ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 52/81
28.11.08
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»до Київського державного підприємства по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»про стягнення 8 334,00 грн., за участю представників позивача -не з'явився, відповідача -Кучера М.К., довіреність № 3999-НЮ від 24.10.2008 року,
У липні 2008 року Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства»звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київського державного підприємства по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»про стягнення 8 334,00 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань з оплати користування комунальним водопроводом та каналізацією за договором № 13-ВК від 22.06.1999 року та договором № 127-ВК від 18.11.2002 року в період з 01.08.2001 року по 31.12.2002 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.09.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2008 року розгляд справи відкладено на 19.09.2008 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
19.09.2008 року до канцелярії суду надійшла телеграма позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника підприємства у черговій щорічній відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2008 року розгляд справи відкладено на 03.10.2008 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
В судовому засіданні 03.10.2008 року оголошено перерву на 28.11.2008 року.
Представник позивача в судове засідання 28.11.2008 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У відзиві відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та зазначає, що Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»не існує, оскільки згідно наказу Міністерства транспорту України № 289 від 05.06.2006 року Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»було реорганізовано у Київську дирекцію залізничних перевезень.
П. 2 наказу Міністерства транспорту України № 289 від 05.06.2006 року встановлено, що правонаступниками майнових прав та обов'язків реорганізованих відділків та державних підприємств по перевезенню вантажів і пасажирів є відповідні залізниці.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Враховуючи те, що Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»реорганізовано у Київську дирекцію залізничних перевезень, правонаступником якої є Державне територіально галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», суд у відповідності до статті 25 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне замінити відповідача у справі Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»на Державне територіально галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.06.1999 року між Чорнобильською атомною електростанцією відособленого підрозділу Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»в особі начальника Управління житлово-комунального господарства Чорнобильської атомної електростанції та Київським державним підприємством по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»був укладений договір на користування комунальним водопроводом та каналізацією № 13-ВК, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відпускати абоненту воду із комунального водопровода та приймати від абонента каналізаційні стоки.
Рішенням Славутицької міської Ради від 16.02.2001 року було створено Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства»на матеріально-технічній базі управління житлово-комунального господарства відокремленого підрозділу «Чорнобильська АЕС»Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом».
18.11.2002 року між Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства»та Державним територіальним відособленим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»був укладений договір № 13-ВК відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відпускати абоненту воду із комунального водопровода та приймати від абонента каналізаційні стоки.
Відповідно до п. 2.6. договорів рахунки за користування водою та каналізацією виписуються у відповідності з діючими Правилами користування комунальними водопроводами та каналізацією на підставі розрахункових тарифів. Рахунки вручаються абоненту або пересилаються по пошті.
Абонент зобов'язаний кожний місяць оплачувати послуги постачальника не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. договорів).
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, то положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В частині відповідальності за порушення договору правила ЦК України застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом (п. 10 Прикінцевих положень ЦК України).
Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 76 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 3.3. договорів строк виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем.
Спірний період у даній позовній заяві з 01.08.2001 року по 31.12.2002 року.
Позивачем виставлені рахунки-фактури для оплати за 2001-2002 роки.
Отже, у позивача виникло право на позов у межах спірного періоду кожного 11 числа, наступного за звітним місяцем відповідно до виставлених рахунків-фактур.
Зокрема, останній рахунок-фактура датований 31.12.2002 року, тому позивач мав право звертатись до суду за захистом свого порушеного права з 11.01.2003 року до 11.01.2006 року, в той час як позивач звернувся до суду з позовом тільки 17.07.2008 року, тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Позивачем в позовній заяві не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, а тому господарський суд вважає, що підстави для відновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.
За таких обставин, суд відзначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 334,00 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Замінити відповідача у справі Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс»на Державне територіально галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Чебикіна