа №2-2/10984-2008
за позовом - Малого приватного підприємства "Фірма "Баністро" (98607,м.Ялта, вул. Соснова, буд.34, кв65)
до відповідача - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
про стягнення 1 100,96 грн.
Суддя В. І. Толпиго
Від позивача: Олейник - керівник.
Від відповідача: Банников -ю/к, Ющенко - нач.відділу, довіреності у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовом до відповідача про стягнення боргу по індексації у сумі 97 554,00грн. та 3% річних у сумі 12 542,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням ГС АРК від 31.8.2006р по справі №2-3/9142.1-2006 (№2-22/273-2005, 2-22/2234-2004) позовні вимоги МПП "Фірма "Баністро" задоволені частково на підставі ст..1166ЦК України та стягнуто з - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ на користь позивача збитки у сумі 609 115,00грн. Постановою ВГСУ від 20.3.2007р рішення ГС АРК змінено та стягнено з відповідача на користь позивача 278 725,00грн реальних збитків, а у частині стягнення 330 390,00грн збитків у вигляді упущеної вигоди справу спрямовано до господарського суду АРК на новий розгляд. Відповідно до ухвал ВСУ постанова ВГСУ від 20.3.2007р залишена без змін та оскарженню не підлягає. Але на момент звернення позивача з позовом про стягнення боргу по індексації у сумі 97 554,00грн. та 3% річних у сумі 12 542,00грн до суду, боржник - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ суму боргу у розмірі 278 725,00грн не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
2 лютого 2009 року до суду від відповідача надійшов відзив від 29.01.2009р на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, на підставі того, що наказ ГС АРК виданий у виконання ухвал ВСУ про залишення постанови ВГСУ від 20.3.2007р без змін був пред'явлений позивачем до виконання, але у зв'язку з внесенням відповідача Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, виконавче провадження було зупинено. Більш того, як зазначає відповідач, позивач до звернення з позовною заявою до суду не пред'являв вимоги про сплату річних та інфляційних.
У судовому засіданні були оголошені перерви на 12.02.2009р. та 26.02.2009р.
Після перерви 12.02.2009р судове засідання було продовжене за участю тих же представників сторін, інтереси відповідача також представляла Ющенко - начальник відділу, довіреність у справі.
12 лютого 2009 року до суду від відповідача надійшов додатковий відзив №10/327 від 11.02.2009р на позовну заяву, відповідно до якого ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному об'ємі.
У судовому засіданні 12.02.2009 року представник позивача надав суду заперечення №37/92 від 10.02.2009р на відзив, у якому зазначає, що ЗУ «Про держбюджет України» та внесення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу грубо порушує конституційні права позивача, тому просить суд задовольнити суму позовних вимог по стягненню додаткових збитків з боржника.
16 лютого 2009 року до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки на його думку строк позовної давності на вимогу про стягнення річних та інфляції вже сплив.
Після перерви 26.02.2009р судове засідання було продовжене за участю того ж представника позивача, інтереси відповідача представляла Ющенко.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і її норми є нормами прямої дії.
Позовні вимоги позивача про стягнення боргу по індексації у сумі 97 554,00грн. та 3% річних у сумі 12 542,00грн.не підлягають задоволенню за наступними підставами:
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.1993 р. між позивачем - МПП «Фірма «Баністро» м та СП «Джемієт» був укладений договір, предметом якого було тимчасове (на термін будівництва головного корпусу бізнес -центру) розміщення на землях СП «Джемієт» ремонтно -бетонного вузла СБ -140, належного позивачу. Відповідач згідно з проектом збудував високовольтну мережу електропередачі 110 кв.м ( Массандра -Гурзуф) таким чином, що РБВ позивача опинилось у 35 метрів від крайнього проводу ЛЕМ. Крим того, 20.12.2000 р. відповідач здійснив перенос ділянки ВЛ -110 кв згідно з проектом, виконаним на замовлення приватної особи, через земельну ділянку, передану у постійне користування СП «Джемієт», і яке, у свою чергу, на підставі вказаного вище договору від 30.11.93 р. дало згоду на тимчасове розташування на цій ділянці ремонтно -бетонного вузла позивача. Таким чином, обладнання позивача та РБВ опинились в охоронній в 20-ти метровій зоні. У зв'язку з чим були порушені пункти 8, 9 Правил охорони електричних мереж та п.22 Додатку « Умови робіт у межах охоронних зон електромереж» до цих Правил, у наслідок чого були утворені небезпечні умови для працюючих. Позивач був змушений здійснити демонтаж РБВ, у наслідок чого йому була заподіяна майнова шкода.
Рішенням ГС АРК від 31.8.2006р по справі №2-3/9142.1-2006 (№2-22/273-2005, 2-22/2234-2004) позовні вимоги МПП "Фірма "Баністро" задоволені частково на підставі ст..1166 ЦК України та стягнуто з - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ на користь позивача збитки у сумі 609 115,00грн. (278 725,00грн майнова шкода в результаті демонтажу РБВ, 330 390,00грн. заподіяна шкода, у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода). Постановою ВГСУ від 20.3.2007р рішення ГС АРК змінено та стягнено з відповідача на користь позивача 278 725,00грн реальних збитків, а у частині стягнення 330 390,00грн збитків у вигляді упущеної вигоди справу спрямовано до господарського суду АРК на новий розгляд. Ухвалою Верховного суду України від 17.05.2007р відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2007 у справі № 2-3/9142.1-2006. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 у справі № 2-15/5120.2-2007 у позові в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди відмовлено. Постановою САГС від 30.07.2008р у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення ГС АРК від 25.09.2007 залишено без змін. Постановою ВГСУ від 02.12.2008р постанову САГС від 30.07.2008 у справі №2-15/5120.2-2007 залишено без змін, а касаційна скарга МПП "Фірма "Баністро" - без задоволення.
25 червня 2007 року господарським судом Автономної Республіки Крим у виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 у справі № 2-15/5120.2-2007 виданий наказ про стягнення з ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ на користь МПП "Фірма "Баністро" 278 725,00грн.
На підставі того, що 03.6.2008р було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до п.3.4 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», а також того, що відповідач состоіть у реєстрі підприємств паливно - енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості, а у відповідача нема взаємних зобов'язань проведення взаємозаліку по положенням даного закону, то 17.12.2008р Київською ДВС Сімферопольського ГУЮ було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
Невідшкодування боржником - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ суми реальних збитків у розмірі 278 725,00грн стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим про стягнення з відповідача боргу по індексації у сумі 97 554,00грн. та 3% річних у сумі 12 542,00грн. за період з червня 2007р по жовтень 2008р.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГП України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ст..625 Цивільного кодексу України.
Дійсно, у силу ч.2 ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків вказані у ст..11 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень якої у відповідача відсутні грошові зобов'язання.
Також слід зазначити, що ст..625, на яку посилається позивач, поміщена у Цивільному кодексі України у главі 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» та в силу ст..610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням ст..612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, тобто боржником являється особа, яка не приступила до виконання зобов'язання або не виконало його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача борг по індексації у сумі 97 554,00грн. та 3% річних у сумі 12 542,00грн. за період з червня 2007р по жовтень 2008р у зв'язку з невідшкодуванням боржником - ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ суми реальних збитків у розмірі 278 725,00грн та вважає, що сплата суми збитків є грошовим зобов'язанням відповідача на підставі рішення ГС АРК від 31.8.2006р, постанови ВГСУ від 20.3.2007р по справі №2-3/9142.1-2006 та рішення Господарського суду АРК від 25.09.2007 у справі № 2-15/5120.2-2007.
Але, суд вважає цей довід позивача помилковим, тому як по справі №2-3/9142.1-2006 за позовом МПП "Фірма "Баністро" до ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських РЕМ, суд стягнув з відповідача 278 725,00грн реальних збитків.
При розгляді справи №2-3/9142.1-2006 (№2-15/5120.2-2007) господарським судом не з'ясовані питання щодо моменту виникнення у позивача права на позов про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та дотримання позивачем строку позовної давності, а також не визнано яких - набудь юридичних фактів, з яких виникали б якісь права та обов'язки.
А отже, не встановлювались ані права, ані обов'язки, не встановлювались строки виконання яких - набудь зобов'язань.
Крім того, рішення суду виконуються відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконання якого здійснюють органи державної виконавчої служби.
Більш того, у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач не довів суду пред'явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду вимоги про сплату інфляційних та річних, тоді як момент настання виконання зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора.
При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер її виконання у разі її задоволення, виконується в процесі виконавчого провадження. На момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований. Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.
Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми не має.
Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на позивача.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.3.2009р. для підготовки рішення.
Рішення оголошено 03.3.2009р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,77,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.